Вищі почуття людини та їх зміст.

Вищі почуття - це те, що суттєво відрізняє людину від тварини в емоційній сфері. Окрім цього, вищі почуття є початком моральності. На відміну від елементарних емоцій, вони виховуються і змінюються під впливом соціальних умов.

Одним з таких почуттів є совість. Вона пов'язана з моральною стійкістю людини, з прийняттям на себе моральних обов'язків перед іншими людьми і неухильному їх дотримуванні. Щаслива людина завжди є стійкою і послідовною, завжди зважує свої вчинки і рішення з духовними цінностями, глибоко переживаючи випадки відхилення від них не тільки у власній поведінці, завжди співвідносить свої вчинки і рішення з духовними цінностями, глибоко переживає випадки відхилення від них не тільки у власній поведінці, але і в діях ін. людей.

Особливим людським почуттям, яке характеризує її як особистість є любов. Під любов'ю мають на увазі інтенсивну, напружену потребу однієї особистості максимально ввійти в життя іншої людини та отримати від неї таке ж сильне, стійке, інтенсивне почуття. Суть цього почуття, в його вищому, духовному розумінні (тобто справжня любов), полягає, на думку Ф.Франкліна, у налагодженні безпосередніх взаємостосунків з іншою людиною як духовною істотою, зі всією її своєрідністю і неповторністю. Людина, яка любить по-справжньому, ніколи не задумується над психічними чи фізичними характеристиками коханої. Насамперед вона думає про те, що важить кохана людина для неї зі своєю індивідуальною неповторністю. Її неможливо замінити найдосконалішим "дублікатом". Справжня любов грунтується не на фізичній сексуальності і психологічній чутливості. Психоорганічні зв'язки - це лиш форма вираження духовного начала, форма вираження власне любові з властивою людині гідністю.

У широкому значенні любов - це вищий ступінь емоційно-позитивного відношення до життєво-необхідного об'єкта (любов до батьківщини, до матері, до роботи, до дітей, до спорту тощо).