Лекція 8. ОРГАНІЗАЦІЯ ПЕРЕВЕЗЕНЬ ТУРИСТІВ НА АВТОТРАНСПОРТІ

1. Нормативно-правова база організації автобусних перевезень

Відкриття руху на регулярних міжнародних маршрутах регламентується двосторонніми урядовими угодами. Організація транзитних перевезень через треті країни потребує дозволу комітету по транспорту Європейської економічної комісії ООН. Для спрощення договорів на міжнародні перевезення ухвалено Женевську "Конвенцію про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів і багажу" (1 березня 1973 р.), Гаазьку декларацію з туризму (1989 р.) та Шенгенську угоду для членів Євросоюзу.

У європейських країнах, у США та Канаді діє "Положення про ліцензування перевезень автомобільним транспортом пасажирів і вантажів у міжнародному сполученні", які затверджуються урядами країн. Відповідно до Європейської угоди про нерегулярні міжнародні перевезення пасажирів автобусами (АСОР), що була прийнята у м. Дубліні 26 травня 1982 р., для нерегулярних міжнародних пасажирських перевезень у країнах Східної та Західної Європи використовуються контрольний документ - листи поїздок, що повинні знаходитись на борту автобуса.

Згідно із загальними правилами використання цього документу при усіх міжнародних перевезеннях, що виконуються у відповідності з АСОР, комплект листів поїздки не підлягає передачі третім особам, перевізник несе відповідальність за правильність заповнення листів поїздки (вони заповнюються великими літерами й чорнилом, що не стирається). Крім того, вказаний комплект документів з оригіналами листів поїздки, який постійно знаходиться у водіїв-перевізників, пред'являється у країні перебування на першу вимогу осіб, які вповноважені проводити перевірку. У комплекті повинен знаходитись лист, що містить текст титульної сторінки контрольного документу державною мовою країн-учасниць АСОР з поясненнями символів, що використовуються, та інструкція щодо заповнення самого листа поїздки.

При вступі країни до Європейської конференції міністрів транспорту (ЄКМТ) реалізується можливість отримання багаторазових ліцензій на діяльність із перевезення та перетинання кордонів інших країн. Такі багаторазові дозволи діють протягом календарного року.

Відповідно до міжнародних угод розроблені й спеціальні вимоги до рухомого складу на міжнародних маршрутах, що включають у себе:

• відповідність міжнародним стандартам з екологічної безпеки рівень шуму, токсичності вихлопних газів, вібрації, шкідливих випаровуваннь та ін.);

• відповідність міжнародним стандартам за вагою, габаритам та навантаженню на осі;

• відповідність нормам безпеки;

• наявність символу (знаку) міжнародних перевезень і знаку країни;

• вимоги до комфортабельності тощо.

При організації міжнародних перевезень автомобільним транспортом також потрібно вирішувати наступні питання: технічної допомоги, ремонту і технічного обслуговування на шляху прямування і в кінцевому пункті за кордоном; стоянки, організації заправки, відпочинку, харчування, медичного обслуговування; організації зв'язку на трасі маршруту тощо.

Послуги з надання пасажирського автомобільного транспорту в Україні здійснюються на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176 із змінами та доповненнями від 18 жовтня 1999 р. № 1919. Цією постановою затверджені "Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту". "Правила" визначають порядок здійснення міських, приміських, міжміських та міжнародних перевезень пасажирів і багажу, перевезень організованих груп дітей та туристів, а також обслуговування населення і пасажирів на автостанціях, автовокзалах і є обов'язковими для виконання перевізниками на автостанціях усіх форм власності, замовниками, водіями та пасажирами.