В економіці:

• розбудова могутнього національного економічного комплексу Української держави на принципах сталого інноваційного, екологічно безпечного розвитку, всебічний розвиток ринкового, конкурентного середовища, що функціонує на рівноправному поєднанні різних форм власності;

• посилення контролю за чітким дотриманням антимонопольного законодавства (та невідворотністю покарання за його порушення), робота із недопущення подальшої концентрації капіталу в руках 10-15 родин, які по-споживацьки ставляться до українських виробництв, залишаючи їх енергозатратними та екологічно шкідливими;

• створення антикорупційної стратегії держави і реалізація комплексної антикорупційної реформи на базі забезпечення ефективного функціонування ключових інституцій, відповідальних за запобігання та протидію корупції в Україні. Забезпечення максимальної прозорості держзакупівель завдяки їх максимальній уніфікації та вільному доступу всіх суб’єктів господарювання, перш за все малого та середнього бізнесу;

• домагання здобуття державою гідного місця в міжнародному розподілі праці, капіталів, виробництва товарів і послуг, найповніше використання можливостей її природно-ресурсного потенціалу та переваг її геополітичного розташування як центру комунікаційних зв’язків між Сходом і Заходом, Північчю й Півднем;

• сприяння розвитку фундаментальної науки, фінансування її потреб на рівні 1-2% ВВП;

• збереження у власності держави нафто- та газотранспортних мереж, транспортної та інформаційної структури, інших об’єктів, що мають стратегічне значення;

• максимально можлива підтримка українського середнього та малого бізнесу (надання т.зв. «дешевих» кредитів, запровадження податкових канікул тощо). Впровадження оподаткування доходів фізичних осіб за єдиною ставкою 10% та звільнення від оподаткування етно-ремісничого й етнокультурного бізнесу;

• відродження у селян почуття господаря на власній землі (протидія «розселяненню» аграрного виробництва та руйнуванню сільської поселенської мережі), економічна підтримка розвитку індивідуальних фермерських господарств та дрібних переробних сільськогосподарських виробництв (кредити за низькими відсотками, сприятлива державна цінова політика щодо закупівлі с/г продукції тощо). Надання права власнику паю землі сільськогосподарського призначення самому встановлювати термін оренди землі та законодавче визначення мінімального розміру щорічної орендної плати за землю у розмірі не менше 5% її вартості з виплатою оренди у грошовому еквіваленті. Запровадження програм державної підтримки розвитку інфраструктур, культури та просвіти на селі, медичного забезпечення;

• недопущення на сучасному етапі розвитку країни (розквіт корупції, рейдерства та беззаконня) продажу призначеної для сільськогосподарського виробництва землі, оскільки вважаємо її базовим загальнонаціональним багатством країни. Земля має залишатися у державній власності та надаватися на конкурсній чи аукціонній основі в оренду фізичним і юридичним особам – резидентам України, при контролі держорганів для забезпечення її ефективного економічного та екологічного використання. Надання кредитів під заставу договорів оренди землі та самої землі для її власників та акумулювання земельних наділів, від яких відмовилися, або які відібрані у неефективних чи недобросовісних орендарів (за висновками Міністерства сільського господарства), має здійснювати виключно Державний земельний банк;

• обмеження максимальних розмірів орендованої землі сільськогосподарського призначення п’ятьма тисячами гектарів.