3. Політична економія в системі економічних наук. Економічна теорія та економічна політика.

Певною мірою відповідь на це запитання дає з'ясування самого поняття „економіка". Воно вперше застосоване давніми греками Ксенофонтом (430—355 рр. до н.е.) й Арістотелем (384—322 РР- Д н.е.). Термін "економіка" походить від двох грецьких слів: "ойкос", що означає дім, господарство, і "номос" — закон, учення. Суть "економіки", за грецьким філософом Ксенофонт (йому приписується авторство цього терміна), — це мистецтво ведення домашнього господарства. Проте економіка як дисципліна, як предмет, що викладається в університетах, склалася значно пізніше —наприкінці XVII — на початку XVIII ст. у формі" політичної економіки".

Термін "політична економія" ввів француз Антуан Монкретьєн, який у 1615 р. опублікував невелику 6рошуру за назвою "Трактат політичної економії". У даному терміні маємо ще один компонент, який походить від грецького слова "політейя", що означає "державний", "суспільний". Отже, буквальний переклад запропонованої А. Монкретьєном назви науки визначає її як науку про організацію та управління суспільним господарством.

Таким чином, переклад складових терміна "економіка¹, а тим більше "політична економія" вказує, що йдеться про господарку, тобто про створення матеріальних і духовних благ, створення багатства. Разом з цим поняття «економіка» вживається і для визначення науки, яка вивчає господарку і пов'язану з нею діяльність людей. Однак господарка (економіка) і створення багатства — це дуже складний і місткий процес, який охоплює: структуру виробництва, відносини між людьми, ефективність використання обмежених ресурсів тощо. Тому не існує єдиного визначення предмета економічної теорії.

Будь-яке людське суспільство неодмінно потребує виробництва засобів для підтримання свого існування, оскільки природа не дає більшості необхідних людям благ у готовому вигляді — їх треба виробляти. Праця людей, спрямована на виробництво потрібних їм благ, і є сферою економічної діяльності, є сферою господарки. Отже, економічна наука має справу з питаннями, які торкаються усіх нас, без винятку. Вона займається надзвичайно важливою сферою життя — сферою господарської діяльності людей, де здійснюються виробництво, розподіл, обмін і споживання матеріальних умов добробуту людей за умов обмежених ресурсів. Економічна (господарська) діяльність людей — суттєва характеристика реалізації людської особистості, умова, основа і всіх інших сторін життя як окремої людини, так і суспільства в цілому. Отже, економічна теорія — це суспільна наука.

Що ж вивчає економічна теорія? Протягом багатьох століть знання про господарку мали емпіричний характер, не утворювали єдиної економічної системи. З часу появи економіки як самостійної галузі знань (у формі політичної економії) визначення її предмета пройшло значну еволюцію.

Економічна теорія постійно розширює своє поле інтересів, проникаючи в інші галузі — соціальні, гуманітарні, політичні науки. Адже в суспільстві все пов'язане, й економічна діяльність не може відокремлюватися від політики й поглядів, які її облямовують. Економіст може глибоко осмислити економічний факт, тільки якщо він вийде за межі економічного підходу.

Аналітична економія тісно пов'язана з іншими економічними дисциплінами, такими як економіка конкретних галузей (промисловості, сільського господарства, торгівлі тощо), фінанси, кредит, грошовий обіг та ін. У системі цих наук економічна теорія виступає їх методологічною основою. Вона вивчає закономірності функціонування і розвитку певної економічної системи в цілому, тоді як предметом конкретних економічних дисциплін є процеси господарської діяльності окремих галузей або підсистем економіки. Аналітична економія враховує досягнення інших наук, зокрема гуманітарного циклу — історії, соціології, політології, географії. Вона не може обійтися без статистичних та математичних методів. У зв'язку із загостренням проблеми "людина — природа" економічна теорія вивчає також процеси відтворення природних ресурсів і довкілля. Таким чином, економічна наука вивчає життєдіяльність людського суспільства: вона досліджує ту сферу, яка найтісніше пов'язана зі створенням та використанням матеріальних умов добробуту людей. З іншого боку, вона є частиною дослідження людини у сфері її господарської діяльності, а також людини як складової багатства.