29. Спинний мозок складається з 31 сегмента, об'єднаних у відділи:

шийний, Складається з потиличної пластини, 7 шийних хребців з міжхребцевими дисками, шийними нервами й артеріями, і спинним мозком. 

грудний, Складається з 12-ти грудних хребців з міжхребцевими дисками, грудними нервами й спинним мозком. 

поперековий, Складається з 5-ти поперекових хребців з міжхребцевими дисками, хрестця з відкидним клапаном, спинномозкових нервів, спинного мозку й куприка. 

крижовий 

що відповідають відділам хребта. Від кожного сегмента спинного мозку праворуч і ліворуч відходять по парі задніх і передніх корінців.  Задні корінці побудовані з пучків чутливих нервових волокон, а передні - з рухових нервових волокон. У міжхребцевому отворі корінці зливаються, утворюючи змішаний спинномозковий нерв. Відповідно до кількості сегментів спинний мозок має 31 пару нервів: 8 пар шийних, 12 грудних, 5 поперекових, 5 крижових і одну пару куприкових. Таким чином, спинномозкові нерви іннервують шкіру, внутрішні органи і скелетні м'язи тіла Нервові стовбури складаються з пучків нервових волокон, що відходять від кількох нейронів.

31. Спинномозкові нерви (nervi spinales) утворюються за рахунок посегментного злиття рухового черевного корінця та чутливого спин­ного корінця спинного мозку. Таким чином утворюється мішаний короткий спинномозковий нерв.

Спинномозкових нервів є 31 пара: 8 шийних (nervi cervicales), 12 грудних (nervi thoracici), 5 поперекових (nervi lumbales), 5 крижових (nervi sacrales) та 1 куприковий (nervus coccygeus). Кожен із спинномозкових нервів, вийшовши з міжхребцевого отвору, роз­галужується на дві мішані гілки: спинну, більш тонку, та черевну значно товстішу. Спинні гілки іннервують шкіру потилиці, спини та частково сідничної ділянки, а також власні м'язи потилиці та спини. Черевні гілки, об'єднуючись, утворюють сплетення. Розрізняють такі сплетення: шийне, плечове, поперекове та крижове. Черевні гілки II—XI грудних нервів сплетень не утворюють, а йдуть си­метрично в міжреберних проміжках.

32. Шийне сплетення (plexuscervicalis) утворене черевними гілками чотирьох верхніх шийних нервів (рис. 158). Утворившись, лежить

На Глибоких М'язах шиї, іннервує їх, а також віддає шкірні нерви та мішаний діафрагмальний нерв. Шкірні нерви шийного сплетення виходять з-під заднього краю грудинно-ключично-соскового м'яза, приблизно посередині його, і розходяться у різні боки.

Малий потиличний нерв (nervus occipitalis minor) іннервує шкі­ру задньобічної поверхні шиї та голови.

Великий вушний нерв (nervus auricularis magnus) розгалужуєть­ся у шкірі ділянки привушної залози, вушної раковини та найближ­чих до неї ділянок лиця і вискової ділянки.

Поперечний нерв шиї (nervus transversus colli) іннервує шкіру передньої поверхні шиї.

Надключичні нерви (nervi supraclaviculares) представлені трьома гілками, які йдуть донизу та іннервують шкіру в ділянці надклю­чичної та підключичної ямок, дельтоподібної ділянки та верхньо-зовнішньої частини лопаткової ділянки.

Діафрагмальний нерв (nervus phrenicus) за функцією — мішаний, це найважливіший нерв шийного сплетення. Утворившись, іде до­низу на передній поверхні переднього драбинчастого м'яза. Прохо­дить крізь верхній отвір грудної клітки, розміщуючись між підклю­чичною веною та підключичною артерією. У грудній порожнині Діафрагмальний нерв лежить між середостінною плеврою та середо­стінням, спереду кореня легень. Досягнувши діафрагми, нерв розга­лужується в ній. Чутливі гілки діафрагмального нерва проводять імпульси від діафрагми, середостінної плеври та осердя, а рухові волокна іннервують м'язові частини діафрагми.

Плечове сплетення (plexus brachialis) утворене черевними гіл­ками чотирьох нижніх шийних нервів та більшою частиною черевної гілки І грудного нерва (рис. 159). Топографічне розрізняють дві частини сплетення: надключичну та підключичну.

Надключична частина (pars supraclavicularis) розміщується в надключичній ямці у вигляді трьох стовбурів (верхнього, середньо­го та нижнього). Від цієї частини сплетення відходять відносно ко­роткі нерви до ділянки грудей та плечового пояса.

Спинний нерв лопатки (nervus dorsalis scapulae) іннервує ром­боподібний м'яз та м'яз — підіймач лопатки.

Довгий грудний нерв (nervus thoracicus longus) іннервує передній зубчастий м'яз.

Підключичний нерв (nervus subclavius) йде до однойменного м'яза.

Надлопатковий нерв (nervus suprascapularis) іннервує надоєний та підосний м'язи.

Крім того, від надключичної частини плечового сплетення від­ходять гілки до підлопаткового м'яза та найширшого м'яза спини.

Підключична частина (pars infraclavicularis) розміщена у пах­вовій ямці. У цій частині розрізняють три пучки: бічний, присередній та задній, які оточують пахвову артерію з трьох боків. Від кож­ного з цих пучків відходять довгі нерви верхньої кінцівки. Так, від присереднього пучка відходять присередній шкірний нерв перед­пліччя, ліктьовий нерв та присередній корінець серединного нерва; від бічного — м'язово-шкірний нерв та бічний корінець середин­ного нерва, від заднього пучка — пахвовий та променевий нерви.

Присередній та бічний грудні нерви (nervi pectorales medialis et lateralis) іннервують великий та малий грудні м'язи.

Присередній шкірний нерв плеча (nervus cutaneus brachii media­lis) найтонший з нервів цієї групи. Іннервує шкіру присередньої поверхні плеча.

Присередній шкірний нерв передпліччя (nervus cutaneus antebra-chii medialis) супроводить плечову артерію у верхній третині пле­ча. На середині плеча проходить (разом з головною веною) крізь отвір фасції плеча і, розміщуючись у підшкірній жировій тканині йде донизу. Іннервує шкіру передньої та присередньої поверхонь передпліччя.

Серединний нерв (nervus medianus) за функцією—мішаний. Утворюється двома корінцями: присереднімта бічним. Обидва корін­ці, з'єднуючись, охоплюють пахвову артерію. На плечі нерв гілок не

дає і йде у складі судинно-нервового пучка, розміщуючись у при-середній борозні двоголового м'яза. Пройшовши крізь товщу круг­лого м'яза-привертача, нерв лягає посередині передпліччя, під по­верхневим м'язом — згиначем пальців. У нижній третині передньої поверхні передпліччя нерв лягає в середину борозну. На передпліч­чі від нерва відходить багато гілок до м'язів передньої групи перед­пліччя, за винятком ліктьового м'яза — згинача зап'ястка та ча­стини глибокого м'яза — згинача пальців.

На долоню кисті серединний нерв проходить разом із сухожилка­ми м'язів, під удержувачем згиначів, і тут розгалужується на три гілки, які іннервують шкіру І, II, III та бічну поверхню IV пальця і відповідну їм ділянку шкіри долоні кисті, а також м'язи підви­щення великого пальця та два бічні червоподібні м'язи.

Променевий нерв (nervus radialis) за функцією — мішаний (рис. 160). Лежить позаду судинно-нервового пучка плеча, біля при-середньої поверхні плечової кістки, далі спіральне огинає цю кіст­ку і розміщується у супроводі глибокої артерії плеча в каналі, утвореному плечовою кісткою та триголовим м'язом плеча. По всій довжині від нерва відходять гілки до шкіри плеча та передпліччя, а також до плечового суглоба та триголового м'яза плеча. Далі нерв переходить у бічну передню ліктьову борозну, віддає гілки до пле-чопроменевого м'яза та до капсули ліктьового суглоба і тут поділя­ється на дві гілки: поверхневу та глибоку. Поверхнева гілка вступає у променеву борозну передпліччя і, супроводячи променеву арте­рію, йде майже вздовж усієї борозни. У нижній частині передпліч­чя поверхнева гілка проходить під сухожилком плечопроменевого м'яза на тил кисті, де й іннервує шкіру бічної поверхні кисті та шкі­ру І, II і бічної поверхні III пальців, за винятком кінців пальців, де шкіру іннервують гілки серединного нерва. Глибока гілка про­меневого нерва проходить товщу м'яза-відвертача, іннервує його і, розміщуючись між поверхневим та глибоким шарами м'язів зад­ньої ділянки передпліччя, іннервує всю задню групу м'язів перед­пліччя, а також віддає гілки до суглобів (променево-зап'ясткового, міжзап'ястково-п'ясткових).

Пахвовий нерв (nervus axillaris) за функцією — мішаний, корот­кий, товстий. Утворившись, проходить крізь чотирикутний отвір, огинає хірургічну шийку плечової кістки і входить у внутрішню поверхню дельтоподібного м'яза. Іннервує цей м'яз, а також пле­човий суглоб та шкіру передньобічної ділянки плеча.

Попереково-крижове сплетення (plexus lumbosacralis; рис. 162). Черевні гілки поперекових, крижових та куприкових нервів тісно зв'язані між собою і, з'єднуючись, утворюють попереково-крижове сплетення. У свою чергу, це сплетення поділяється на поперекове та крижове сплетення.

33. спинний мозок – нижній відділ ЦНС, розташований в хребетному каналі. Він починається на рівні нижнього краю отвору потиличної кістки і є безпосереднім продовженням довгастого мозку, а внизу закінчується конічним звуженням, від якого вниз відходить кінцева нитка, ця нитка спускається в крижовий канал і прикріплюється до його стінки. Являє собою тяж довжиною в дорослої людини 41-45 см, дещо сплющений спереду назад, діаметром – 1 см, маса 35 г.

Спинний мозок має два потовщення: шийне і поперекове, що відповідають місцям виходу з нього нервів, які йдуть до верхніх і нижніх кінцівок.

У центрі спинного мозку проходить вузький канал заповнений спинномозковою рідиною, яка сполучається з рідиною шлуночків головного мозку. Спинний мозок вкритий трьома оболонками: твердою, павутинною, м’якою.

Права і ліва частина спинного мозку спереду і ззаду розділені глибокими борознами. Навколо центрального каналу є сіра речовина, яка складається з тіл вставних (95%) і рухових (5%) нейронів. На поперечному розрізі сіра речовина формує фігуру схожу на метелика.

Передній виступ сірої речовини називається переднім рогом. Там розташовані тіла рухових нейронів. З них виходять аксони, які з’єднуючись між собою утворюють корінці на виході з спинного мозку.

Протилежний виступ – задній ріг, від нього виходять задні корінці, що являють собою чутливі відростки нейронів.

Передні та задні корінці поблизу від спинного мозку з’єднуються між собою, вкриваються єдиною жироподібною оболонкою і утворюють спинномозковий змішаний нерв.

Від спинного мозку відходить 31 пара змішаних нервів, відповідно до яких виділяють 31-33 сегменти (8 шийних, 12 грудних, 5 поперекових, 5 крижових, 1-3 куприкових). Кожному сегменту спинного мозку відповідає певна ділянка тіла, що пов’язана руховою та чутливою іннервацією з даним сегментом.

Місце виходу корінців не відповідає рівню міжхребетних отворів і нерви, перш ніж вийти з каналу, йдуть вниз. У поперековому відділі вони йдуть паралельно кінцевій нитці й утворюють пучок, який називають кінським хвостом.

Сіра речовина спинного мозку оточена білою речовиною. Це відростки нейронів, які є чутливими і руховими провідними шляхами. Ті з них, що несуть інформацію з периферії та внутрішніх органів до спинного і головного мозку називаються висхідними (чутливими).

Інші – низхідні (рухові) несуть імпульси від головного і спинного мозку до периферичних частин тіла та внутрішніх органів.

Спинний мозок здійснює дві функції: рефлекторну і провідникову.

Як рефлекторний центр спинний мозок здатний здійснювати складні рухові рефлекси та регулює функції внутрішніх органів (шлунка, кишечнику, судин, сечового міхура, серцевого м’яза).

Провідникова функція полягає в забезпеченні зв’язку і узгодженні роботи всіх відділів ЦНС, за допомогою низхідних і висхідних провідних шляхів.

Довгастий мозок складається із білої та сірої речовини, остання представлена ядрами 9-12 пар черепних нервів, олив, центрами дихання і кровообігу, ретикулярною формацією. Біла речовина утворюється довгими і короткими волокнами відповідних провідних шляхів.

Ретикулярна формація являє собою сукупність клітин, клітинних скупчень і нервових волокон, які розташовані у стовбурі мозку (довгастий мозок, міст і середній мозок) і утворюють сітку. Вона пов'язана з усіма органами чуття, руховими і чутливими ділянками кори передніх півкуль, таламусом і гіпоталамусом, спинним мозком. Ретикулярна формація регулює рівень збудливості і тонусу різних відділів ЦНС, включаючи кору, бере участь в регуляції рівня свідомості, емоцій, сну і бадьорості, вегетативних функцій, доцільних рухів.

35. Довгастий мозок (medulla oblongata) розвивається із п'ятого мозкового пухирця (додаткового). Довгастий мозок є продовженням спинного мозку з порушеною сегментальністю. Сіра речовина довгастого мозку складається з окремих ядер черепних нервів. Біла речовина — цепровідні шляхи головного і спинного мозку, що тягнуться догори в мозковий стовбур, а звідти до спинного мозку.

На передній поверхні довгастого мозку міститься передня серединна щілина, з обох боків якої лежать потовщені білі тяжі, що називаються пірамідами. Піраміди донизу звужуються у зв'язку з тим, що частина їхніх волокон переходить на протилежний бік, утворюючи перехрестя пірамід, котрі утворюють бічний пірамідний шлях. Частина білих волокон, що не перехрещуються, утворюють прямий пірамідний шлях.

Міст (pons) лежить вище довгастого мозку. Це потовщений валик із поперечно розміщеними волокнами. Центром його проходить основна борозна, в якій лежить основна артерія головного мозку. По обидва боки борозни є значні підвищення, утворені пірамідними шляхами. Міст складається з великої кількості поперечних волокон, які утворюють його білу речовину — нервові волокна. Між волокнами чимало скупчень сірої речовини, яка утворює ядра мосту. Продовжуючись до мозочку, нервові волокна утворюють його середні ніжки.

Мозочок (cerebellum) лежить на задній поверхні мосту й довгастого мозку в задній черепній ямці. Складається із двох півкуль і черв'яка, який з'єднує півкулі між собою. Маса мозочку 120—150 г.

Мозочок відокремлюється від великого мозку горизонтальною щілиною, в якій тверда мозкова оболонка утворює намет мозочку, натягнутий над задньою ямкою черепа. Кожна півкуля мозочка складається з сірої та білої речовини.

Сіра речовина мозочка міститься поверх білої у вигляді кори. Нервові ядра лежать усередині півкуль мозочку, маса яких в основному представлена білою речовиною. Кора півкуль утворює паралельно розташовані борозни, між якими є звивини такої ж форми. Борозни поділяють кожну півкулю мозочка на декілька часток. Одна з часток — клаптик, що прилягає до середніх ніжок мозочка, виділяється більше за інших. Вона філогенетично найдавніша. Клаптик і вузлик черв'яка з'являються вже у нижчих хребетних і пов'язані з функціонуванням вестибулярного апарату.

Кора півкуль мозочку складається з двох шарів нервових клітин: зовнішнього молекулярного й зернистого. Товщина кори 1-2,5 мм.

Сіра речовина мозочка розгалужується в білій (на серединному розрізі мозочка видно ніби гілочку вічнозеленої туї), тому її називають деревом життя мозочку.

Мозочок трьома парами ніжок з'єднується із стовбуром мозку. Ніжки представлені пучками волокон. Нижні (хвостові) ніжки мозочка йдуть до довгастого мозку й називаються ще вірьовчастими тілами. До їхнього складу входить задній спинно-мозково-мозочковий шлях.

Середні (мостові) ніжки мозочку з'єднуються з мостом, у них проходять поперечні волокна до нейронів кори півкуль. Через середні ніжки проходить кірково-мостовий шлях, завдяки якому кора великого мозку впливає на мозочок.

Верхні ніжки мозочку у вигляді білих волокон ідуть у напрямку до середнього мозку, де розміщуються поздовж ніжок середнього мозку й тісно до них прилягають. Верхні (черепні) ніжки мозочка складаються в основному з волокон його ядер і служать основними шляхами, що проводять імпульси до зорових бугрів, підзоровобугрової ділянки та червоних ядер.

Ніжки розташовані спереду, а покришка — ззаду. Між покришкою та ніжками пролягає водопровід середнього мозку (водопровід Сільвія). Він з'єднує четвертий шлуночок із третім.

Головна функція мозочку — рефлекторна координація рухів і розподіл м'язового тонусу.

Покрив середнього мозку (або mesencephalon-у) лежить над його покришкою й прикриває зверху водопровід середнього мозку. На покришці міститься пластинка покришки (чотиригорбкове тіло). Два верхні горбки пов'язані з функцією зорового аналізатора, виступають центрами орієнтовних рефлексів на зорові подразники, а тому називаються зоровими. Два нижні горбки — слухові, пов'язані з орієнтовними рефлексами на звукові подразники. Верхні горбки пов'язані з латеральними колінчастими тілами проміжного мозку за допомогою верхніх ручок, нижні горбки — нижніми ручками з медіальними колінчастими тілами.

Від пластинки покришки починається покришко-спинномозковий шлях, який зв'язує головний мозок із спинним. Ним проходять еферентні імпульси у відповідь на зорові та і слухові подразнення.

Великі півкулі мозку. До них належать частки півкуль, кора великого мозку (плащ), базальні ганглії, нюховий мозок і бічні шлуночки. Півкулі мозку розділені поздовжньою щілиною, в заглибині якої міститься мозолисте тіло, що їх з'єднує. На кожній півкулі розрізняють такі поверхні:

1) верхньобічну, опуклу, обернену до внутрішньої поверхні склепіння черепа;

2) нижню поверхню, розміщену на внутрішній поверхні основи черепа;

3) медіальну поверхню, якою півкулі з'єднуються між собою.

В кожній півкулі є частини, що найбільше виступають: спереду, — лобовий полюс, ззаду — потиличний полюс, збоку — скроневий полюс. Окрім того, кожна півкуля великого мозку розділяється на чотири великі долі: лобову, тім'яну, потиличну та скроневу. В заглибині бічної ямки-мозку лежить невеличка частка — острівець. Півкуля поділена на частки борознами. Найглибша з них — бічна, або латеральна, ще вона називається Сільвієвою борозною. Бічна борозна відділяє скроневу частку від лобової та тім'яної. Від верхнього краю півкуль опускається вниз центральна борозна, або борозна Роланда. Вона відділяє лобову частку мозку від тім'яної. Потилична частка відділяється від тім'яної лише з боку медіальної поверхні півкуль — тім'яно-потиличною борозною.

Півкулі великого мозку ззовні покриті сірою речовиною, що утворює кору великого мозку, або плащ. У корі налічується 15 млрд. клітин, а якщо взяти до уваги, що кожна з них має від 7 до 10 тис. зв'язків із сусідніми клітинами, то можна зробити висновок про гнучкість, стійкість і надійність функцій кори. Поверхня кори значно збільшується за рахунок борозен і звивин. Кора філогенетична є найновішою структурою мозку, її площа приблизно 220 тисяч мм².