4. Міжнародні організації як суб’єкти мед
Можливість міждержавних організацій бути суб’єктом міжнародного права була визнана в Консультативному рішенні Міжнародного Суду ООН від 11 квітня 1949 р. «Про відшкодування збитку, понесеного на службі ООН».
Міжнародні організації:
- створюються і діють на основі міжнародних договорів – установчих актів цих організацій;
- не мають самостійних економічних інтересів, їх діяльність не спрямовується на пряме одержання прибутків, існують для забезпечення розвитку.
Особливості міжнародних організацій як суб’єктів МЕД:
- можуть вступати лише в ті правовідносини, що визначаються її функціями і відповідають установчому акту організації.
- мають право укладати міжнародні угоди,
- обмежені у виборі засобів примусу і засобів вирішення спорів.
Основу правосуб’єктності МО складають міжнародні угоди.
Юридична правоздатність МО закріплена в:
- статутах МО,
- у Конвенції про привілеї та імунітети спеціалізованих установ 1947 р.,
- у двосторонніх угодах організацій із країною перебування.
Міжнародні організації, що займаються різними економічними питаннями, можна розділити на дві групи:
- загальної компетенції (універсальні), де значаться й економічні питання: ООН (однією з важливих цілей якої є всебічний розвиток міжнародного економічного співробітництва); регіональні міжнародні організації - Лігу арабських держав (ЛАД), Організацію американських держав (ОАД). Організацію африканської єдності (ОАЄ).
- спеціально створені для вирішення питань у строго визначеній економічній сфері: Організацію Об’єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО); Продовольчу і сільськогосподарську організацію ООН (ФАО); Міжнародний Валютний Фонд (МВФ); Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР); Міжнародну фінансову корпорацію (МФК); Конференцію ООН із торгівлі та розвитку (ЮНКТАД) та ін.
5. Мед фізичних та юридичних осіб
Суб’єктами МЕД окрім держав і МО є також фізичні та юридичні особи, в т.ч. підприємства, організації, установи різних форм власності та розмірів, різних галузей економіки.
МЕД фізичних та юридичних осіб кожної країни світу здійснюється у відповідності до національної зовнішньоекономічної політики та підпадає під дію внутрішнього права держави. Найчастіше використовується термін «зовнішньоекономічна діяльність» (ЗЕД), в зв’язку з тим, що ця діяльність:
передбачає формування відносин між фізичними та юридичними особами різних країн світу;
має місце на національній території та за її межами.
«Усілякий договір, який не є договіром між государствами як суб’єктами міжнародного права, грунтується на тому чи іншому національному законі. Питання, про який саме закон йде мова, прилягає до тієї частини права, яку частіще за все називають міжнародним часним правом, або до теорії коллізії законів. Норми таких законів можуть бути однаковими у багатьох государств і навіть вирабативатися міжнародними угодами чи звичаями. Однак в іншому слідує вважати, що данні норми відносяться до внутрішнього права».
Регулювання МЕД фізичних та юридичних осіб здійснюється спеціалізованими державними органами. В більшості країн світу центральну роль в управлінні та координації економічної діяльності за кордоном, завдання розвитку ЗЕД виконують галузеві міністерства.