Визначення поняття “інфраструктура туризму”.
До теперішнього часу в теорії та практиці існує невизначеність у розкритті економічного поняття туристична індустрія . Згідно із Законом України “Про туризм” туристична індустрія – це сукупність різних суб’єктів туристичної діяльності (готелі, туристичні комплекси, кемпінги, мотелі, пансіонати, підприємства харчування, транспорту, заклади культури, спорту тощо), які забезпечують прийом, обслуговування та перевезення туристів. І. В. Зорін, В. А. Квартальнов, до цього переліку додають ще й туроперейтингову, навчальну, інформаційну, наукову, торгову, виробничу інфраструктури туризму. Деякі автори під туристичною індустрією розуміють збірну галузь економіки, яку утворюють підприємства, що виробляють товари та послуги, виробництва яких не можуть існувати без туризму, інші – як комплексну систему організації виробництва туристичного продукту або сукупність виробництв різних галузь господарства. Чи як сукупність підприємств , установ, органів управління, навчальних закладів й інших інститутів як у національному масштабі так і за межами однієї держави.
Однак, не зважаючи на таку розбіжність в поглядах всі вони зводяться практично до одного – її синергетичного ефекту.
Інфраструктура туризму є невід'ємною частиною індустрії туризму (див. рис.), в складі якої виділено два елементи. Перший елемент – індустрія гостинності, куди слід віднести підприємства, що надають послуги з розміщення та харчування. Другий елемент індустрії туризму є інфраструктурною складовою, яка представляє собою трирівневу систему. Перший рівень інфраструктури туризму представлений виробничою інфраструктурою – комплексом діючих споруд, будівель, транспортних мереж, систем, що безпосередньо не відносяться до виробництва турпродукту (на відміну від структур двох наступних рівнів), але необхідних для надання туристичних послуг – транспорт, звязок, енергетика, комунальне господарство, фінанси, страхування, безпека. Другий і третій рівні туристської інфраструктури формують підприємства та організації, які беруть безпосередню в туристській діяльності та формуванні турпродукту. До другого рівня відносяться ті структури, які можуть існувати і без туристів, але діяльність яких розширюється при знаходженні в місцях перебування туристів. Це підприємства з прокату автомобілів, таксопарки; кафе та ресторани; спортклуби, музеї, театри і кінотеатри, виставкові зали, цирки, зоопарки, казино тощо.
Тому туристську інфраструктуру чи точніше інфраструктуру туристичної індустрії слід трактувати як комплекс діючих споруд і мереж виробничого, соціального і рекреаційного призначення, потрібних для належного функціонування туристичного ринку чи як “сукупність організаційно-правових форм, опосередкованих рухом туристичних продуктів, актами купівлі-продажу, або сукупність інститутів, систем, служб, підприємств, що обслуговують туристичний ринок і виконують певні функції із забезпечення нормального режиму його функціонування” .
Також в науковій літературі можна знайти наступне визначення цієї дифеніції, а саме туристична інфраструктура – це сукупність штучно створених рекреаційних закладів (санаторії, бази відпочинку, готелі, ресторани та ін.) та супутніх об'єктів, побудованих для загального користування за рахунок державного інвестування (автомобільні та залізничні дороги (шляхи), пункти пропуску, аеропорти, лікарні, школи тощо). Послуги інфраструктури відіграють свого роду роль, яка зв'язує різні сектори туристичної галузі, включаючи кінцевого споживача та початково визначені процесом становлення індустріального, а згодом – постіндустріального суспільства, адже таке суспільство не може обходитись без них .
В цілому ознайомлення з роботами вчених, які займались проблемами розвитку інфраструктури, дає можливість зробити висновок про схожість поглядів на суть та структурну характеристику категорії “інфраструктура”. Беручи до уваги представлені ними в науковій літературі підходи до визначення поняття “інфраструктура”, в туристичному бізнесі під “інфраструктурою туризму” розуміють сукупність різноманітних об’єктів, що використовуються для задоволення потреб туристів, а також комплекс видів діяльності щодо створення умов для реалізації турпослуг .
Інфраструктура, як сектор економіки, являє собою специфічний міжгалузевий комплекс, що включає в себе засоби розміщення, харчування, перевізників, підприємства індустрії розваг, різні фірми, що здійснюють туроператорську й турагентську діяльність, установи, що надають екскурсійні послуги й послуги гідів-перекладачів і т.д.
Інфраструктурою туризму слід розглядати комплекс споруд, інженерних і комунікаційних мереж, у тому числі телекомунікаційного зв’язку, доріг, суміжні індустрії туризму підприємства, що забезпечують нормальний доступ туристів до туристських ресурсів, і їхнє належне використання з метою туризму, а також забезпечення життєдіяльності підприємств індустрії туризму. Це й автомобільні шляхи і залізниці, вокзали і термінали, системи регулювання дорожнього, повітряного, річкового і морського руху, системи теплопостачання, електричні і телефонні мережі й інше.
Саме від того, наскільки розвинена туристична інфраструктура і її окремі елементи залежить якість туристичного продукту, туристичної послуги.