ЛЕКЦІЯ №1

З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

“Вступ в спеціальність”

Заняття 1/1. Лекція (вступна)

Навчальні питання лекції:

1.	Предмет і задачі дисципліни, методичні рекомендації по ії вивченню.
2.	Історична довідка розвитку зв‘язку

Навчально-матеріальне забезпечення:

1. Лектор-2000

2. Слайди за темою лекції.

Предмет і задачі дисципліни, методичні рекомендації по її вивченню.

Склад дисципліни та структурно-логічна схема її проходження.

На дисципліну відводиться 108 години навчального часу, які розподілені наступним чином:

Види занять і підсумкового контролю знань	Розподіл по семестрах (годин)
	1 сем.	Всього
Всього	108	108
Аудиторні заняття, у тому числі:	66	66
Лекції	36	36
практичні заняття (семінарські)	30	30
лабораторні роботи
Самостійна робота	42	42
Індивідуальна робота, у тому числі:	42	42
РГР (інші види робіт)
підсумковий контроль знань – залік	+	+

Весь матеріал дисципліни розподілено на 18 лекцій та 15 практичних (семінарських) занять.

Після лекції, в кожній групі буде проведено семінар, для закріплення лекційного матеріалу, або обговорення матеріалу, вивченого самостійно.

Після кожного лекційного заняття, староста отримає тему та питання семінарського заняття, яке розповсюджує по групі для самостійної роботи кожним студентом.

На залік відводиться 50 балів;

На кожне семінарське (практичне заняття) відводиться 3 бали.

За модульний контроль (міжсесійний контроль) відводиться 11 балів.

За кожну лекцію, яку пропустили без поважних причин, віднімається 3 бали.

Пропущене без поважних причин практичне (семінарське) заняття віднімає від загальної суми 3 бали.

Кожне практичне (семінарське) заняття повинне бути відпрацьованим кожним студентом.

Мінімальна кількість балів, необхідна для допуску до заліку 31 бал.

Історична довідка

Із древніх часів людство шукало та удосконалювало засобу обміну інформацією. На зорі становлення людського суспільства спілкування між людьми було досить убогим. Уткнута в землю гілка вказувала, у якому напрямку, і на яку відстань пішли люди; особливо покладені камені попереджали про появу ворогів. Існувала й примітивна передача інформації на відстань. На малі відстані повідомлення передавалися жестами й мовою, за допомогою багать, що перебувають в межах прямої видимості. Іноді між пунктами вибудовувався ланцюжок людей і новини передавалися голосом по цьому ланцюжку від одного пункту до іншого. У центральній Африці для зв'язку між племенами широко використали барабани тамтам.

Хронологія

Близько 120 р. до н.е. У десятому томі (всього 39) "Загальної історії" давньогрецького історика Полібія описаний спосіб передачі повідомлень на відстань за допомогою смолоскипів (смолоскиповий телеграф), винайдений олександрійськими вченими Клеоксеном і Демоклітом. (Сигнальные огни; различные способы употребления их (43—47).

Ідеї про можливості передачі електричних зарядів на відстані і про здійснення таким шляхом телеграфного зв'язку висловлювалися із середини XVІІІ століття. Професор Лейпцингського університету Иоган Вінклер - саме він удосконалив електростатичну машину, запропонувавши натирати скляний диск не руками, а подушечками із шовку й шкіри, - в 1744 р. писав: "За допомогою ізольованого підвішеного провідника можлива передача електрики на край світла зі швидкістю польоту кулі". У шотландському журналі "The Scot's Magazіne" 1 лютого 1753 р. з'явилася стаття, підписана тільки Ч.М. (з часом з'ясувалося, що її автор Чарльз Морісон - учений з м. Ренфрю), у якій уперше була описана можлива система електрозв'язку. Пропонувалося підвісити між двома пунктами стільки неізольованих дротів, скільки букв в алфавіті. Дроти в обох пунктах прикріпити до скляних стійок, щоб кінці їх звисали й закінчувалися бузиновими кульками, під якими на відстані 3-4мм розташувати букви, написані на папірцях. При торканні в пункті передачі кондуктором електростатичної машини кінця дроту, що відповідає необхідній букві, у пункті прийому наелектризована бузинова кулька притягала б папірець із цією буквою.

В 1792 р. Женевський фізик Жорж Луї Лесаж описав свій проект лінії електричного зв'язку, заснованої на прокладці 24 мідних неізольованих дротів у глиняній трубі, усередині якої через кожні 1,5...2м установлювалися б перегородки-шайби із глазурованої глини або скла з отворами для дротів. Останні, таким чином, зберігали б паралельне розташування, не стикаючись між собою. По одній непідтвердженій, але досить імовірній версії Лесанж в 1774 р. у домашніх умовах провів кілька вдалих досвідів телеграфування за схемою Морісона - з електризацією бузинових кульок, що притягають букви. Передача одного слова займала 10...15 хв, а фрази 2...3 години.

Професор Історії розвитку засобів зв‘язку Бекман з Карлсруе в 1794 р. писав: "Дивовижна вартість та інші перешкоди ніколи не дозволять серйозно рекомендувати застосування електричного телеграфу.

А всього лише через два роки після цього пресовутого "ніколи" по проекту іспанського медика Франсіско Савьи військовим інженером Августином Бетанкуром була споруджена перша у світі лінія електричного телеграфу довжиною 42 км між Мадридом і Аранхуесом.

Ситуація повторилася через чверть століття. З 1794 року з початку у Європі, а потім в Америці широке поширення одержав так званий семафорний телеграф, винайдений французьким інженером Клодом Шаппом і навіть описаний Олександром Дюма в романі "Граф Монтекристо".

На трасі лінії будувалися на відстані прямої видимості (8...10 км) високі вежі з щоглами типу сучасних антен з рухливими поперечинами, взаємне розташування яких позначало букву, склад або навіть ціле слово. На передавальній станції повідомлення кодувалося, і поперечини по черзі встановлювалися в потрібні положення. Телеграфісти наступних станцій дублювали ці положення. На кожній вежі позмінно чергували двоє: один - приймав з від попередньої станції, іншої - передавав його на наступну станцію.

Хоча цей телеграф і послужив людству більше півстоліття, він не задовольняв потреби суспільства у швидкому зв'язку. На передачу однієї депеші затрачалося в середньому 30 хв. Неминуче були перерви зв'язку при дощах, туманах, хуртовинах.