Тема №1 Основні засади фінансового права

Студенти повинні вміти та знати: поняття нормативно-правових актів, правової норми, фінансового права, правових відносин

Зміст:

Джерела фінансового права.

Поняття та зміст фінансового-правових відносин

Джерела фінансового права України – це правові акти органів законодавчої і виконавчої влади і місцевого самоврядування, в яких містяться норми фінансового права.

В будь-якій державі головним джерелом фінансового права є Конституція. В конституції україни закріплені сонови правової організації фінансової діяльності держави, її суб'єктивний склад в цілому і за окремими її напрямками зокрема. Найбільшу увагу конституційне законодавство приділило бюджетній діяльності, що пояснюється роллю бюджету як центральної ланки фінансової системи. На вдмінувід інших галузей права, будь-якого зведеного джерела типу кодексу фінансове право не має. Цей факт, крім всього іншого, відображає також недостатній рівень розвитку науки фінансового права. Відсутні поки що в Україні і кодифіковані джерела з окремих розділів фінансового права.

В даний час існують законодавчі акти ВРУ, в яких в систематизованому вигляді викладені правові норми, що регулюють окремі сторони фінансової діяльності.

Більшість законів, що містять в собі норми фінансового права, мають комплексний характер і вміщують норми інших галузей права – конституційного, адміністративного, цивільного. Кримінального і т. д. До них належить пакет законів про органи законодавчої і виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, про банки і банківську діяльність, про підприємство і підприємницьку діяльність, податковий кодекс.

Складається тенденція в Україні до збільшення питомої ваги фінансових правовідносин, що регулюються нормами законодавчих актів. Між тим поки що переважають фінансово-правові норми, що містяться в Указах ПУ, постановах КМУ, актах Мінфін України, НацБанку України. Фінансово-правові норми не рідко містяться і в актах органів виконавчої влади – міністерств, відомств і інших, що регулюють фінансові питання в межах відповідної галузі чи сфери управління. В умовах проведеня ринкових рвформ і посилення демократичних паростків в управлінні фінансами появилася нова група джерел фінансово-правових норм, таких як спільні постанови фінансово-кредитних і інших органів, угод між ними.

Для значної групи фінансово-правових норм найбільш характерними рисами є те, що вони, як правило, уточнюють і конкретизують зміст більш загальних фінансово-правових норм, що містяться в законах. Ці норми також перебувають в динаміці, нерідко зманюються.

Фінансово-правові відносини – відносини, що пов'язані з зміною, виникненням та припиненням суспільних відносин. Вони є юридичною формою вияву фінансової діяльності держави.

Функції :

• Вказують на коло осіб на яких в конкретний час розповсюджуються дані норми;

• Закріплюють конкретну поведінку юридичних та фізичних осіб;

• Є умовою для можливості приведення в дію юридичних засобів, забезпечення юридичних прав та обов”язків фін. Діяльності в даній галузі.

Суб'єкти – юридичні та фізичні особи, які на підставі правоих норм можуть бути учасниками фінансово-правових відносин.

Особливості:

• Носять грошовий характер;

• Немає юридичної рівності сторін;

• Виникають і пов”язані безпосередньо на підставі закону;

• 1-єю стороною завжди виступає держава.

Контроьні запитання:

1. Що являє собою поняття "джерела" з точки зору права?

2. Назвіть джерела фінансового права?

3. яким чином Конституція України регулює іфнансову діяльність держави?

4. Що являють собою правові відносини взагалі?

5. Назвіть функції та особливості фінансово-правових відносин?

Тема №5 Бюджетний процес в Україні

Студенти повинні вміти та знати: поняття "повноваження", "бюджет", "бюджетна система", розуміти функціонування органів місцевого самоврядування.

Зміст:

Поняття бюджетних повноважень.

Бюджетні повноваження місцевих органів.

Бюджетні повноваження України та її місцевих органів

Дане питання є завжди актуальним. Незаледність бюджету вгалузі свідчить про його самостійність. КУ встановлює, що бюджетна система формується на засадах справедливості та неупередженого розподілу коштів між громадянами та територіальними громадами.

Бюджетні повноваження можуть належати як державі в цілому так і конкретним представницьким органам, місцевим органам самоврядування.

Бюджетні повноваження України:

Ці повноваження можна розділити на 3 групи:

1. повноваження по здійсненню правового регулювання в галузі бюджету

2. повноваження по встановленню обов”язкових платежів і податків

3. повноваження по скдладанню, розгляду, затвердженню, виконанню бюджету і звіту про його виконання.

ВРУ виступає як повноважний представник цілої держави. Її повноваження є виключними і поділяються:

1. права і обов'язки як суб”єктів, що представляють державу в цілому

2. права і обов'язки, щодо ДБУ

3. права і обов'язки до місцевих бюджетів.

Виключні повноваження держави:

• затвердження ДБУ;

• внесення змін і контроль за його виконанням;

• прийняття ріішень щодо звіту про його виконання.

До бюджетних прав України належать:

I.

1. встановлення видів бюджету, порядку і принципів їх об”єднання в бюджетній системі України;

2. визнання видів видатків, які включаються в ДБУ;

3. визначення доходних джерел, які дозодять в ДБУ і місцеві бюджети;

4. розподіл доходних джерел між ДБУ і місцевими бюджетами;

5. встановлення загального порядку формування видаткової частини бюджетів різного рівня;

6. затвердження єдиної бюджетної кваліфікації;

7. встановлення принципів бюджетного процесу для всіх рівнів бюджету;

8. встановлення основ бюджетних повноважень органів місцевогосамоврядування;

9. встановлення системи заходів по збалансуванню всіх видів бюджету;

10. звернення консолідовоного бюджету та звіту про його виконання;

11. зверенення методичного керівництва в бюджетній діяльності.

II.

1. на затвердження бюджету (ст. 82 КУ);

2. на одержання закріплених в ДБУ доходів;

3. на визначення направлень використання бюджетних асигнувань та їх розмірів;

4. на утворення в ДБУ резервних фондів та інших цільових фондів;

5. право на утримання в ДБУ понад передбачені видатки касової готівки (до 2 % загального обсягу);

6. право на організацію і здійснення додходного процесу;

7. право на встановлення практичного розміру дефіциту ДБУ і джерел його покриття;

8. право на визначення переліку регулюючих джерел в складі ддоходів ДБУ;

9. право на уточнення статей доходів і видатків;

10. на проведення контролю за виконанням ДБУ

на підставі ЗУ „Про місцеве самоврядування”:

1. підтримувати фінансово місцеве самоврядування і брати участь у формуванні місцевих бюджетів;

2. гарантувати органам місцевого самоврядування доходну базу;

3. визначати розміри дотацій, субвенцій та ін.

4. здійснювати контроль за законним, доцільним , економічним використанням коштів за належним їх обсягом.

КУ в статті 140 встановила, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах КУ та ЗУ.

Права та обов'язки отрганів місцевого самоврядування можна поділити на 3 групи:

1. по відношенню до ДБУ . право органів місцевого самоврядування на одержання з ДБУ фінансування, отримувати субвенції, субсидії, і в свою чергу забезпечувати надходження податків і зборів до ДБУ; право виконувати рішення органів державної влади, які приводять до додаткових видатків, в межах наданих їм ресурсів; обов”язок місцевого бюджету передати частину надлишків ддоходів над видатками, якщо доходи перевищують розмір місцевого бюджету.

2. по відношенню до власного бюджету. Право усіх представницьких органів місцевого самоврядування затверждувати місцеві бюджети; право на гарантовану дохідну базу; на встановлення нормативів бюджетного забезпечення на 1-го жителя; право на власний і загальнодержавний дохід і самостійне визначення напрямків їх розподілу; право на забезпечення збалансування своїх бюджетів; право на визначення власних дохідних джерел; право на формування доходів бюджету розвитку за рахунок податкових надходжнь; право на поділ видатків своїх бюджетів та ін.

Складання і виконання районних обласних бюджетів здійснюють відповідні државні адміністрації

3. по відношенню до бюдлжетів нижчого рівня. Право обласних рад розподіляти кошти ДБУ, що передаються у вигляді дотацій, субвенцій, між районними бюджетами і бюджетами міст обласного підпорядкування; право об”єднуватись на договірних засадах на праві спільної власності об”єкти прав комунальної власності, і кошти місцевих бюджетів для виконання спільних проектів.

ВРУ – затвердження державного бюджету і внесення змін до нього; конттроль за його загальним виконанням; затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам і міжнародним організіціям; про одержання Україною позик; здійснення контролю за їх використанням.

ПУ – здійсню керівництво фінансовою діяльністю. Призначає міністра фінансів, призначає 1\2 складу Ради НБУ, може скасовувати акти КМУ, і ВР АРК, може накладати вето на закони ВРУ;

КМУ – забезпечення проведення фінансової, цінової і податкової політики, розробка проекту ЗУ „Про державний бюджет України”, забезпечення виконання державного бюджету, подання звіту про його виконання. Органи виконавчої влади в свою чергу поділено на 2 групи :

• органи, що здійснюють керівництво(міністерства, відомства та ін.)

• органи виконавчої влади, для яких сама фінансова діяльність є основою, створені спеціально для здійснення управління фінансами і кредитом, складають сукупність фінансово-кредитних органів)

Міністерство фінансів України:

• вироблення основних напрямків фінансової політики;

• складання і забезпечення виконання державних бюджетів;

• концентрація фінансових ресурсів на пріорітетних напрямках ринка економіки;

• створення фінансових державних резервів;

• здійснює заходи спільно з НБУ;

Міністерство очолює Міністр фінансів, він видає накази, контролює їх виконання, затверджує відповідні інструкції.

Міністерство фінансів АРК:

• складає проект республіканського бюжету;

• розглядає звіти про його виконання, контролює роботу і стан фінансів ПОУ АРК.

МДА в особі фінансових органів:

• розроблює проекти обласного, Київського і Севастопольського міських, районних, районних в містах бюджетів.

• Організовують виконання цих бюджетів;

• Вносить зміни і уточнення в ддоходи і видатки, складають відповідні звіти;

• Забезпечують надходження коштів в позабюджетні і валютні фонди.

Державне казначейство України

Утворене указом ПУ, складається з голловного управління казначейства і його територіальних органів – управлінь.

• Організовує виконання державного бюджету і здійснює контроль за його виконанням;

• Фінансує видатки державного бюджету України(далі ДБУ)

• Організовує видатки ДБУ;

• Веде облік виконання ДБУ;

• Управління державним внутрішнім і зовнішнім боргом;

• Контролює надходження і витрачання коштів державних позабюджетних фондів;

• Керує територіальними органами державного казначейства;

• Організовує і здійсює прогнозування і касове планування коштів ДБУ.

Рахункова палата України

Наділена широкими повноваженнями в налузі контролю за фінансовою діяльністю. До її складу входить Голова, 1-ий заступник, заступник голови, і секретар рахункової палати та ін.

• Організовує контроль за вчасним і повноцінним виконанням прибуткової і видаткової частин ДБУ, державниим цільовими фондами;

• За утворенням і погашенням внутрішнього державного боргу;

• Законністю надання позик та економічної допомоги іноземним державам

• Та ін. Питання передбаченні ДБУ.

Також надано право здійснення ревізій, перевірки усіх органів держави.

Державна податкова адміністрація

Створена на підставі указу ПУ. Центральний орган виконавчої влади, утворена на базі Головної податкової інспекції України. Її голова є мністром. Головними завданнями є:

• Здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю нарахування , повної та своєчасної сплати в бюджет;

• Прийняття рішень про застосування фін. Штрафів і санкцій допорушників фін. Законодавства і забезпечення їх стягнення, захист інтересів держави в судових органах;

• Може приймати нормативні акти і метоичні документи з питань оподаткування, і звітності.

Контрольні запитання:

1. Назвіть бюдженті повноваження України7

2. назвіть бюджетні повноваження органів місцевого самоврядування відповідно до ЗУ "Про ОМС"?

Тема №8 Податкове право

Студнети повинні вміти та знати : поняття податкового права, податків та зборів, процес збирання податків

Зміст:

Права та обов'язки платників податків.

Органи податкової системи.

Групи обов'язків платників податків

1. Організаційного характеру:

▪стати на облік чи зареєструватися в податковому органі

▪надавати компетентним органам необхідну інформацію

(податковим адміністраціям – про відкриття рахунків, про рішення, прийняті судом чи власником)

2. По сплаті податків:

▪самомтійно і вірно обраховувати суми податкових платежів

▪своєчасно і в повному обсязі сплачувати податки: погашати недоїмки

3. По обліку та звітності:

▪вести бехгалтерський облік і вносити виправлення в звітність

▪своєчасно і в повній мірі складати звіти і зберігати їх неоюхідний час

▪надавати в податкові органи неоюхідні документи, пояснення, довідки, виконувати їх вимоги (або обгркнтовано відмовляти).

Конктерні обов'язки платника засновані на двох підставах:

▪наявність об'єкта оподаткування у платника;

▪наявність фактів, що породжують обов'язок сплати податку.

Законодавчо закріплюються факти, що припиняють обов'язки платника по сплаті податку:

▪сплата податку

▪скасування податку

▪смерть фізичної особи (при ліквідації юридичної особи обов'язок по сплаті податку переходить до ліквідаційної комісії).

Повноваження платників податків:

1. Організаційного характеру:

▪представляти свої інтереси безпосередньо (або через представника) в податкових органах

▪бути присутнім при проведенні податкових перевірок

2. По сплаті податків:

▪використовувати податкові пільги

▪одержувати відстрочку, розстрочку, податковий кредит

3. По обліку та звітності:

▪одержувати в податкових органах необхідну інформацію

▪вибирати засіб проведення податкового обліку

▪надавати податковим органам пояснення, обгрунтовані відмови, оскаржувати рішення податкових органів.

Система податкових органі України :

• Державна податкова адміністрація України

• Митні органи України

• Податкова міліція

Державна податкова адміністрація

Створена на підставі указу ПУ. Центральний орган виконавчої влади, утворена на базі Головної податкової інспекції України. Її голова є мністром. Головними завданнями є:

• Здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю нарахування , повної та своєчасної сплати в бюджет;

• Прийняття рішень про застосування фін. Штрафів і санкцій допорушників фін. Законодавства і забезпечення їх стягнення, захист інтересів держави в судових органах;

• Може приймати нормативні акти і метоичні документи з питань оподаткування, і звітності.

Митна справа в Україні включає в себе організацію перміщення товарів і предметів через митний кордон України. Митна справа здійснюється бехпосередньо митними органами, що становлять єдину республіканську систему, що включає Державний митний комітет та Митниці України.

Державний митний комітет (створюється КМУ) є центральним органом державної виконавчої влади, який підпорядкований КМУ, організовує і контролює виконання актів законодавства України про митну справу. Він приймає нормативні акти тільки відповідно до Митного кодексу і інших законів.

Податкові міліція є спеціфічним правоохоронним органом,, що забезпечуєекономічну безпеку держави при надходженні податкових платежів в бюджет або платежів.

Завдання податкової міліції можна розділити на два блоки:

▪попередження і припинення податкових правопорушень, в першу чергу злочинів

▪попередження та припинення правопорушень в системі податкових органів

Контрольні запитання:

1. Які ви знаєте обов'язки платників податків та на чкі групи вони поділяються?

2. Назвіть завдання Державної податкової адміністрації України7

3. Яким чином організована митна справа в Україні?

4. поняття та завдання податкової міліції?

Тема №8 Податкове право

Студенти повинні вміти та знати: поняття податків, податкового права, відповідальності, процес збирання податків, процес притягнення до відповідальності, види відповідальності

Зміст:

Відповідальність за порушення податкового законодавства

Класифікація санкцій за податкові правопорушення, попередження податкових правопорушень не завжди досягає своєї цілі, тому особливого значення набуває регулювання покарання за вчинення податкових проступків та злосинів. Застосування санкцій можна класифікувати за декількома підставами.

1. За характером впливу:

• Безпосереднє покарання – санкції, які впливають безпосередньо на платника, його майновий стан (позбавлення волі, штраф, конфіскація обєктів оподаткування тощо)

• Опосередковане покарання – санкції, що безпосередньо не завдають майнових втрат платнику, але зменшують його доходи в перспективі чи обмежують його діяльність (арешт рахунка, припинення діяльності підприємства тощо)

2. За галузевим характером:

• Кримінальна відповідальність застосовується за податкові злочини. Кримінальна відповідальність в даному випадку характеризується деякими особливостями: суб'єктами є фізичні особи (платники податку або посадові особи); регулюється ККУ.

• Адміністративна відповідальність . Особливості адміністративних санкцій: відсутність важких правових наслідків; застосування по відношенню до менш тяжких податкових правопорушень (проступків); не тягне судимості. Із всіх видів адмін.стягнень використовується штраф.

• Фінансові санкції. Фінансові санкції – покарання уповноваженим органом платника податків за вчинення податкового правопорушення в порядку, встановленому фінансово-правовими нормами, з метою реалізайії суспільних інтересів по забезпеченню грошових надходжень в бюджет.

Фінансова відповідальність виступає у формі:

• стягнення всієї суми укритого або заниженого платежу в бюджет у формі платежу

• штраф

• пеня, що стягується із платника за затримку внесення податку

• Дисциплінарні санкції становлять форму впливу адміністрації ПОУ за вчинення дисциплінарних проступків, зв'язаних з податковими правопорушеннями.

Контрольні запитання:

1. Назвіть характерні особливості Кримінальної відповідальності за порушення податкового законодавства?

2. Назвіть характерні особливості Адміністративної відповідальності за порушення податкового законодавства?

3. Назвіть характерні особливості Дисциплінарної та Фінансової відповідальності за порушення податкового законодавства?

4. Особливості притягнення до Адміністративної відповідальності?

Тема №9 Правові основи страхування

Студенти повинні знати: поняття страхування, об'єктів страхування, страховика, страхувальника, функції страхування та бути ознайомленими з ЗУ "Про страхування"

Зміст:

Договір страхування: поняття, зміст, істотні умови, сторони

Договір страхування – це договір, згідно з яким одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з:

-життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);

-володіння, користування і розпоряджання майном (майнове страхування);

-відшкодування шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Договір страхування укладається у письмовій формі. Також даний договір вважається укладеним, якщо страховик видав страхувальникові страхове всідоцтво: поліс чи сертифікат. У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір вважається нікчемним.

Істотні умови длоговору страхування:

1. предмет договору

2. страховий вирадок

3. розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язується провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума)

4. розмір страхового платежу

5. строки сплати страхового плтежу

6. строк договору

Договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором (ст. 983 ЦК України).

Обов'язки страховика:

• ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування

• протягом 2-х робосих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформити всіхнеобхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові

• у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений у договорі

• відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання випадку, з метою запобігання або зменшення збитків, якщо інше не встановлено договором

• за заявою страхувальника, у разі здійснення страховиком заходів, що зменшили страховий ризик, або у разі збільшення вартості майна, переукласти з ним договір страхування

• не розголошувати відомостей про стахувальника то його майнове становище, крім випадків, встановлених законом

• можуть бути передбачені інші обов'язки

Обов'язки страхувальника:

• своєчасно вносити страхові платежі у розмірі, встановленому договором

• при укладенні договору страхування надати страхувальникові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику

• при укладенні договору повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо суб'єкта, який страхується

• вживати заходів щодо запобігання збиткам, завданим настанням страхового випадку, та їх зменшення

• повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором

• можуть бути передбачені інші обов'язки

Контрольні запитання:

1. Які ви знаєте обов'язки страхувальника?

2. Які ви знаєте обов'язки страховика?

3. Що являє собою договір страхування?

4. Без яких умов договір страхування вважається неукладеним?

Тема №11 Правове регулювання державних видатків в Україні

Студенти повинні знати: поняття державних видатків, принципи фінансування, поняття та принципи бюджетного фінансування, особливості відносин у галузі податків

Зміст:

Кошторис. Порядок фінансування соціально-культурних заходів. Видатки на соціальний захист і соціальне забезпечення населен­ня. Видатки на національну оборону, правоохоронну діяльність і забезпечення безпеки держав. Видатки на утримання органів державного управління, органів місцевої влади та місцевого самоврядування. Порядок фінансування видатків на національну оборону.

Кошторисно-бюджетне фінансування – це метод безповоротного, безвідплатного відпуску грошових коштів на утримання установ, що перебувають на повному фінансуванні з бюджету, на основі фінансових планів – кошторисів витрат.

Кошторис витрат - основний плановий документ, який визначає обсяг, цільове направлення і щоквартальний розподіл коштів, що відпускаються з бюджету на утримання бюджетних установ або на здійснення централізованих заходів по соціальному, господарському, екологічному, культурному та іншому будівництву.

Стадії кошторисного процесу можна визначити як відокремлено – самомтійні закінчені етапи діяльності державних органів (посадових осіб0, в результаті проходження яких індивідуальний план переходить з одного якісного стану в інший.

На першій стадії – стадії складання кошторису – здійснюється кошторисно-бюджетне планування, в результаті якого створюється проект кошторису. Далі, на стадії затвердження, кошторис набуває ваги офіційного акту, а на етапі його виконання відбувається раелізація в життя положень кошторису.

Будь-яке відхилення при здійсненні кошторисного процесу є порушенням фінансової дисципліни та чонного нормативного акту. Тому порушення норм, що регулюють порядок складання та затвердження кошторисів, тягне за собою визнання кошторисів недійсними.

Об'єкти бюджетно-кошторисного фінансування

На кошторисно - бюджетному фінансуванні утримуються державні та комунальні:

- установи соціальної сфери;

- освітні установи - школи, середні спеціальні та вищі учбові заклади;

- установи охорони здоров'я - лікарні та поліклініки, державні та дитячі дошкільні установи;

- установи культури - бібліотеки, будинки культури, дитячі театри;

- об'єкти фізичної культури;

- установи Міністерства оборони, Національної Гвардії, Прикордонних військ, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України;

- органи законодавчої та виконавчої влади, суди та прокуратура.

Розглянемо об'єкти бюджетно - кошторисного фінансування дещо ширше.

Видатки на фінансування соціально-культурних заходів.

У Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3).

Отже, необхідність виділення коштів з державного та місцевих бюджетів на фінансування соціально-культурних заходів є закономірним і виправданим з позицій розвитку держави.

Разом з тим в умовах існування бюджетного дефіциту соціально-культурна сфера є найвразливішою, тому що велика кількість цих видатків фінансується за «залишковим принципом», тобто в останню чергу або ж за дуже скороченими нормативами та нормами.

Видатки на соціальний захист населення.

В Україні прийнято ряд нормативно-правових актів, що регулюють відносини у галузі соціального захисту населення. Згідно з функціональною структурою видатків бюджетів України розділ видатків «Соціальний захист та соціальне забезпечення» (код 1000) включає такі підрозділи:

1) соціальний захист у разі непрацездатності;

2) соціальний захист пенсіонерів;

3) соціальний захист ветеранів війни та праці;

4) соціальний захист сім'ї, дітей та молоді;

5) соціальний захист безробітних;

6) допомога у розв'язанні житлового питання;

7) допомога на утримання житла;

8) допомога на забезпечення житлом;

9) соціальний захист інших категорій населення;

10) дослідження і розробки у сфері соціального захисту;

11) інша діяльність у сфері соціального захисту.

За рахунок коштів місцевих бюджетів здійснюється фінансування державних програм соціального забезпечення: притулків для неповнолітніх; територіальних центрів і відділень соціальної допомоги на дому. Здійснюються видатки, спрямовані на соціальний захист, зокрема фінансуються пільги ветеранам війни і праці, допомо та сім'ям з дітьми, додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг, компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Видатки на освіту.

Конституція України встановлює, що в Україні кожен має право на освіту (ст. 53), причому повна загальна середня освіта є обов'язковою. Згідно з принципами, проголошеними Конституцією, держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням та студентам.

Відповідно до ст. 61 Закону України «Про освіту» держава забезпечує бюджетні асигнування на освіту в розмірі не меншому 10 % національного доходу, а також валютні асигнування на основну діяльність. При цьому кошти закладів і установ освіти та науки, які повністю або частково фінансуються з бюджету, одержані від здійснення або на здійснення

діяльності, передбаченої їх статутними документами, не вважаються прибутком і не оподатковуються.

За рахунок коштів Державного бюджету України фінансуються видатки на:

а) загальну середню освіту, у тому числі спеціалізовані школи (в тому числі школи-інтернати), основані на державній формі власності, та загальноосвітні школи соціальної реабілітації;

б) професійно-технічну освіту (навчальні та інші заклади освіти, основані на державній формі власності);

в) вищі навчальні заклади, основані на державній формі власності;

г) післядипломну освіту;

г) позашкільні навчальні заклади та заходи з позашкільної роботи з дітьми згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

д) інші заклади та заходи в галузі освіти, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Видатки на фінансування науки.

У Конституції України зазначено, що держава сприяє розвиткові науки, встановленню наукових зв'язків України зі світовим співтовариством (ст. 54). Отже, держава повинна приділяти велику увагу фінансуванню наукової та науково-технічної діяльності, що включає фінансування фундаментальних досліджень та видатків на розробку перспективних технологій і пріоритетних напрямів науково-технічного прогресу.

Кошти виділяються на фундаментальні дослідження, пошукові та прикладні розробки; державні та міждержавні науково-технічні програми; державні премії України у галузі науки і техніки; фінансування наукових розробок з проблем стандартизації, сертифікації та еталонної бази, державних контрактів; фінансування наукової частини національних, міжгалузевих та галузевих програм тощо.

Базове фінансування надається для забезпечення: фундаментальних наукових досліджень; найважливіших для держави напрямів досліджень, у тому числі в інтересах національної безпеки та оборони; розвитку інфраструктури наукової і науково-технічної діяльності; збереження наукових об'єктів, що становлять національне надбання; підготовки наукових кадрів.

Видатки на культуру і мистецтво.

Згідно з функціональною структурою видатків на культуру та мистецтво їх включено до розділу «.Духовний та фізичний розвиток» (код 0800) та підрозділу «Культура та мистецтво» (код 0821). Ці видатки включають фінансування театрів; художніх колективів, концертних і циркових організацій; кінематографії; творчих спілок; бібліотек; музеїв та виставок; заповідників; клубних закладів; інших заходів і закладів у галузі культури та мистецтва.

Так, за рахунок коштів державного бюджету фінансуються такі заклади та заходи:

а) державні культурно-освітні програми (національні та державні бібліотеки, музеї і виставки національного значення, заповідники національного значення, міжнародні культурні зв'язки, державні культурно-освітні заходи);

б) державні театрально-видовищні програми (національні театри, національні філармонії, національні та державні музичні колективи і ансамблі та інші заклади і заходи мистецтва згідно з переліком, за твердженим Кабінетом Міністрів України);

в) державна підтримка громадських організацій культури і мистецтва, що мають статус національних;

г) державні програми розвитку кінематографії;

ґ) державна архівна справа.

За ознакою підпорядкування з державного бюджету фінансуються також усі підприємства, організації та заклади культури, що безпосередньо підпорядковані Міністерству культури та іншим міністерствам, державним комітетам та відомствам.

Фінансування охорони здоров 'я та фізичної культури.

Право кожного в Україні на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування гарантується Конституцією України (ст. 49). Охорона здоров'я забезпечується державним фінансування відповідних соціально-економічних, медико-санітарних та оздоровчо-профілактичних програм.

За функціональною структурою, ці видатки поділяються на такі підрозділи (код 0700 «Охорона здоров'я»): медична продукція та обладнання; поліклініки і амбулаторії, швидка та невідкладна допомога, у тому числі поліклініки загального профілю та амбулаторії; спеціалізовані поліклініки; стоматологічні поліклініки; станції швидкої та невідкладної допомоги; фельдшерсько-акушерські пункти; лікарні та санаторно-курортні заклади: лікарні загального проф5ілю; спеціалізовані лікарні та інші спеціалізовані заклади; пологові будинки; санаторно-курортні заклади; санітарно-профілактичні та протиепідемічні заходи і заклади; дослідження і розробки у сфері охорони здоров'я; інша діяльність у сфері охорони здоров'я, у тому числі будинки дитини; станції переливання крові; інші заклади та заходи у сфері охорони здоров'я.

Із зміцненням здоров'я громадян країни тісно пов'язане фізичне виховання дітей, підлітків, дорослого населення. Фізична культура є важливим засобом підвищення соціальної і трудової активності людей, задоволення їх моральних, естетичних та творчих запитів, життєво важливої потреби взаємного спілкування, розвитку дружніх стосунків між народами і зміцнення миру.

Видатки на фізкультуру і спорт фінансуються за розділом «Духовний та фізичний розвиток» (код 0800) функціональної класифікації. Він включає такі підрозділи, як «Фізична культура і спорт» (код 0810), «Дослідження і розробки у сфері духовного та фізичного розвитку» (код 0840), «Інша діяльність у сфері духовного та фізичного розвитку» (код 1850).