- •Призначення ядра Linux і його особливості
- •Модулі ядра
- •Виконавча система
- •Наперед визначені системні процеси
- •Застосування користувача
- •Висновки до розділу 2.
- •Контрольні запитання та завдання
- •Паралелізм взаємодії з користувачем
- •Паралелізм розподілених застосувань
- •Ієрархія процесів
- •Особливості створення потоків
- •Особливості завершення потоків
- •Методи розподілюваної пам'яті
- •Методи передавання повідомлень
- •Технологія відображуваної пам'яті
- •Особливості міжпроцесової взаємодії
- •Черги повідомлень
- •20 Найбільш значущих бітів, які задають початкову адресу фрейму, кратну 4 Кбайт (може бути задано 1 Мбайт різних початкових адрес);
- •Перетворення адрес в архітектурі іа-32
- •Типи файлів
- •Імена файлів
- •Каталоги
- •Абсолютний і відносний шляхи
- •Єдине дерево каталогів. Монтування файлових систем
- •Літерні позначення розділів
- •Символічні зв'язки
- •Підтримка символічних зв'язків на рівні системних викликів
- •Фізична організація розділів на диску
- •Основні вимоги до фізичної організації файлових систем
- •Прості зв'язні списки.
- •Зв'язні списки з таблицею розміщення файлів
- •Розріджені файли
- •Елементи каталогу.
- •Спочатку інформацію зберігають у журналі (у ньому створюють новий запис). Таку операцію називають випереджувальним записуванням (write-ahead) або веденням журналу (journaling).
- •Необхідність реалізації буферизації
- •Способи реалізації буферизації
- •Буферизація і кешування
- •Використання спеціальних файлів
- •Передавання даних між рівнями підсистеми
- •Категорії драйверів пристроїв
- •Структура драйвера пристрою
- •Обслуговування переривань
- •Завершення запиту введення-виведення
- •Обробка даних багаторівневими драйверами
- •Поняття термінала
- •Емуляція термінала
- •Віддалені термінали і консоль
- •Термінальне введення
- •Термінальне виведення
- •Програмне керування терміналом
- •Наперед визначені дескриптори у Win32
- •Програмне керування консоллю
- •Протокол iPv4
- •Підтримка транспортного рівня
- •Однорідний доступ до пам'яті
- •Неоднорідний доступ до пам'яті
- •Асиметрична багатопроцесорність
- •Симетрична багатопроцесорність
- •Підтримка numa-архітектур
- •Масштабування навантаження
- •Продуктивність окремих застосувань
- •Криптографічні алгоритми
- •Обмін повідомленнями із використанням криптографії із секретним ключем
- •Криптографічні алгоритми з відкритим ключем
- •Обмін повідомленнями з використанням криптографії із відкритим ключем
- •Односторонні хеш-функції
- •Підписи із відкритим ключем і односторонніми хеш-функціями
- •Облікові записи
- •Словникові атаки і сіль
- •Аутентифікація за принципом «виклик-відповідь»
- •Списки контролю доступу
- •Можливості
Ієрархія процесів
Після того як процес-предок створив процес-нащадок, потрібно забезпечити їхній взаємозв'язок. Є різні варіанти розв'язання цього завдання.
Можна організувати на рівні ОС однозначний зв'язок «предок-нащадок» так, щоб для кожного процесу завжди можна було визначити його предка. Наприклад, якщо процеси визначені унікальними ідентифікаторами, то для реалізації цього підходу в керуючому блоці процесу-нащадка повинен завжди зберігатися ідентифікатор процесу-предка або посилання на його керуючий блок.
Таким чином формується ієрархія (дерево) процесів, оскільки нащадки можуть у свою чергу створювати нових нащадків і т. ін. У таких системах існує спеціальний вихідний процес (в UNIX-системах його називають іnit), з якого починається побудова дерева процесів (його запускає ядро системи). Якщо предок завершить виконання свого процесу перед своїм нащадком, функції предка бере на себе вихідний процес.
З іншого боку, зв'язок «предок-нащадок» можна не реалізовувати на рівні ОС. При цьому всі процеси виявляються рівноправними. Якщо зв'язок «предок-нащадок» для конкретної пари процесів все ж таки потрібен, за його підтримку відповідають самі процеси (процес-предок, наприклад, може сам зберегти свій ідентифікатор у структурі даних нащадка у разі його створення).
Взаємозв'язок між процесами не обмежується лише відношеннями «предок-нащадок». Наприклад, у деяких ОС є поняття сесії (session). Така сесія поєднує всі процеси, створені користувачем за час інтерактивного сеансу його роботи із системою.
4.
Існує три варіанти завершення процесів.
Процес коректно завершується самостійно після виконання своєї задачі (для інтерактивних процесів це нерідко відбувається з ініціативи користувача, який, приміром, скористався відповідним пунктом меню). Для цього код процесу має виконати системний виклик завершення процесу. Такий виклик у POSIX-систе-мах називають exit (). Він може повернути процесу, що його викликав, або ОС код повернення, який дає змогу оцінити результат виконання процесу.
Процес аварійно завершується через помилку. Такий вихід може бути передбачений програмістом (під час обробки помилки приймається рішення про те, що далі продовжувати виконання програми неможливо), а може бути наслідком генерування переривання (ділення на нуль, доступу до захищеної області пам'яті тощо).
Процес завершується іншим процесом або ядром системи. Наприклад, перед закінченням роботи ОС ядро припиняє виконання всіх процесів. Процес може припинити виконання іншого процесу за допомогою системного виклику, який у POSIX-системах називають kill ().
Після того як процес завершить свою роботу, пам'ять, відведена під його адресний простір, звільняється і може бути використана для інших потреб. Усі потоки цього процесу теж припиняють роботу. Якщо у даного процесу є нащадки, їхня робота переважно не припиняється слідом за роботою предка. Інтерактивні процеси завершуються у разі виходу користувача із системи.
5.
Коли у системі з'являється новий процес, для старого процесу є два основних варіанти дій:
продовжити виконання паралельно з новим процесом - такий режим роботи називають асинхронним виконанням;
призупинити виконання доти, поки новий процес не буде завершений, — такий режим роботи називають синхронним виконанням. (У цьому разі використовують спеціальний системний виклик, який у POSIX-системах називають wait().)
Вибір того чи іншого режиму залежить від конкретної задачі. Так, наприклад, веб-сервер може створювати процеси-нащадки для обробки запитів (якщо наявного набору нащадків недостатньо для такої обробки). У цьому разі обробка має бути асинхронною, бо відразу після створення нащадка предок має бути готовий до отримання наступного запиту. З іншого боку, компілятор С під час запуску процесів, що відповідають етапам компіляції, має чекати завершення кожного етапу, перш ніж перейти до наступного, - у такому разі використовують синхронну обробку.
6.