Культура — сукупність матеріальних, духовних і нематеріальних цінностей, створених людством протягом його історії. Поняття культура об'єднує в собі науку і освіту, мистецтво (літературу та інші галузі), мораль, уклад життя та світогляд.
Матріархат – ранній період у розвитку первіснообщинного ладу (від палеоліту до розвинутого неоліту), який характеризувався наявністю материнського роду і рівноправним з чоловіком, а пізніше провідним становищем жінки у суспільстві.
Матрілокальність — перша форма спільного проживання шлюбної пари, за якою чоловік переходить на проживання в родову общину дружини
Матрилінійність – схема успадкування влади по жіночій лінії. Наприклад, коли «головна матір» стає вже нездатною до управління власністю, тоді її місце займає сестра, дочка або племінниця
Патріархат - найбільш поширена форма первіснообщинних стосунків в період їх розпаду, що характеризується переважаючою роллю чоловіка в господарстві, суспільній сім'ї.
Проміскуїтет — нічим не обмежені статеві зносини з багатьма партнерами.
Термін "неолітична революція" увів у 1949 англійський археолог Гордон Чайлд.
Вікентій Хвойка (1850 — 1914) археолог, першовідкривач трипільської культури
– кіммерійці — X — VII ст. до н. е.
– скіфи — VII — III ст. до н. е
– сармати — III ст. до н. е. — IV ст. н. е
– готи
– гуни — ІІ-VI ст
– авари — V-VI ст.
Мозолевський Б.М. - український археолог і поет, дослідник скіфської старовини. Керівник експедиції, що, серед іншого, дослідила відомий скіфський курган Товсту Могилу та відкрила славнозвісну пектораль. 2/3 скіфського золота у фондах Музею історичних коштовностей України - знахідки експедиції Мозолевського.
Пектораль із Товстої могили — нагрудна прикраса скіфського царя IV століття до н. е.
Тотем – предмет або істота, який вважався засновником племені, як правило був представлений у вигляді ідола або вважалося, що душа його перебуває в якомусь предметі.
Політеїзм – багатобожжя, віра в багатьох богів. Властивий усім первісним релігіям. У політеїстичних віруваннях за кожним божеством закріплюється певна роль. Наприклад, у давньогрецькій міфології Аполлон – бог музики, Де метра – богиня врожаю, Афродіта – богиня кохання.
Анімізм – один з видів політеїзму, за яким всі явища природи одушевлені, віра в душу та духів. Звідси виникають культ предків, погребальний культ, розвиток вірувань в потойбічне життя.
Магія – сукупність прийомів та обрядів, що мають чудодійну силу. Ці обряди здійснюються з метою вплинути надприродним шляхом на явища природи, людей, тварин.
Фетишизм – один із видів політеїзму, одна із ранніх форм релігійних вірувань – поклоніння матеріальним предметам (фетишам), наділеним нібито надприродними властивостями. Яскравим прикладом є носіння амулетів та оберегів.
Палеоліт – Мезоліт – Неоліт.
Неолітична революція – історичний період, сутність якого полягає у переході від привласнюючого (збиральництво, рибальство, мисливство) до відтворюючого ( землеробство, скотарство) типу господарства.
Піктограма – умовний малюнок з зображенням дій, подій, предметів. Вони виходять з древніх часів, де використовувались в письмі.
Ендогамний шлюб – це союз між особами, що належать до однієї соціальної групи (рід, плем’я, каста) – переважав у до індустріальному суспільстві. Норми екзогамного шлюбу навпаки приписують вибирати шлюбного партнера за межами своєї спільноти, заборонені шлюби між людьми однієї спорідненої групи. Ці звичаї притаманні общинно-родовому устрою.
1) коли виробництво їжі одержало широке розповсюдження і в людей з’явилися постійні її запаси, суспільство одержало можливість перейти до стійкої осілості.
2) людина одержала вільний час, тому виникли нові види ремесла(ткацтво, виробництво кераміки)
3) населення Землі колосально зросло.
4) різко розширилась сфера природокористування.
5) виникає соціальна організація, що базується на сільському господарстві – родоплемінний лад, в якому велику роль відіграють сусідські та територіальні відносини.
6) утверджується патріархат (голови здійснюють владу над плем’ям та родичами).
7) одержала розвитку піктографія.
8) виникає культ предків.
Апокрифічна література – це релігійно-легендарні твори, які не визнавались церквою та вносились до індексу заборонених книг. Спочатку вони призначались для посвячених книжників, але згодом отримали назву «зречених».
Агіографічна література – вид літератури, в якій описується життя святих, так звані «житія святих». Це біографія видатної, з погляду церкви, особи, що написана в тоні її вихваляння.
Автором-укладачем «Повісті минулих літ» був Нестор, чернець Києво-Печерського монастиря, який довів виклад історії до 1113 року.
«Слово про закон і благодать» написане священником Іларіоном.
князь Ігор — новгород-сіверський князь.
Остромирове Євангеліє написане в 1056—1057 рр.
Галицький Ярослав Осмомисл.
Повість минулих літ.
Найтяжчі злочини: убивство в розбої, підпал, конокрадство.
Прощенники, лєкарі, задушні люди, божі люди, подорожні.
Норманська теорія, її започаткували німецькі вчені Г. Баєр та Г.Міллер, які працювали в другій половині XVIII ст. в Російській Академії наук."Норманісти" наголошують, що східні слов'яни були нездатні без зовнішньої допомоги створити свою державу, а варяги (нормани) відіграли вирішальну роль у створенні Київської держави(слов'яни покликали до князювання трьох варязьких князів - Рюрика, Сінеуса і Трувора).. Слово "Русь" походить від фінської назви шведів "Ruotsi".
Теорія природно-історичного (автохтонного розвитку). Прибічниками цієї теорії були і видатні українські історики В. Антонович, М. Грушевський та інші. Прихильниками цієї теорії стверджують, що у східних слов'ян існували політичні та соціально-економічні передумови для створення своєї держави: високий рівень розвитку виробничих відносин, існувала майнова диференціація, відбувалося захоплення старійшинами общинних земель, багаточисельні військові походи, результатом яких була велика кількість здобичі. Основними джерелами є літопис "Повість врем'яних літ", який розповідає про правління князя-слов'янина Кия (кін V -- поч.УІ ст.) та хроніка "Бертинські аннали".
За хозарською теорію поляни є не слов'янами, а різновидом хазарів. Модель влади, яка існувала в Хозарії. Там водночас правили два царі -- цар по крові (хакан каган), та його "заступник" (хакан-бек). Тогочасні візантійські та арабські джерела згадують Аскольда з титулом хакана.
Слов'янське слово «Україна» вперше згадується у Київському літописному зводі за Іпатіївським списком під 1187 роком
Смерд — член громади на Русі у ХІ-ХV століттях. Серед істориків існувало і існує два погляди на значення слова: 1) людина, позбавлена особистої свободи і власності, 2) вільний член громади.
Закупи — це смерди, які з різних причин тимчасово втрачали свою особисту волю, але могли знову її здобути. “Ізгої” — люди, позбавлені попереднього стану, якщо вони не вступили в інший.
Ордалія або «Суд Божий» — найстаріший тип судочинства у вигляді покладання на вирок Божий чи сил природи, з вірою, що надприродне втручання визначить винного і врятує невинного
Мозаїка — це малюнок, складений з невеликих шматочків або різних матеріалів.
Фреска — живопис на сирій штукатурці, одна із технік настінного малярства, протилежна до а секко (розпис по сухому). Фресками називають також твір, виконаний у цій техніці.
Софіївський собор у Константинополі
Цей рік(1453р) вважається неофіційною датою кінця Візантійськоїімперії. З Візантії Християнство поширилося на Закавказзя та на східну Європу. Русь також була охрещена за православним візантійським обрядом, що посилило культурний зв'язок наших пращурів з Візантією зокрема і з усім християнським світом загалом.
«велика трійця Відродження»: Тарас Шевченко, Пантелеймон Куліш, Микола Костомаров.
Доґмат — основні положення, що їх слід сприймати як незаперечну істину за будь-яких обставин. Як правило, поняття доґмат відноситься до області релігії, релігійного вчення. Догмат не може бути доведений і приймається як основа у віровченні конкретної релігії. Свідомий відхід від догмата (повне неприйняття або інше трактування) називається єрессю і часто приводить до релігійних конфліктів.
Святий Ігнатій Лойола — християнський святий, наварський шляхтич, засновник католицького ордену освітян і місіонерів Товариства Ісуса, члени якого відомі як єзуїти. Ігнатій Лойола був активним борцем з протестанською Реформацією, поборником католицьких цінностей і захисником Папськогоавторитету у Європі.
Реформа́ція - християнський церковно-релігійний, духовно-суспільний та політичний рух оновлення у країнах Західної та Центральної Європи в 16 столітті, спрямований на повернення до біблійних першоджерел Християнства, який набув форми релігійної боротьби проти Католицької церкви і папської влади.
Контрреформація (реформування католицизму) - рух спрямований на оновлення католицької церкви, виник як реакція на поширення протестантизму. Контрреформація тривала приблизно з 1560 року до кінця Тридцятилітньої війни.
Ставропігія — автономна православна церковна одиниця ( церква, монастир, братство), яка підлягає юрисдикції не місцевих ієрархів, а безпосередньо патріархові і користується спеціальними правами (догляд над духовенством, іноді навіть над ієрархами).
Мартін Лютер — реформатор Церкви, засновник протестантського руху--- один із найпоширеніших напрямів у християнстві, що відокремився від католицтва в період Реформації у 16 столітті ( лютеранство, кальвінізм та ін.) та у результаті подальшого внутрішнього поділу ( Адвентисти. баптисти, методисти та ін.).
–
Ручний друкарський станок. Перехід від папірусу та пергаменту до папіру
Фіоль Швайпольт перший надрукував книги церковно-слов`янською мовою, винайшов машину для відкачування води з шахт, призначену для свинцевих рудників в Олькуші.
«квадріум» (арифметика, геометрія, астрономія, музика).
«тривіум» (граматика, риторика, діалектика).
Риторика — це наука про способи переконання та впливу на аудиторію з урахуванням її особливостей. Ця наука вивчає методику творення тексту, визначає його структуру, найбільш придатну для зрозумілого й аргументованого викладення думки.
ПІЇТИКА(гр., майстерність творення)
1. Наука про художню літературу, теорія літератури. 2. Теорія поезії (композиція, образність мови, ритміка, римування тощо). 3. Система художніх принципів того чи іншого літературного напряму або окремого поета. Інша назва - поетика
Львів, Луцьк, Острог, Бар ,Фастів ,Переяслав ,Кам’янець , Вінниця , Ксаверів , Перемишль , Овруч , Красностав , Самбір , Кременець, Станіслав , Житомир.
Львів 1661.
«Пересопницьке Євангеліє», «Буквар» Федорова, «Лексика» Зизанія.
Люблінська унія.
В Україні у 1596р.
На Триденськомуу соборі був підтверджений Нікейський символ віри, Вульгата (латинський переклад Біблії), прийнято позаканонічні книги в Біблію, Тридентський Катехизис. Собор також остаточно встановив канон Святого Письма і визнав, що всі книги написані під натхненням Святого Духа і не можуть бути зміненими чи тлумаченими так як комусь заманеться. Первородний гріх є загальним однак змивається хрещенням. Визнано, що людина без благодаті не спасеться. Було приписано уділяти свячень безплатно, а для виховання нових священників створити в єпархіях духовні семінарії. Кодифіковано форму служіння Літургії латинського обряду — так звану «Тридентську Месу». Підтримано локальні та чернечі форми служіння Літургії старші за 200 років.Всього було прийнято 16 Догм, що складають більшу частину католицької доктрини.
Індульгенція- відпущення тимчасових покарань за вже прощені Богом гріхи в таїнстві примирення.
Гадяцький договір- Угода передбачала закріплення за Києво-Могилянським колегіумом академічного статусу і зрівняння його у правах з Краківським університетом.
–
8 листопада 1685 – підпорядкування Київської митрополії Московському патріархату.
Москва - третій Рим - політична теорія 16 ст. в Росії, що обгрунтовує всесвітньо-історичне значення столиці Російської держави Москви як політичного і церковного центра. Третій Рим - європейська релігійно-історіософська і політична ідея, що використовувалась для обгрунтування особливого релігійно-політичного значення різних країн, як наступників Римської імперії.
Новоросія охоплює південну частину сучасної України (Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Миколаївська, Херсонська, Одеська, Луганська області) та південну частину європейської частини сучасної Росії (Краснодарський, Ставропольський край, Республіка Адигея, Ростовська область).
Термін "бароко" ввів швейцарський історик і ф-ф Буркхардт наприкінці 19в.
Перші оперні театри з'явилися в середині XVII століття спочатку у Венеції, а потім в інших містах Італії і призначалися для розваги аристократії.
Митрополит Антоній - перший Голова Синоду, сподвижник Мазепи.
Марко да Гальяно - італійський композитор раннього Бароко. Зіграв важливу роль в історії ранньої опери.
К.Г.Розумовський – останній гетьман.
Ніжинська гімназія вищих наук (Ніжин), Рішельєвський ліцей (Одеса)
Олександр Андрійович Безбородько — козацький полковник, член Російської Академії, почесний член Академії Мистецтв, царський сенатор, світліший князь Російської імперії, канцлер уряду Катерини II.
«Націоналізм – це не шовінізм. Шовінізм – це коли ви любите тільки своє, а ненавидите чуже. Бути патріотом, означає любити свій народ, але також шанувати інших, інші національності. Тому справжні патріоти, які себе вважають націоналістами, це ті, що вміють любити своє, не ненавидячи чужого, боронити свої права, не посягаючи на права інших.»
Ксенофобія — неоднозначний термін, котрий позначає певний стан людини, що виявляється у нав'язливому страху стосовно чужинців чи просто чогось незнайомого, чужоземного або страх перед чужоземцями та ненависть до них. У словнику Вебстера ксенофобія - це «страх або ненависть до незнайомців, чи іноземцям, або до того, що дивно або чуже».
Микола Іванович Костомаров — видатний український і російський історик, поет-романтик, мислитель, громадський діяч, Засноник Кирило-Мефодіївського товариства.
«Історія Русів» — твір української національно-політичної думки кінця XVIII — початку XIX століття, де подано яскраво, часом у художній формі, картину історичного розвитку України від найдавніших часів ще до 1769 року. Вперше видана Осипом Бодянським в Москві в 1846 році в «Чтениях Общества Истории и Древностей Российских», а також окремим виданням.
Після останнього поділу Речі Посполитої 1795 року українські землі були розчленовані між Австро-Угорщиною і Росією. Перша отримала Галичину, Буковину і Закарпаття, а друга - решту України
Іван Могильницький у Перемишлі (Польща).
Антонович Володимир Боніфатійович (1834—1908) — історик, археолог, етнограф, археограф.
Абецадло — назва різновиду латинської абетки, розробленої на основі польської абетки. Її хотіли впровадити для української мови під час полонізації у Галичині.
Цензура — контроль держави, організації чи групи людей над публічним виявом думок і творчості індивіда. Як правило, проявляється у придушенні вияву певних ідей, торкання певних тем або вживання певних слів. Як привід до цензури часто називається намагання нібито стабілізувати суспільство, над яким уряд має контроль.
Асиміляція - злиття одного народу з іншим шляхом зас воєння його мови, культури, національних звичаїв і традицій.
1) Вперше на українських землях титул "університету" офіційно було надано єзуїтській колегії у Львові. 2)Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна (1805) 3)Київський університет (1833). 4) Новоросійський університет в Одесі. 5) Університет на Буковині
Земства (земські установи) — виборні органи місцевого самоврядування (земські збори, земські управи) в Російській імперії. Введені земською реформою 1864 р. Завідували освітою, охороною здоров'я, будівництвом доріг і т. д. Перед Першою світовою війною 1914—1918 рр. Земства існували в 43 губерніях Європейської Росії. Скасовані земства були в 1918 році декретом Радянського уряду.
Емський указ — розпорядження російського імператора Олександра II вiд 18(30) травня 1876, спрямоване на витіснення української мови з культурної сфери і обмеження її побутовим вжитком. Свою назву Емський указ отримав від німецького міста Бад Емс, де Олександр II вніс поправки і підписав підготовлений спеціальною комісією указ.
Валуєвський циркуляр 18 липня 1863 року — таємне розпорядження міністра внутрішніх справ Російської імперії Петра Валуєва до територіальних цензурних комітетів, в якому наказувалося призупинити видання значної частини книг, написаних українською мовою. Згідно з указом заборонялась публікація релігійних, учбових і освітніх книг, однак дозволялась публікація художньої літератури.
«Руська трійця» (1832—1837 рр.) — галицьке літературне угруповання, очолюване М. Шашкевичем, Я. Головацьким та І. Вагилевичем, що з кінця 1820-их років розпочало на Західних Українських Землях національно-культурне відродження. Гурток «Р. т.» припинив свою діяльність 1843 р. після смерті М. Шашкевича.
Москвофільство — мовно-літературна і суспільно-політична течія серед українського населення Галичини, Буковини і Закарпаття у 1819—1930-х рр. Відстоювала національно-культурну, а пізніше — державно-політичну єдність з російським народом і Росією.
Народовці — суспільно-політична течія серед молодої західно-української інтелігенції ліберального напрямку, що виникла в 60-х роках 19 століття у Галичині. Проводила культурно-освітницьку роботу, організувала Товариство імені Шевченка у Львові (1873), українські інституції «Просвіта», «Руська Бесіда» та ін.
–
1) Дніпропетровськ(1777 р);
2)Запоріжжя (1770 р);
3) За наказом імператриці Єлизавети Петрівни в 1754 р. на місці сучасного Кіровограда збудована фортеця святої Єлизавети. Поселення біля фортеці з часом стало адміністративним центром Нової Сербії з назвою Єлисаветград. На увічнення пам'яті С.Кірова в 1934 р. стало називатися Кірове, а з 1939 р. — Кіровоградом.
4) Миколаїв (1788 p)
5) Одеса (1795)
6) Сімферополь (1784 р)
7) Херсон (1778 р)
8)Черкаси (1780)
9)Хмельницький (1795)