Проблематикою виховної ролі народної пісні займалися такі визначні педагоги як І. Земцовський, Г.М Волков, В.Г. Горецький, А.Ф. Некрилова, Є.І. Якубовська та інші.

Тема усної народної творчості є актуальною на сьогоднішні день, оскільки на ній базуються національний менталітет та свідомість народу, вона виконує виховну роль, що формує українця з різних сторін(патріотизм, любов до України, творчість, відношення до надбань культури інших країн та ін..) .

Розуміючи актуальність цього питання, ми обрали наступну тему курсового дослідження: «Виховна роль українського фольклору у формуванні духовності підростаючого покоління».

Об’єктом дослідження є навчально-виховний процес у сімейному колі та у школі.

Предметом дослідження є усна народна творчість українців, а також праці видатних педагогів та фольклористів, які досліджували український фольклор і займались питанням його впливу на виховання дітей.

Мета дослідження – звертаючись до українських народних свят, обрядів, творчості, обґрунтувати вплив його на школярів у сучасності.

Завдання дослідження.

Ми поставили такі завдання:

• розглянути історію, витоки усної народної творчості;

• проаналізувати етнографічну та педагогічну літературу і зробити висновки щодо ефективності використання фольклору при вихованні та навчанні школярів;

• показати приклади виховних ігор.

Усна народна творчість самодіяльного словесного мистецтва, яке ще іменують усною народною творчістю загадковість творчої душі своїх предків і освятитися її таємницею. Протягом останнього тисячоліття (попередня творчість в силу різних історичних причин не збереглася) наш народ створив такі мистецькі перлини, які стали окрасою вітчизняного і світового фольклору.

Тут всі жанри прозової та поетичної народної творчості, які, відповідаючи віковим особливостям школярів, сприятимуть завданням етичного і морального виховання підростаючого покоління, формування його справжніми патріотами України.

Народні думи

Українські народні думи відомі в скарбниці світової культури як оригінальні, самобутні музично-поетичні твори високого ідейного звучання. їх виконують соло в супроводі бандури, кобзи, ліри. Звідси й назва мандрівних народних співаків - бандуристи, кобзарі, лірники. Вони виконують думи речитативним заспівом, дещо подібним до художньої декламації.

Народні перекази та легенди

Серед прозових жанрів фольклору легенди та перекази дуже продуктивні, особливо їхні усні варіанти, де фігурують події й факти громадського значення. Обидва жанри призначені для збереження в народній пам'яті й передачі майбутнім поколінням даних про історичне минуле

Народні казки

Неоціненне значення для розвитку фантазії та виховання у молоді ще з дитячих років таких рис, як чесність, справедливість, товариськість, гуманність, сміливість, мужність, мали здавна усні оповідання соціально-побутового, морально-етичного та героїчно-фантастичного змісту. Такі розповіді з часом отримали назву казок (від слова казати). За визначенням науковців, це один з основних і найпоширеніших жанрів усної народно-оповідальної творчості.

Народні байки

Байка - невеликий алегоричний епічний твір повчального змісту, героями якого виступають звірі, люди, рослини чи предмети. Цей літературний жанр добре прислужився в алегоричному освоєнні культурно-побутової й етичної практики людей в різні періоди розвитку суспільства.

Пісні-балади

Баладна скарбниця українського народу - одна з найбільших у світовому фольклорі. Сьогодні в ній відомі понад 300 сюжетних типів, не враховуючи великої кількості регіональних варіантів їх оприлюднення...

Історичні пісні

Історичні пісні належать до найкоштовніших перлин поезії українського народу. В них знайшли відображення всі перипетії вітчизняної історії, вони розкрили перед світом кращі риси характеру наших людей: їхню працьовитість, безмежну відданість батьківщині, волелюбність, мужність і стійкість у боротьбі проти соціального і національного гніту

Соціально-побутові пісні

Соціально-побутові пісні - це великий масив епічних народно-пісенних творів про економічні та політичні умови життя різних соціальних груп населення, про їхню історичну роль у становленні та розвитку українського суспільства, у формуванні національних норм етики й моралі

Чумацькі пісні

Чумацтво - своєрідний романтичний промисел українців, самобутнє явище світової соціально-економічної практики народу. Чумаками називали людей, що їздили волами у Крим по сіль, а на Дон і до моря за рибою, які потім продавали в містах і селах середньої смуги України та в Поліссі.

Пісні січових стрільців

Пісні січових стрільців - різновид українських народних козацьких пісень патріотичного звучання, виникнення і розвиток яких пов'язані з історією січового стрілецтва. За жанровими ознаками і системою образів вони майже ідентичні козацьким пісням. відмінність зумовили лише часові межі появи цих творів

Пісні та романси невідомих авторів

Поезія і пісня супроводжували наш народ впродовж усього історичного шляху. І слова, і мелодія народжувалися з одного джереиа - з душі людської, з безмежного світу її почуттів. На думку українського фольклориста Олександра Потебні, народнопісенна лірика з'явилася «внаслідок органічної потреби народу виповісти свої думи і сподівання, виплеснути найпалкіші емоції, мажорні й щасливі настрої, болючі відчуття соціальної несправедливості, передбачення розлук і фатальних втрат, неповторно щасливі миті втішних побачень і насолод

Обрядові пісні

Обрядові пісні - народнопоетичні вокальні твори, що супроводять побутові обряди в житті людей. Як і самі обряди, обрядові пісні відповідно до функціонального призначення мають свою класифікацію. Вони поділяються на календарно-обрядові, що виконуються у певні періоди року або під час певних трудових процесів, і па родинно-обрядові.

Народна драма

Народні драми в Україні зародилися в надрах національних обрядів, де трудова діяльність, міфи, релігійні таїнства й елементи художньої творчості були злиті воєдино. Це був вид народного словесного й театрального мистецтва, в якому різні форми драматичного дійства виконувалися самодіяльними акторами чи масами ентузіастів і передавалися від покоління до покоління.

Пісні про кохання

Сповнені особливої чарівності, пісні про кохання є вершиною народної поезії. Вони ввібрали в себе всю розмаїтість почуттів, усю і лисину людської душі.

Своєю самобутньою мелодикою, природним гуманізмом українська народна пісня здобула симпатії практично у всьому світі.

Колядки і щедрівки

Новий рік завжди пов'язаний з мріями про краще майбутнє. Ці мрії та бажання здавна викристалізовувались у чудові поетизовані обряди - колядування, щедрування і засівання. У народних календарних обрядових величальних піснях - колядках і щедрівках -втілився одвічний потяг людей до статків, щастя, добра, краси, високої моралі.

Веснянки

Веснянки - вид календарно-обрядової поезії у східних слов'ян, присвячений приходу весни. У Галичині їх називають гаївками. В Україні вони склалися як весняні ігри з хоровим співом і танцями, де органічно поєднані слово, мелодія і рух. Початок весняних хороводів припадав на ранню весну, коли поступово оживала природа, зігріта сонцем. Вони продовжувалися і в період весняних польових робіт.

Виникли веснянки в сиву давнину, коли панувала язичницька релігія. Створюючи ці пісні і виконуючи зв'язані з ними магічні обряди закликання весни, люди прагнули заручитися підтримкою природи, щоб мати в майбутньому щедрий урожай. До самих ранніх щодо виникнення належать закликання птахів, які мали принести погожу весну. Як і в народних байках і казках, використовувалися персоніфіковані образи птахів. Найчастіше у веснянках фігурують ластівка, соловейко, зозуля, орел:

Орел поле виорав,

Пшеницю засіяв,

Крилечками зволочив...

Магічну силу причарування природи язичники вклали в калину, руту-м'яту, пшеницю, овес, жито, кріп, траву зелену, діброву веселу. З поклоном зверталися вони і до сил природи: сонця, дощу, вітру.

З часом веснянки і обряди втратили магічний зміст і перетворилися на веселі забави та ігри молоді, проте в народній традиції зберігся їхній урочистий, серйозний характер. Відзначаючись дійовістю й активністю, вони разом з тим мали в собі елементи світлої лірики, веселого жарту, гумору, що відбивало настрої людини в зв'язку з настанням тепла, весни, розквітом природи.

В основі більшості веснянок - відображення трудових процесів, побуту, характерних явищ природи, тваринного і рослинного світів. З весною пов'язаний початок козацьких походів, чумацьких мандрівок, що також знайшло відображення у піснях.

Нерідко мотиви праці у веснянках поєднуються з мотивами кохання, молодості, вроди, вибору пари тощо. В них також висміюються негативні риси характеру і вчинків людей. Вони стали звичайними ліричними піснями, що звеселяють людей, несуть в їхні душі красу та оптимізм.

"Бібліотека школяра" пропонує Вам ознайомитись з веснянками:

•Розлилися води на чотири броди

•А вже весна

•Ой весна, весна

•Весна красна

•Орел поле виорав

•Коло млина калина

•Весняночка-паляночка

•Женчичок-бренчичок

•А ми нивку виорем, виорем

•Кроковоє колесо

Дідік Н.А.

Таким чином, ми бачимо - дана проблема зачіпає багатьох відомих вчених, а вивчення традиційної культури триває більше двох століть. І в наш час вивченню народної культури в школі приділяється увага, тому що роль патріотичного виховання велика. Важливості патріотичного виховання в сучасних умовах підкреслена в законодавчих документах РФ.

Закон України "Про освіту" в якості першорядних принципів навчання і виховання підростаючого покоління визначає: гуманістичний характер освіти, пріоритет загальнолюдських цінностей, вільний розвиток особистості, єдність культурного та освітнього процесу. Підпрограма Міністерства Освіти Російської Федерації державної програми "Патріотичне виховання громадян Російської Федерації на 2006-2010 роки" орієнтована на підвищення суспільного статусу патріотичного виховання у закладах освіти на основі вітчизняних традицій і сучасного досвіду.

Можна зробити висновок, що проблема вивчення народної культури в школі зачіпає не тільки багатьох відомих вчених, але і вчителів різних шкіл. А саме такі форми народної педагогіки як фольклорні свята долучають до витоків народної культури.

І в даний час люди продовжують справи своїх предків: вирощують і тчуть льон, заготовляють і обробляють деревину. Так само вони дбайливо зберігають традиції народних художніх промислів. Найбільш відомі з них: мереживоплетіння, різьблення по дереву, розпис по дереву, ткацтво, плетіння з вербового прута і бересту.

Берестоплетінням займалися з давніх часів. Береста, ймовірно, найдавніше і найпоширеніше північне сировину, що використовувалося всілякими майстрами. З неї виготовляли взуття, іграшки, святочні маски (личини), посуд і начиння. Береста має по структурі і кольору двосторонні властивості, легко видобувається і добре піддається обробці. Вона декоративна сама по собі. Легкість, міцність і доступність зробили її улюбленим, воістину народним матеріалом. Берестяні різьблені туеса, сільнички, окантовка для кошиків робилися на Півночі повсюдно.

Повсюдно було розвинене мистецтво плетіння з вербового прута. Низинні заболочені землі повіту були зручним місцем для зростання різних видів верби, одного з самих швидкорослих чагарників на Півночі. Вербовий прут добре колеться, стружеться, гнеться, має гарну в'язкістю, має безліч природних відтінків, тому є прекрасною сировиною для майстрів. З нього плели необхідні у господарстві речі: пестери, корзини, скрині, морди для лову риби і т.д. У побуті у селян була навіть меблі, виготовлені з вербового прута. Заготівля верби проводилася з пізньої осені до квітня місяця.

Рільництвом і тваринництвом займалися всі в міру своїх сил: чоловіки і жінки, діти і люди похилого віку. Все, що стосувалося рубки і вивезення лісу, а також будівництва, віддавалася дорослим чоловікам. Були, звичайно, випадки, коли з сокирою на кут сідала жінка, але це вважалося ненормальним, що і відображено у прислів'ї: «Бабині міста недовго стоять». З лісом міцно пов'язано і пристрій різноманітного селянського інвентарю: як польового, так і домашнього. Весь посуд, все начиння аж до дитячих іграшок створювалася чоловічими руками. Дерев'яні вироби вироблялися з берези, осики, сосни, ялини.

Інша справа - льон. На в силу кліматичних умов успішно вирощували льон. Льон - це протягом багатьох століть супутник жіночої долі. Після посіву чоловічі руки рідко стосуються льону. Весь довгий і складний лляної цикл підвладний одним жінкам.

Справа поставлена ​​так, що дівчинка в самих ранніх літах проходить близько лляної смуги з особливою повагою. У багатьох сім'ях дівчинки вже у віці восьми - десяти років починали готувати собі посаг і весільні дари, для яких робили або замовляли особливий скриню або короба. Туди і складалися до самого весілля за багато років виткані полотна, строчить, сплетені на дозвіллі мережива. Тому й хвилюють дівочу душу лляні смуги:

Ти удайся, удайся, льонок,

Ти удайся, мій біленький,

Не крутися ти, мій миленький.

У цій хороводно-ігровий старовинної пісні оспівувався весь шлях від лляного крихітного темного насінини до білосніжного мереживного візерунка. Але як довгий і важкий він, цей шлях!

Мереживоплетіння - це довгий процес, але рідкісна дівиця не прагнула вивчитися плести. Манеру плетіння, мистецтво складати візерунки передавали всередині сім'ї. Навчання проходило у формі наставництва від старших до молодших, займалися цим бабусі, тітки, старші сестри, рідше матері. Не чекаючи щасливих випадковостей, дівчата ще з дитинства осягали майстерність плетіння. Вони самі собі створювали свою красу. Під час плетіння дівчата проявляли свій талант. Крім того талант проявлявся і багато в чому іншому, наприклад у фольклорі. Дівчата під час плетіння розповідали казки, на ходу вигадуючи нові пригоди.

Багато народні промисли і традиції Харовського району існують і сьогодні. У 1993 році з метою збереження, відновлення і розвитку традиційної народної культури відкрито Будинок народних художніх промислів і ремесел (з 2006 року - Центр традиційної народної культури), в якому в даний час працюють майстерні:

Учні Центру не тільки переймають від майстрів традиції ремесла, але й вивчають пісенно-музичний фольклор, звичаї та обряди свого району. На етнографічному матеріалі будується і проведення традиційних свят для учнів ЦТНК, шкіл міста, вихованців дитячих садів. «Святки» з колядками і ворожіннями, приходом ряджених, Масляний тиждень, яка починається Зустріччю і закінчується Прощеною неділею, Троїцький Сьомік - з завивание берізок, хороводами над річкою; Покровські посиденьки, Кузьменко, Катерина-санніца долучають дітей до народної культури. З величезним задоволенням діти грають в народні ігри, беруть участь у підготовці та проведенні свят: будують снігову гірку, печуть млинці, жайворонків, беруть участь в театралізації.

Підводячи підсумок всьому вищевикладеному, необхідно відзначити, що землі були населені творчо обдарованим народом, який створив самобутню художню культуру, з яскраво вираженими національними рисами. Використовуючи природні матеріали, майстри створювали корисні і красиві речі. Предмети «жили» в художньо організованому просторі, вони служили людині, приносили йому радість, затишок, викликали естетичні почуття.

Накопичений досвід художньої творчості, художнього творення передавався з покоління в покоління, вироблялися традиції, народжувалися і культивувалися певні навички і прийоми. У кожній місцевості вони були свої, відмінні від інших регіонів, ось чому так різноманітно і багато народне мистецтво. Музейні предмети селянського побуту, зібрані в результаті експедиційного обстеження, дають дуже цілісне уявлення про рівень художнього розвитку краю в XIX - початку XX століття, коли існували і були життєво необхідні багато ремесла, промисли і художні види творчості.

Таким чином, традиції моєї малої Батьківщини різноманітні і запам'ятовуються своїми яскравими враженнями.

ДОДАТОК

"Великдень - свято світлого Христового воскресіння"

Цілі:

прилучення молодших школярів до витоків російської культури,

виховання любові до культури свого народу, його традицій, звичаїв, обрядів.

Попередня підготовка: до свята діти малюють великодні паски, фарбують яйця, розучують вірші. Клас оформляється під російську хату: самовар, вишивки, домоткані доріжки тощо На столі - фарбовані яйця, паски, печиво у вигляді птахів. На стенді - малюнки дітей. Фонограма із записом церковного дзвону.

У святі беруть участь діти та їхні батьки.

Хід свята

Ведучий: Великдень - свято світлого Христового воскресіння, який відзначається з радістю і торжеством.

Виходять діти в російських костюмах.

1-й дитина.

На Русі обрядів багато.

А сьогодні свято Бога:

Великдень - Бога воскресіння,

Його другий день народження.

2-й дитина.

Всюди благовіст гуде,

З усіх церков народ валить.

Зоря дивиться вже з небес ...

Діти: Христос Воскрес! Христос Воскрес!

3-й дитина.

З полів вже знято покрив снігів,

І руки рвуться з пут,

І зеленішою ближній ліс ...

Діти: Христос Воскрес! Христос Воскрес!

4-й дитина.

Ось прокидається земля

І одягаються поля,

Весна іде, повна чудес!

Діти: Христос Воскрес! Христос Воскрес!

Ведучий: Великдень відзначає воскресіння Ісуса Христа. Це найважливіше свято в християнському календарі. Вам, звичайно, відомий звичай обмінюватися на Великдень фарбованими яйцями і триразово христосуватися. Простягає тобі хто-небудь яйце і каже: "Христос Воскрес!", А ти у відповідь: "Воістину Воскрес!". Ви змінюєтеся яйцями і три рази цілуєтеся. При цьому люди прощають один одному всі образи, непорозуміння, а може бути, і злість. Як же інакше, адже це радісний день Воскресіння. Давайте і ми з вами похрістосуємся.

Діти обмінюються яйцями і триразово цілуються

Ведучий: А зараз, шановні батьки і хлопці, постарайтеся відповісти на наступні запитання.

Як на Русі називали Великдень? (Великий день, Цар день, Христов день, Світле Воскресіння)

Як називається останній тиждень перед Великоднем? (Страсна або Велика, присвячена стражданням Ісуса Христа)

Як з'явилася традиція фарбувати яйця? (Після вознесіння Ісус велів учням йти по світу і проповідувати народові своє вчення. Відправилася проповідувати вчення Христа і Марія. Прийшла вона до Риму, в імператорський палац. У ті далекі часи кожен приходить до імператора обов'язково приносив якийсь подарунок: багаті - коштовності, а бідні - що могли. У Марії нічого з собою не було, крім віри в Христа. Подала вона імператору просте куряче яйце і одразу голосно вимовила головна звістка: "Христос воскрес!". Здивувався імператор і сказав: "Як можна повірити в те, що хтось може воскреснути з мертвих? Важко в це повірити, як і в те, що це біле яйце може стати червоним! "Поки він говорив ці слова, яйце стало змінювати свій колір: воно порожевіло, потемніло і, нарешті, стало яскраво -червоним. Так було подаровано перше пасхальне яйце).

Що робили під час великої тижня, щоб зняти з душі гріх? (Займалися благодійністю).

Ведучий: До Великодня було приурочено і "ходіння волочебники". З усього села збиралися люди натовпом і ходили з будинку в будинок, зупинялися перед вікнами і співали пісні. У піснях були великодні привітання, заклинання майбутнього врожаю, приплоду худоби та вимоги дарів: яєць, пирогів, вина і т.п. Співали заради того, щоб випросити що-небудь у господаря дому: яєць, сала, грошей, молока, білого хліба. І господарі намагалися порадувати волочебники, чим могли. Чи не обдарувати їх боялися, так як на адресу скупого господаря могли прозвучати дуже неприємні слова:

Хто не дасть нам яйця - здохне вівця,

Не дасть сала шматок - здохне телиць,

Нам не дали сала - коровушка впала.

Ведучий: Давайте згадаємо великодні прикмети.

Дітям лунають 6 карток, з яких потрібно зібрати 3 прикмети.

Якщо піде дощ - ... (весна дощова буде)

На Великдень небо ясне і сонце грає - ... (до хорошого врожаю і червоному льоту.)

На Великдень кидати і лити за вікно не можна - ... (Христос під вікнами ходить)

5-й дитина: А чи знаєте ви, що яйця, пофарбовані в один колір, називалися крашанками; якщо на загальних кольоровому тлі позначалися плями, смужки, цяточки іншого кольору - це була крапанки. Ще були писанки - яйця, розфарбовані від руки сюжетними або орнаментальними візерунками.

Ведучий: На виставці яєць виберіть ті, які, на вашу думку, є крашанками, крапанки та писанками.

Ведучий: А зараз ми з вами виберемо самі незвичайні, красиві яйця, з тих, що ви принесли з дому.

6-а дитина: Сільські умільці готували до Великодня дерев'яні писанки. У кондитерських продавали шоколадні і цукрові яйця. А відомі ювелірні фірми створювали твори мистецтва з порцеляни і кришталю, золота та срібла, з кольорового і прозорого скла, з кістки і каменю ...

7-й дитина: Вони могли бути самих різних розмірів - від великих, у які можна заховати різні сюрпризи (наприклад, великодні яйця фірми Фаберже), до маленьких яєчок - їх приколювали до одягу або носили на ланцюжку. Ці мініатюрні ювелірні прикраси дарували дівчатам кілька років поспіль: у наступну Великдень до старого подарунку додавався новий, і так поступово виходило ціле намисто з підвішених на ланцюжок різнокольорових святкових яєчок.

Ведучий: У Великий піст всякі ігри і розваги були заборонені, а з Великодня починалися веселі розваги молоді. Гуляння проводилися на відкритому повітрі. Багато весняні ігри та забави на Русі були пов'язані зі святами. Так з Великодня починали гойдатися на гойдалках, відкривалися гуляння з веселими іграми, хороводами, ігровими хороводами, хороводними піснями. Одним з широко поширених і улюблених великодніх розваг було катання крашанок. Для цього виготовлялися спеціальні лоточки з жолобом. Гравці всідалися один проти одного на певній відстані і по команді скачували яйця по лоточках. Якщо скотилися яйце ударялося про яйце іншого гравця і розбивало його, то розбите яйце грає забирав собі. У ці ігри можна пограти і сьогодні.

Гра "Покрути яйце"

За командою діти одночасно розкручують свої крашанки. Чиє яйце довше крутиться, той і переможець, він забирає яйце програв.

Ведучий: А тепер давайте пограємо в гру "Битки"

Гра "Битки"

Гравці вигукують: "Раз, два, три! Моє яйце, окрепні! До бою готовий! "Гравці б'ють крашанками будь-якою стороною, зазвичай гострою. Чиє яйце розіб'ється, або дасть тріщину, той програв.

Ведучий: А ще була гра, де крашанки катали з гірки. Чиє яйце далі котилося, той і переможець. Він забирав собі крашанки інших. А ми зараз пограємо в гру "Покатай яйце носом" .

Гра "Покатай яйце носом"

Учасники повинні котити яйце носом до призначеного місця по паперовій доріжці. Хто швидше, той і виграв.

Ведучий: На Великдень крім писанок, пасок пекли булочки, прянички, схожі на птахів, їх у народі називали "жайворонки", тому що в цей день жайворонки дійсно прилітали з півдня. Печиво у вигляді пташок роздаровувалися в основному дітям.

Існував також обряд "відпущення птахів на волю". Вранці батьки і діти купували у ловців птахів і тут же випускали їх. І самі ловці робили те саме. Про цей звичай писав А.С. Пушкін:

У чужині свято дотримуюся

Рідний звичай старовини:

На волю пташку випускаю

При світлому святі весни.

Ведучий: Давайте ми з вами уявимо, що в руках у нас пташки, і ми їх випускаємо.