Тема лекції «Тренер: рольові функції та вимоги до професійної підготовки»

1. Характеристика ефективного тренера. Роль тренера у групі.

2. Завдання та функції тренера

3. Ролі ведучого тренінгових груп та стилі керівництва

4. Особливості роботи тренерів у парі.

5. Вимоги до особистості тренера: освіта, особистісні якості, рівень знань

6. Види тренерської компетентності.

7. Взаємодія тренера з групою

1. Характеристика ефективного тренера. Роль тренера у групі

Для успішного проведення тренінгу, тренеру важливо набути професійний профіль успішного суб’єкта діяльності.

Навчає не метод, а людина…

У зв’язку з цим хотілося б розповісти одну притчу.

Одного разу група туристів вирішила подолати найвищу гірську вершину. Усіх вабила ця вершина. Зібралися туристи перед сходженням і вирішили запитати у старійшин як краще піднятися на гору. Вони пішли до першого мудреця. Мудрець розгорнув свої книги, карти, подивився на туристів і сказав: «На вершину веде багато доріг. Коли ви будете підніматися, ви побачите справа озеро. Його температура і влітку і взимку однакова (+17). Це озеро вперше було відкрито альпіністами з Австралії. Гора, на яку ви будете підніматися, утворилася внаслідок вулканічної діяльності………..». І якщо мудрець погодить йти з групою, то він розповість їй ще багато цікавого. Та від нього група так і не дізнається, як краще здійснити сходження на гору. (Це мудрець-ЕКСПЕРТ).

Тоді туристи пішли до іншого мудреця. І запитали його те саме. Він розповів, які пісні можна співати в горах, в які ігри грати. Якщо цей мудрець піде з групою, то він своєю яскравістю захопить учасників. Він першим підніметься на гору і всі підуть за ним. (Це мудрець-ЗІРКА).

І тоді група звернулася до третього мудреця. Цей мудрець запитав по їх досвід у підкоренні вершин, про їх стан здоров’я, про кількість учасників, а тоді розповів групі як підготуватися до сходження, що потрібно взяти з собою та якою дорогою йти. Коли цей мудрець піде з групою, він допомагатиме їй, але якщо він побачить, що група сама може досягти результату, він відійде вбік і дасть можливість групі першій піднятися на вершину. (Це мудрець-ФАСИЛІТАТОР).

Отже, задля успішної роботи групи тренер повинен поєднувати в собі риси ЕКСПЕРТА, ЗІРКИ, ФАСИЛІТАТОРА:

1. експерт – знавець своєї справи, спеціаліст в певній галузі знань, досліджує і вирішує проблеми за допомогою спеціальних знань, якими він володіє;

2. зірка – особа, що запалює, спонукає до діяльності, вносить іскру натхнення, підштовхує до дії, спрямовує, надихає;

3. фасилітатор – відчуває коли, кому і яку потрібно надавати допомогу і підтримку, щоб скерувати певну категорію людей до висновків, відкриттів.

Ефективному тренерові притаманна низка особистих якостей, котрі полегшують засвоєння навчального матеріалу учасниками тренінгу:

Це, по-перше, добрі навички міжособистісного спілкування; здатність легко, невимушено поводитися з іншими людьми, демонструвати їм власну відкритість, дружне ставлення, ентузіазм, терплячість, почуття гумору. Такий стиль спілкування з боку тренера заохочує учасників тренінгу до адекватної поведінки у відповідь: так само бути відкритими до навчання, зберігати інтерес, проявляти активність, ставити запитання тощо. І навпаки, нечутливі, зарозумілі, психологічно негнучкі особи не її змозі стати добрими тренерами. Частіше їхній стиль ведення занять ускладнює, процес навчання (як правило, такі тренери не усвідомлюють негативний пилив своєї поведінки на ефективність навчання).

Природно, добрі навички міжособистісного спілкування не замінюють інших необхідних якостей ефективного тренера: ґрунтовного знання предмета навчання та уміння пояснити його іншим у спосіб, що є доступним і цікавим для слухачів, дає змогу утримати їхню увагу протягом тривалого часу. Слід пам’ятати, що одного знання замало – фахівець, що добре знає предмет, але не цікаво викладає його, не урізноманітнює методи навчання, навчальні матеріали, способи спілкування з аудиторією, ризикує швидко втратити увагу учасників тренінгу, знижуючи цим ефективність навчання.

Тренер є професіоналом, який знає предмет навчання й уміє успішно викладати його, але водночас він залишається людиною з усіма людськими якостями (далеко не Ідеальними) та особливостями приватного життя, що впливають на настрій та поведінку. Тобто кожний тренер має свій стиль ведення тренінгу, і цей стиль не можна набути лише шляхом теоретичного навчання. Він формується на практиці, і той, хто бажає опанувати на професійному рівні навички ведучого групи, має бути готовим до того, що власний тренерський стиль, який не суперечитиме особистості, можна розвинути лише методом спроб та помилок у ході практичного ведення тренінгів. Але існують певні правила, які допомагають успішно вести тренінгові групи, і при цьому залишатися самим собою. Зокрема тренер повинен навчитися:

• прислуховуватися до своїх почуттів, автоматичних реакцій власного організму, який часто швидше реагує на ситуацію, ніж її можна усвідомити, може про щось повідомити, попередити, щось приховати;

• пам’ятати про задоволення власних емоційних потреб, адже ведення тренінгу вимагає великих психофізіологічних витрат, які потрібно вміти вчасно поповнити;

• бути для себе доброзичливим критиком, а також залучити кількох колег, які могли б надавати професійні поради, дивлячись на роботу зі сторони.

Кожен тренер в процесі свого професійного розвитку проходить сім «рівнів комфорту»:

1. Спочатку у Вас виникає ідея та бажання втілити ідею в життя. Ви думаєте: «у мене є 1000 і одна ідея, як це роботи! Не можу дочекатися, коли розпочну працювати!».

2. Після цього наступає другий рівень комфорту. Ви подумаєте: «Це складніше, ніж я думав!».

3. Третій рівень комфорту найскладніший. У Вас нічого не виходить, Ви багато чого не знаєте. «Це все дуже складно», – подумаєте Ви. Тому особливо важливо на цьому етапі не покинути розпочату справу, не припинити працювати і самоудосконалюватись.

4. Бо все одно наступить 4-й рівень комфорту, і Ви скажете собі: «Я спробував і мені це вдалося! Я зміг побороти свій страх і невпевненість! Може дійсно мені варто це робити?!».

5. Приходить 5-й рівень. Ви радієте: «Мені вдалося! Я багато чого вмію і можу! У мене є бажання це робити!».

6. Після цього обов’язково буде 6-й рівень комфорту. Ви досягли успіху, Ви вже все вмієте і, навіть, краще, ніж інші. Вами захоплюються! У Вас все виходить якнайкраще! Ви молодець!

7. І піднімаєтеся на сьомий рівень. У Вас знову виникли ідеї! Ви хочете їх втілити в життя! Ви бачите нові перспективи для особистісного росту і т.д. Чому б не спробувати? Я можу і хочу робити це ще краще!

І Ви знову переходите на 1-й рівень комфорту в набутті нових навичок, але вже на якісно новому рівні.

Роль тренера у групі.

Роль тренера – допомога учасникам брати найактивнішу участь і бути певним щодо правильного розуміння ключових концепцій та ідей. Тренер має також бути готовим адаптувати програму відповідно до потреб та ідей, які виникатимуть під час тренінгу.

1) Тренер структурує тренінг і відповідає за його проведення. Але йому обов’язково слід враховувати, що навчання учасників буде успішнішим лише за умов неформальної організації широкого простору та мінімізації бар’єрів між «тренером» і «учасниками».

2) Тренер виступає не в ролі вчителя, а в ролі помічника, який допомагає групі виявити свої ресурси. Його завдання – надати можливість кожному учасникові максимально використати власний досвід таким чином, щоб мати змогу навчатись на досвіді іншого. Для цього слід врахувати, що учасники:

а) потребують допомоги, а не оцінки — необхідно заохочувати учасників до пошуку нових ідей, а не повторювати старі;

б) досягають кращих успіхів, коли до них ставляться, як до партнерів, коли вони відчувають, що їх поважають і цінують, а не «патронують» і маніпулюють ними.

3) Тренер сприяє забезпеченню сприятливої атмосфери для обміну досвідом у групі, вільного визначення проблем, розкутого обмірковування шляхів їхнього вирішення.

4) Тренер створює загальну атмосферу довіри та доброзичливості у групі; він з’ясовує інтереси учасників і пристосовується до них.

5) Тренер допомагає учасникам занять актуалізувати мотивацію навчання.

6) Тренер застосовує різноманітні навчальні прийоми з тим, щоб надати заняттям розмаїття і підлаштувати під різні навчальні можливості учасників.

7) Тренер сприймає інтелектуальний зміст та емоційний настрій, надаючи їм однакової значимості.

8) Тренер встановлює позитивну атмосферу в групі і сам стає учасником освітнього процесу.

9) Тренер ототожнює себе з групою, він нічого не нав’язує і не вимагає.