Адміністративно-командна економіка як система. Механізм її функціонування, переваги і недоліки.
Адміністративно-командна економіка - господарство, в якому панує державна форма власності і основні, а також менш значимі економічні рішення приймаються на вищому рівні управління і адміністративно, у вигляді команд, обов'язкових для виконання, доводяться до кожної економічної одиниці. Методи та механізми товарного виробництва та ринкової економіки не застосовуються або застосовуються в обмеженому, а іноді й у спотвореному вигляді. Централізована бюрократична система управління використовує в основному неринкові важелі виконання директивних завдань та рішень.
Керівна роль держави в економічній діяльності всіх суб'єктів власності, так само як і сама панівна форма власності визначає наявність планомірності, як основного інструменту держави в управлінні економікою.
Планомірність - це погодженість, скоординованість економічних процесів, спрямована на формування пропорцій суспільного виробництва в зв'язку з його цілями. Фактично вона виражалася у постановці планів, обов'язкових для виконання, і не завжди відображають реальні можливості та потреби. Вона була однією з головних характерних особливостей командної економічної системи.
Виходячи з ролі держави в сферах виробництва і споживання, а так само враховуючи основну мету всієї економічної системи, можна представити розподіл в суспільстві наступним чином: сукупність всіх вироблених товарів (суспільний продукт) акумулювався державою, воно у свою чергу, встановлювало частки різних сфер діяльності, галузей, підприємств, соціальних груп, трудових колективів, сімей та їх членів у споживанні, і тільки після цього товари надходили в продаж. Таким чином, забезпечувався порівняно однорідний рівень споживання серед всіх членів суспільства, при порівняно однорідному рівні доходів кожного. Так задовольняються потреби як виробників, так і споживачів.
Економічна система ведення господарства, яка обирається суспільством, має на меті ефективне задоволення його потреб. Найбільш важливим критерієм ефективності планової економіки проголошена повнота задоволення суспільних та особистих потреб при найбільш раціональному використанні суспільних ресурсів. При цьому кінцевим результатом розвитку виробництва повинен стати сама людина, тому ефективність в плановій економіці розглядається саме в соціально-економічному аспекті. У загальному вигляді економічна ефективність являє собою відношення кінцевого результату виробництва до витрат факторів виробництва
Ринкова економіка як система. Основні риси ринкової економіки її переваги і недоліки.
Ринкова економіка. Ця модель тримається на приватній власності та вільній підприємницькій діяльності. Кожний найманий працівник і підприємець прагне збільшити свій доход на основі індивідуального прийняття рішень. Рушійною силою економічного зростання виступає конкуренція, умовою існування якої є наявність багатьох покупців та продавців кожного товару і ресурсу, що діють самостійно.
Ринкова економіка має великі переваги, але і в неї є недоліки. Ринок погано реагує на загальнодержавні потреби, тому що вони не забезпечують приватному бізнесу прибутків. Механізм ринкової економіки не гарантує соціальної справедливості, її чисто ринкове регулювання супроводжується значною і нічим не виправданою диференціацією доходів учасників господарської діяльності, які залежать не тільки від вкладених праці капіталу, таланту та підприємливості господаря, а й від везіння, збігу обставин тощо.
Хоча ця система склалася в XVIII ст. І припинила своє існування в кінці XIX - перших десятиліттях XX ст. (У різних країнах по-різному), значна частина її елементів увійшла в сучасну ринкову систему.
Відмінними рисами цієї економічної системи були приватна власність на економічні ресурси; ринковий механізм регулювання макроекономічної діяльності, заснований на вільній конкуренції, наявність безлічі самостійно діючих покупців і продавців кожного товару.
Однією з головних передумов чистого капіталізму виступає особиста свобода кожного з учасників економічної діяльності, тобто не тільки капіталіста-підприємця, а й найманого працівника. Вирішальною умовою економічного прогресу стала свобода підприємницької діяльності тих, хто мав капітал, і свобода найманого працівника продавати свою робочу силу.
Який механізм вирішення ключових економічних завдань у розглянутій економічній системі? Вони вирішуються опосередковано, насамперед через ціни, що складаються на ринку під впливом попиту та пропозиції. Орієнтуючись на кон'юнктуру ринку, яка визначається насамперед рівнем і динамікою цін, товаровиробники самі вирішують проблему розподілу всіх ресурсів, виробляючи ті товари, які користуються попитом на ринку. Таким чином, ринок, перш за все через ціни, координує діяльність мільйонів людей.
Підприємці прагнуть отримати все більший дохід (прибуток), гранично економно використовувати природні, трудові ресурси, капітал, знання і максимально широко реалізувати такий ресурс, як свої творчі та організаційні (так звані підприємницькі) здібності в обраній ними сфері діяльності. Це служить потужним стимулом розвитку і вдосконалення виробництва, розкриває творчі можливості приватної власності.
Змішана економіка, її основні риси. Моделі змішаної економіки.
Сутність змішаної економіки. “Наша економічна система, — пише П. Самуельсон, — це “змішана” система вільного підприємництва, економічний контроль в якій забезпечується з боку як суспільства, так і приватних інститутів” (див.: Самуэльсон П. Экономика: Вводний курс: Пер. с англ. — М., 1964. — С. 53). Про те, що сучасний капіталізм виступає як система змішаної економіки, пишуть й інші західні економісти: К. Макконнелл, С. Брю, С. Фішер, Р. Дорнбуш, Р. Шмелензі.
Розрізняють три основних варіанти змішаної економіки: 1) консервативний, 2) ліберальний, 3) соціал-реформістський. Кожен з них має певні відмінності. Так, консервативний варіант змішаної економіки виступає за обмежене втручання держави в макроекономічні процеси з метою створення умов для розвитку приватного сектору і ринкових важелів саморегулювання. Ліберальний варіант передбачає проведення важливих інституціональних і соціальних реформ, раціональну взаємодію приватного і державного секторів економіки, впровадження системи національного планування, здійснення поступової соціалізації капіталістичної економіки. Найважливішими представниками цієї моделі є відомі американські економісти Дж. Гелбрейт та Р. Хейлброннер.
Соціал-реформістський варіант змішаної економіки обстоює необхідність оптимального поєднання децентралізму і централізму, планування і ринку, індивідуальних і колективних форм власності для поступової трансформації капіталізму в систему демократичного соціалізму.
На думку відомого українського економіста С. Мочерного, змішана економіка — це модель соціально-економічного розвитку, що передбачає поєднання приватної і державної форм власності, плану і ринку, проведення інституціонально-соціальних реформ для побудови прогресивнішого ладу.
Ми вважаємо, що свідомий процес формування капіталізму зі змішаною економікою почався в західних країнах, в США з уведенням у дію реформістських положень, започаткованих “Новим курсом” американського президента Ф. Рузвельта в 1933 р. Теоретичне обґрунтування конкретного механізму функціонування капіталістичної змішаної економіки дано в праці англійського економіста Д. Кейнса “Загальна теорія зайнятості, процента і грошей” (1936 р.).