Тема. Культура Київської Русі. Християнство. Література. Образотворче мистецтво й архітектура

План

1. Історичні умови розвитку культури доби Київської Русі.

2. Запровадження християнства на Русі та його роль у розвитку культури. Виникнення і поширення слов'янської писемності.

3. Поява перших шкіл на Русі та розвиток освіти.

4. Книгописання. Література Київської Русі: перекладна (релігійна і світська) та оригінальна (головні риси, жанри, теми).

5. Образотворче мистецтво Київської Русі.

6. Давньоруська музика. Скоморохи

1. Історичні умови розвитку культури доби Київської Русі.

Перша держава східних слов’ян, яку історики називають Київською Руссю, існувала в 9-13 століттях. Це була одна з найбільш розвинутих і економічно процвітаючих держав тогочасної Європи. Найбільшої могутності Русь досягла у 11 столітті при князюванні Ярослава Мудрого. За різними підрахунками, Русь мала від 3 до 12 млн. населення і охоплювала територію близько 800 тис. кв. км (майже половина її – в межах сучасної України).

Київська Русь розвивалася не ізольовано. Її культура досягла високого рівня розвитку і не поступалася більшості країн Європи.

До визначних центрів давньоруської культури на півдні Русі належали: Київ, Чернігів, Переяслав, Галич, Холм. За часів Ярослава Мудрого на великий культурний центр перетворився Київ.

2. Запровадження християнства на Русі та його роль у розвитку культури. Виникнення і поширення слов’янської писемності.

Рушієм нового культурного процесу стала християнізація Русі. Головні причини хрещення Русі – соціально-політичні.. У кінці 10 століття виникла потреба в загально визнаній ідеології. А в той час нею могла бути лише релігія.. Вона могла б сприяти об’єднанню та консолідації східних слов’янських племен у одній державі і розвитку її відносин з християнськими державами.

Язичницька релігія стала на перешкоді політиці Київській Русі. Князь Володимир намагався перетворити багатобожне язичництво в єдинобожне з культом верховного бога Перуна. Був навіть збудований новий язичницький храм, святилище. Це була перша релігійна реформа Володимира 980 року. Вона не дала бажаних наслідків і не сприяла державному будівництву.

В інших слов’янських країнах уже панувало християнство. Воно з єдинобожжям, ієрархією святих. Ідеєю посмертної винагороди, богослужінням значно більше відповідало князівській владі, ніж будь-як інша релігія. Тому 988 року князь Володимир провів другу релігійну реформу – остаточно хрестив Русь. Запровадження християнства було закріплене шлюбом Володимира з Анною – сестрою візантійського імператора Василія.

Православ’я на Русі мало свої особливості. Так, храми не мали скульптур. Їхня наявність вважалася відгуком язичництва. Богослужіння велося рідною мовою.

Почали активно зводитись церкви. Разом із церквами виникають монастирі – чоловічі і жіночі. У 13 ст. їх налічувалося 50. (17 – у Києві).Монастирі стають своєрідними освітніми центрами, центрами літописання. Важливу роль зіграв Києво-Печерський монастир.

Запровадження християнства мало прогресивний характер. Давньоруська держава прилучилася до європейської цивілізації. Античної культурної спадщини передової на той час культури Візантії. З часу хрещення починає активно розвиватися писемність, руські люди ознайомилися з кращими здобутками світової літератури. Почали засновуватись школи по всій Русі, виникають книгописні майстерні. І незабаром Київська Русь стає однією з найкультурніших країн у середньовічній Європі.

Писемність у східних слов’ян з’явилася приблизно у першій половині ІХ століття. Про руську писемність або “руські письмена” у своїх записах згадують арабські письменники Х століття і слов’янський просвітник Кирило. А у 1949 році у смоленському кургані була знайдена глиняна посудина середини Х століття із написом давньоруською мовою “гороухща” (гірчиця). Отже, у Київській Русі писемність стала відома ще до хрещення.

Введення християнства прискорило її розвиток. Ще у 60-70-х роках ІХ століття візантійський імператор Михайло ІІІ відправив до слов’ян 2-х братів-священиків Кирила та Мефодія. Вони проповідували в слов’янських землях християнство старослов’янською мовою. Брати упорядкували слов’янський алфавіт і переклали на церковнослов’янську мову Євангеліє.

На початку ХІ століття на Русі існувало 2 системи письма – кирилиця і глаголиця. Кирилиця базувалася на грецькому алфавіті, а глаголиця – на фонетичній системі, розробленій Кирилом. Глаголиця була менш популярна. Населення до ІХ століття користувалося абеткою з 27 літер, тоді як кирилиця нараховувала 43 літери.