12

Тема 7. Трудові ресурси і трудовий потенціал: демографічний аспект План лекції та семінару:

1. Сутність трудових ресурсів.

2. Тудовий потенціал України.

3. Кількісна і якісна характеристика економічно активного населення. Сучасній демографічній стан трудових ресурсів України.

1. Сутність трудових ресурсів

В усі часи економісти різних поглядів, шкіл і напрямів визнавали, що праця є одним із найголовніших факторів економічного розвитку. Носієм, персоніфікатором праці є людина, вона - суб'єкт господарства, репрезентант трудового потенціалу держави і нації. У цьому контексті при з'ясуванні економічних проблем, стану і перспектив економічного зростання особливого значення набуває аналіз трудового потенціалу, який, хоч і привертає увагу щораз більшого числа економістів, не має досі однозначного визначення в літературі. Ще в 50-х роках почали використовувати терміни "людський фактор", "людський капітал" і т.п. Вироблення ефективної державної демографічної політики з метою впливу на процеси відтворення населення та забезпечення його зайнятості потребує вивчення трудових ресурсів.

Трудові ресурси — це частина працездатного населення, яка володіє фізичними й розумовими здібностями і знаннями, необхідними для здійснення корисної діяльності

Щоб зрозуміти сутність поняття “трудові ресурси”, треба знати, що все населення залежно від віку поділяється на:

• осіб молодших працездатного віку (від народження до 16 років включно);

• осіб працездатного (робочого) віку (в Україні: жінки — від 16 до 54 років, чоловіки — від 16 до 59 років включно);

• осіб старших працездатного віку, по досягненні якого установлюється пенсія за віком (в Україні: жінки —з 55, чоловіки — з 60 років).

Залежно від здатності працювати розрізняють осіб працездатних і. непрацездатних. Непрацездатні особи в працездатному віці — це інваліди 1-ї та 2-ї груп, а працездатні особи в непрацездатному віці — це підлітки і працюючі пенсіонери за віком.

До трудових ресурсів належать:

• населення в працездатному віці, крім непрацюючих інвалідів 1-ї і 2-ї груп та непрацюючих осіб, які одержують пенсію на пільгових умовах (жінки, що народили п'ять і більше дітей і виховують їх до восьми років, а також особи, які вийшли на пенсію раніше у зв'язку з тяжкими й шкідливими умовами праці);

• працюючі особи пенсійного віку;

• працюючі особи віком до 16 років.

Згідно з українським законодавством на роботу можна приймати у вільний від навчання час на неповний робочий день учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів у разі досягнення ними 15-річного віку за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, за умови виконання легкої праці.

Зауважимо, що в Україні за останні роки склалася несприятлива тенденція, яка визначається скороченням частки населення молодшого від працездатного і працездатного віку і збільшенням частки населення старшого працездатного віку.

До трудових ресурсів певної території (країни, регіону) належить та частина населення, яка має необхідний для трудової діяльності освітній, професійно-кваліфікаційний рівень, фізичний розвиток і стан здоров’я. Одним з основних критеріїв визначення трудоресурсного потенціалу виступає віковий ценз, за яким все населення території поділяється на три групи: допрацездатного віку (діти, підлітки до 16 років); працездатного віку (чоловіки у віці до 59 р. і жінки у віці до 54 р. включно) та після працездатного віку (пенсіонери). Особливу групу становлять непрацездатне населення: інваліди І та ІІ групи.

Основу трудових ресурсів будь-якої країни становить працездатне населення. В Україні на його долю припадає до пересічно 91,22% загальних трудових ресурсів, решту становлять працюючі підлітки (0,01%), пенсіонери (8,77%) та інваліди.

На практиці для економічних оцінок окремих територій найбільш доцільним видається не визначення частки працездатного населення у загальній масі трудових ресурсів або у загальній чисельності населення регіону, а розрахунок питомого навантаження на населення працездатного віку, тобто визначення кількості непрацездатного населення, що припадає на 1000 працездатних. За цим показником найкраща ситуація складається у Криму, Харківській, Одеській, закарпатській областях, навантаження яких менше за середнє по Україні.

Загальні оцінки трудових ресурсів дають уяву про потенційні можливості окремих територій і повинні розглядатися як одна з категорій якісної характеристики населення. З позицій економіки головним є аналіз зайнятості населення у народному господарстві.