156.Діяльність людини
Діяльність — це специфічний спосіб ставлення людини до світу. Вона
поєднує біологічну, соціальну та духовно-культурну сутність людини.
Діяльність постає як засіб перетворення природи на предмети споживання,
творіння культури.
Характерні ознаки діяльності людини:
> вона діє під впливом тих чи інших мотивів для задоволення певної
потреби;
> вона існує завдяки взаємодії з навколишнім середовищем (інші люди,
предмети; природа тощо);
> обмінюється інформацією з іншими людьми, тобто бере участь у
спілкуванні;
> з самого початку життя людина грається, вчиться, а далі —-працює;
> саме завдяки діям, взаємодіям набуває певного досвіду;
> відчуває вплив умов ужиття як на рівні оточення (мікросередовище), так
і на рівні суспільства (макросередовище);
> діяльність має ціле усвідомлений і цілеспрямований характер.
На основі того, що людська діяльність являє собою систему усвідомлених
цілеспрямованих дій, що передбачає зміну або перетворення навколишнього
світу можна сформулювати таке визначення:
Діяльність — це активна взаємодія людини з навколишнім середовищем,
завдяки чому вона досягає свідомо поставленої мети, яка виникла
внаслідок прояву у неї певної потреби.
Потреби — це нужда, необхідність для людини того, що забезпечує її
існування і самозабезпечення.
Потреби поділяються на групи;
• фізіологічні і сексуальні (у відтворенні людей, в їжі, диханні,
рухові, одязі, житлі, відпочинку);
• екзистенціальні (це потреби у безпеці свого існування, впевненості у
завтрашньому дні, стабільності суспільства, гарантованості праці);
• соціальні (у належності до колективу, групи чи спільноти у
спілкуванні, турботі про інших та увазі до себе, в участі у спільній
трудовій діяльності);
• престижні (у повазі з боку інших, їх визнанні та високій оцінці своїх
якостей, у службовому зростанні і високому статусі у суспільстві);
• особистісні (у, самовираженні, у самореалізації (або
самоактуалізації), тобто в діяльному прояві себе як самостійної,
оригінальної, творчої особистості;
* духовні (потреби в нових знаннях про навколишній світ, в самопізнанні,
залученні до наук, мистецтв тощо).
Перші дві групи потреб є первинними і вродженими, чотири інші —
набутими.
Діяльність людини має предметний і духовний характер. Діяльність є
предметною, тому що її результатом є матеріальні предмети. У цих
предметах людина втілює своє розуміння світу, свій розум, властивості,
інтереси, потреби почуття.
Види діяльності забезпечують існування людини та її формування як
особистості. До видів діяльності належать: праця, гра, навчання,
До видів діяльності належать: праця, гра, навчання,
157. Всі вперше виявлені хронічні професійні захворювання й отруєння підлягають розслідуванню.
Зв'язок профзахворювання з умовами праці працівника визначається на підставі клінічних даних і санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, що складається санепідстанцією при участі фахівців (представників) виробництва, профспілок і робочого органу виконавчої дирекції Фонду. профпатології міськрї (обласної) лікарні. На кожного хворого складається акт за формою П-3. 36Перелік спеціалізованих лікувально-профілактичних установ, які мають право встановлювати остаточний діагноз щодо профзахворювань, кожні п'ять років переглядається й затверджується МОЗ.Роботодавець організує розслідування кожного випадку виявлення професійного захворювання впродовж 10 робочих днів з моменту отримання повідомлення.
Розслідування профзахворювання здійснюється комісією у складі представників: - санепідстанції (голова комісії);- лікувально-профілактичної установи; - підприємства; - профспілкової організації, членом якої є захворілий, або уповноваженої особи з питань охорони праці, якщо захворілий не є членом профспілки; - відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду. Для розслідування якщо буде потреба можуть залучатися представники інших органів.Роботодавець зобов'язаний пред'явити комісії з розслідування дані лабораторних досліджень шкідливих факторів виробничого процесу, необхідну документацію (технологічні регламенти, вимоги й нормативи з безпеки праці), забезпечити комісію приміщенням, транспортними засобами, засобами зв'язку, організувати друкування, розмноження й оформлення в необхідній кількості матеріалів розслідування.Комісія з розслідування зобов'язана скласти акт розслідування за формою П-4 (додатоу Б), в якому вказати заходи щодо запобігання розвитку професійного захворювання, забезпечення нормалізації умов праці, а також назвати осіб, які не виконали відповідні вимоги (правила, гігієнічні регламенти). Акт розслідування причин профзахворювання складається комісією з розслідування в шести екземплярах та протягом трьох діб після закін-чення розслідування й розсилається роботодавцем: - хворому;- лікувально-профілактичній установі, що обслуговує дане підприємство;- робочому органу виконавчої дирекції Фонду;- профспілковій організації, членом якої є хворий;- санепідстанції для аналізу й контролю за здійсненням заходів. Перший екземпляр акту розслідування залишається на підприємстві й зберігається протягом 45 років.Роботодавець зобов'язаний в п'ятиденний термін після закінчення розслідування розглянути його матеріали і видати наказ про заходи щодо запобігання професійним захворюванням, а також про залучення до відповідальності осіб, з вини яких допущені порушення санітарних норм і правил, які спричинили виникнення професійного захворювання.
158.Управління охороною праці - це підготовка, прийняття та реалізація рішень по здійсненню організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на забезпечення здоров'я та працездатності людини в процесі праці.
Основними функціями управління охороною праці є:1. Створення ефективної системи управління (СУОП), яка б сприяла удосконаленню діяльності кожного структурного підрозділу і кожної посадової особи. 2. Здійснення оперативно-методичного керівництва роботою з охорони праці. 3. Розробка разом із структурними підрозділами заходів по забезпеченню норм безпеки, гігієни праці та виробничого середовища або їх підвищення (якщо вони досягнуті), а також підготовка розділу "Охорона праці" колективного договору 4. Розробка змісту та методики проведення інструктажу з питань охорони праці. 5. Забезпечення працюючих правилами, стандартами, нормами, положеннями, інструкціями та іншими нормативними актами. 6. Проведення паспортизації цехів, дільниць, робочих місць щодо відповідності їх вимогам безпеки. 7. Здійснення оперативного та поточного контролю за станом охорони праці на підприємстві. 8. Розслідування, облік, аналіз нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, а також розрахунок шкоди від них. 9. Участь у підготовці та складанні статистичних звітів підприємства з питань охорони праці. 10. Розробка перспективних та поточних планів роботи підприємства щодо створення безпечних та нешкідливих умов праці. 11. Планування та контроль витрат коштів на охорону праці. 12. Пропаганда та агітація безпечних і нешкідливих умов праці шляхом проведення консультацій, конкурсів, бесід, лекцій, наочної агітації та методичної роботи кабінету охорони праці. 13. Організація навчання, підвищення кваліфікації та перевірки знань з питань охорони праці посадових осіб. 14. Участь у роботі комісії з питань охорони праці підприємства, допомога в опрацюванні необхідних матеріалів та реалізації її рекомендацій. 15. Участь у комісіях по введенню в дію цехів, дільниць, нового устаткування або після капітального ремонту. 16. Забезпечення працюючих колективними та індивідуальними засобами захисту від шкідливих та небезпечних чинників виробництва, лікувально-профілактичним харчуванням, миючими засобами, санітарно-побутовими приміщеннями, надання передбачених законодавством пільг і компенсацій, пов'язаних із важкими і шкідливими умовами праці. 17. Контроль за дотриманням вимог трудового законодавства щодо використання праці неповнолітніх, інвалідів та жінок, проходженням попередніх, періодичних, щорічних обов'язкових та інших, передбачених відповідними документами, медичних оглядів працівниками підприємства. 18. Контроль за дотриманням чинного законодавства, міжгалузевих, галузевих та інших нормативних актів, виконанням посадових інструкцій, проведенням інструктажів на робочому місці, виконанням приписів органів державного нагляду, наказів, розпоряджень, а також заходів по усуненню причин нещасних випадків і аварій, відзначених в актах розслідувань. 19. Контроль за відповідністю нормативним актам про охорону праці машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, технологічних процесів, засобів протиаварійного колективного та індивідуального захисту працюючих, наявністю технологічної документації на робочих місцях.
159.Безпека (життє)діяльності (БЖД) – галузь наукових знань, що вивчає небезпеки та засоби захисту від них людини у будь-яких умовах його перебування, це галузь знання та науково-практична діяльність, спрямована на формування безпеки і попередження небезпеки шляхом вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек, їх властивостей, наслідків їх впливу на організм людини, основ захисту здоров'я та життя людини і середовища її проживання від небезпек. Безпека – стан діяльності, при якому із певною імовірністю виключені прояви небезпеки, або відсутність надмірної небезпеки, це збалансований, за експертною оцінкою, стан людини, соціуму, держави, природних, антропогенних систем тощо. Небезпека – явища, процеси, об’єкти, властивості предметів, здатні у певних умовах наносити шкоду здоров’ю людини, це умова чи ситуація, яка існує в наколишньому середовищі і здатна призвести до небажаного вивільнення енергії, що може спричинити фізичну шкоду, поранення та/чи пошкодження. Ризик – кількісна оцінка небезпеки. Визначається як частота або імовірність виникнення однієї події під час настання іншої. Звичайно це безрозмірна величина, що лежить у межах від 0 до 1. Може визначатися й іншими зручними способами.
За джерелом походження розрізняють 6 груп небезпек: природні, техногенні, антропогенні, екологічні, соціальні, біологічні. За характером дії на людину небезпеки можна поділити на групи: фізичні, хімічні, біологічні, психофізіологічні (ГОСТ 12.0.003-74) За часом виявлення поганих наслідків небезпеки діляться на імпульсивні та кумулятивні. За локалізацією небезпеки бувають: пов’язані із літосферою, гідросферою, атмосферою, космосом. За наслідками, що спричинили: втома, захворювання, травми, аварії, пожежі, летальні наслідки та ін. За нанесенеми збитками: соціальні, технічні, екологічний, економічні. Сфери прояву небезпек: побутова, спортивна, дорожньо-транспортна, виробнича, військова та ін. За структурою (будовою) небезпеки діляться на прості та похідні, що породжуються взаємодією простих. За енергією, що реалізується, небезпеки діляться на активні та пасивні
160.Переважно отруєння, відбуваються не на виробництві чи в лабораторіях, де люди кожен день працюють а небезпечними речовинами, і знають правила користування ними. Значно частіше трагедія відбувається на очах у близьких, рідних, сусідів. Через необережність, речовини які використовуються в побуті, такі як: оцет, нашатирний спирт, каустична сода, різні засоби боротьби з комахами (мухами), можуть з наших помічників перетворитись у смертельних ворогів. Дуже небезпечне і важке є отруєння оцтом і оцтовою кислотою. Оцет спалює слизову оболонку порожнини рота, глотки гортані, стравоходу.
Багато хімічні речовини, впливаючи на організм, викликають характерні, властиві їм зміни і характерні клінічні ознаки, за якими розпізнаються отруєння даною речовиною. Однак специфічні ознаки отруєння певним речовина не завжди ясно виражені або бувають замасковані загальними ознаками отруєння. До таких загальних ознак, які спостерігаються майже при всіх отруєннях, відносяться загальне нездужання, слабкість, апатія, втрата апетиту, порушення сну, головні болі, розлад функції шлунково-кишкового тракту, біль у животі, нудота, блювота. Нерідко при отруєннях спостерігаються гострі розлади серцево-судинної діяльності, що супроводжуються серцебиттям, почастішанням або уповільненням пульсу, підвищенням або пониженням кров'яного тиску: розлади дихання - задишка, відчуття нестачі повітря, почастішання або уповільнення дихання.
Деякі отруєння супроводжуються розладами психіки (наприклад, при отруєнні тетраетіл-свинцем, збудженням, порушеннями або втратою свідомості, мимовільним сечовипусканням і дефекацією. Спостерігаються також зовнішні зміни шкіри і слизових оболонок, синюшність обличчя і губ, сухість шкіри або, навпаки, підвищена пітливість.
Знання цих ознак особливо важливо у випадках, коли потерпілий нічого не може повідомити про подію, тому що знаходиться в несвідомому стані.
На розвиток отруєння та ступінь його тяжкості, крім кількості (дози) що надійшов в організм отрути і його хімічного складу, впливають багато умов. Відомо, що діти і люди похилого віку більш чутливі до деяких -отруйних речовин. У жінок під час вагітності, годування дитини і в період менструації чутливість до різних хімічних речовин також підвищена. Хворі люди, особливо при захворюваннях печінки, серця, нирок і т.п., більш важко переносять отруєння.
161.До інфрачервоних випромінювань належать електромагнітні випромінювання (ЕМВ) невидимої частини спектра, що знаходяться в діапазоні довжини хвилі А. 0,78 мкм -1000 мкм. Джерелом інфрачервоного випромінювання є будь-яке тіло, температура поверхні якого перевищує температуру абсолютного нуля (-273 К).
Для захисту людини від інфрачервоного випромінювання використовують декілька способів. Захист відстанню. Цей спосіб полягає в тому, що при віддаленні від джерела випромінювання густина потоку енергії зменшується пропорційно відстані до нього. Захист часом передбачає обмеження перебування людини в зоні інфрачервоного випромінювання. Теплоізоляція джерела випромінювання передбачає застосування конструкторських та технологічних рішень, направлених на теплоізоляцію випромінювальної поверхні матеріалами (скловата, цегла), що знижують температуру поверхні випромінювання. Екранування джерела випромінювання полягає у використанні непрозорих або напівпрозорих екранів, які можуть бути відбиваючими або теплопоглинаючими. Для охолодження використовують водяні завіси з водяної плівки. Індивідуальні засоби захисту: спецвзуття, спецодяг, який витримує високі температури і захищає від інфрачервоних випромінювань, який водночас є м'яким і повітронепропускним (брезент, сукно). Для захисту очей використовують спеціальні окуляри зі скельцями жовто-зеленого або синього кольору.
Ультрафіолетовим випромінюванням (УФВ) називають електромагнітні випромінювання в оптичній ділянці з довжиною хвилі в діапазоні 200-380 нм. За способом генерації воно належить до теплового випромінювання, але за своєю дією подібне до іонізуючого випромінювання. Природнім джерелом УФВ є сонце. Штучними джерелами є електричні дуги, лазери, газорозрядні джерела світла.
До заходів захисту від УФВ належать конструкторські та технологічні рішення, які або усувають генерацію УФВ, або знижують його рівень. Застосовується екранування джерел УФВ. Екрани можуть бути хімічними (хімічні речовини, які містять інгредієнти, що поглинають УФВ) і фізичними (перепони, які віддзеркалюють або поглинають промені). Ефективним засобом захисту від дії УФВ є одяг, виготовлений зі спеціальних тканин, що затримують УФВ (наприклад, із попліну, бавовни). Для захисту очей використовують окуляри із захисним склом. Руки захищають рукавицями.
Лазери використовують при дефектоскопії матеріалів, в радіоелектронній промисловості, в будівництві, при обробці твердих і надтвердих матеріалів. За їх допомогою здійснюється багатоканальний зв'язок на великих відстанях, лазерна локація, дальномет-рія, швидке опрацювання інформації. Лазер - це генератор електромагнітних випромінювань оптичного діапазону, робота якого полягає у використанні вимушених випромінювань.
Для захисту від лазерного випромінювання застосовують: телевізійні
системи спостереження за ходом процесу, захисні екрани (кожухи),
екрани (кожухи),
огородження лазерної зони, засоби індивідуального захисту — спеціальні
протилазерні окуляри, щітки, маски, халати, рукавиці.