- •В. П. Пастухов, в. Ф. Пеньківський, л. М. Подкоритова, м. Ю. Наум,
- •2. Конституційне законодавство України
- •3. Окремі галузі законодавства України
- •Передмова
- •§1. Держава та право як закономірний результат розвитку цивілізації
- •§2. Роль держави і права як атрибутів політичної влади. Держава, право і соціальна справедливість
- •§3. Основні теорії походження та сутності держави і права
- •Тема 2. Держава
- •§4. Поняття й ознаки держави.
- •§5. Внутрішні та зовнішні функції держави
- •§6. Форми держави
- •§7. Держави, які існували на
- •§8. Поняття права та його ознаки і функції
- •§9. Структура правової норми. Види правових норм
- •§11. Джерела (форми) права
- •§22. Поняття і структура
- •Тема 4. Система законодавства і система права
- •§13. Поняття законодавства.
- •§14. Конституція, закони та підзаконні акти. Система законодавства
- •§15. Поняття системи права. Поділ права на галузі, піЬгалузі та правові інститути
- •§16. Загальна характеристика
- •Тема 5. Правова держава.
- •§17. Поняття і головні ознаки правової держави
- •§18. Основні напрями формування правової держави в Україні. Громадянське суспільство
- •Тема 6. Правопорушення
- •§19. Поняття, причини та види правопорушень
- •§21. Необхідна оборона та інші обставини, що виключають юридичну відповідальність
- •§22. Алкоголізм, наркоманія,
- •§24. Закон України "Про економічну самостійність України"
- •§25. Акт проголошення незалежності України. Референдум 1991 року
- •§26. Питання правонаступництва України
- •Тема 8. Конституція україни —
- •§27. Поняття конституції
- •§28. Джерела конституційного права в Україні
- •§29. Конституційна форма правління, державного устрою і політичного режиму України
- •§30. Державна символіка України
- •§31. Законодавство про мови та
- •§32. Основи зовнішньополітичної
- •§33. Закон України "Про внесення змін до Конституції України"
- •Протягом одного місяця у Верховній раді не сформовано коаліцію депутатських фракцій;
- •Протягом шістдесяти днів після відставки Кабінету Міністрів не сформовано персональний склад Кабінету Міністрів;
- •Протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися;
- •Тема 9. Громадянство україни
- •§34. Єдність і відмінність понять "людина", "особистість", "громадянин"
- •§35. Закон України "Про громадянство України"
- •§36. Набуття громадянства України
- •§37. Припинення громадянства України
- •§38. Статус закордонних українців
- •Тема 10. Конституційні права та обов'язки (загальні положення)
- •§39. Рівноправність громадян
- •§40. Невідчужувані права людини. Єдність прав і обов'язків
- •§41. Боротьба за юридичне закріплення прав людини та сучасні міжнародно-правові стандарти в галузі прав людини
- •§42. Основні конституційні обов 'язки громадян. Обов'язок громадян захищати свою Вітчизну.
- •Тема 11. Особисті (громадянські)
- •§43. Захищеність особи у правовій державі. Права людини на життя, свободу та особисту недоторканність
- •§44. Принцип презумпції
- •§ 45. Недоторканність житла.
- •§46. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання
- •§47. Паспортна система і реєстрація громадян за їх місцем проживання
- •§48. Право на свободу світогляду і віросповідання
- •Тема 12. Політичні права та свободи. Соціальні, економічні та культурні права
- •§49. Поняття політичних прав і свобод
- •§50. Свобода думки і слова
- •§51. Свобода зборів, мітингів, походів і демонстрацій
- •§52. Право на звернення до
- •§53. Право громадян об'єднуватися у політичні партії, професійні спілки та інші громадські організації
- •§54. Соціальні, економічні та культурні права
- •Тема 13. Право на освіту
- •§55. Завдання реформування змісту освіти
- •§56. Конституційне закріплення права на освіту
- •§57. Закон України "Про освіту"
- •§58. Система та рівні освіти в України Типи загальноосвітніх закладів відповідно до Закону "Про загальну середню освіту"
- •§59. Закон України "Про вищу освіту". Освітні рівні вищої освіти
- •§60. Учасники навчально-виховного
- •§61. Управління освітою
- •§62. Правовий статус навчально-виховних закладів
- •Тема 14. Народний суверенітет
- •§63. Поняття і форми здійснення народного суверенітету
- •§64. Засади та принципи виборного права в Україні
- •§65. Виборна система в Україні
- •§66. Конституційне регулювання референдумів
- •Тема 15. Верховна рада україни
- •§67. Верховна Рада України. Правовий статус і компетенція Верховної Ради України
- •§68. Законодавчий процес
- •§69. Структура, органи та апарат Верховної Ради України
- •§70. Статус народного депутата України
- •Тема 16. Президент україни
- •§71. Правовий статус Президента України
- •§72. Повноваження Президента України
- •Тема 17. Уряд і центральні органи
- •§73. Кабінет Міністрів України
- •§74. Повноваження Кабінету Міністрів України
- •§75. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади
- •Тема 18. Місцеве самоврядування і
- •§76. Місцеве самоврядування та органи самоорганізації населення
- •§77. Місцеві органи виконавчої влади
- •§78. Спеціальний статус міста Києва як столиці України
- •§79. Автономна Республіка Крим
- •Тема 19. Судова влада в україні
- •§80. Поняття судової влади, завдання та засади здійснення правосуддя
- •§81. Система судів загальної юрисдикції. Загальні суди. Господарські суди. Третейські суди
- •§82. Конституційний Суд України
- •§84. Цивільно-процесуальне право
- •§85. Державна виконавча служба
- •§86. Кримінально-процесуальне право
- •§87. Державний департамент України з питань виконання покарань
- •§88. Державна судова адміністрація України
- •Тема 20. Правоохоронні органи та адвокатура
- •§90. Прокуратура України
- •§91. Правовий статус міліції
- •§92, Служба безпеки України
- •§93* Поняття оперативно-розшукової діяльності
- •§94. Органи юстиції
- •§95. Органи Державної прикордонної служби України
- •§96. Державна податкова адміністрація
- •§97. Митна служба
- •§98. Адвокатура
- •Тема 21. Нотаріат в україні
- •§99. Нотаріат в Україні.
- •§101. Цивільно-правові відносини
- •§102. Цивільна правоздатність, дієздатність
- •§103. Визнання громадянина безвісно відсутнім і оголошення громадянина померлим
- •§104. Юридичні особи
- •§105, Держава як суб'єкт цивільного права
- •§106. Особисті немайнові права
- •§107. Право власності та його захист
- •§108. Форми та види власності
- •§109. Інтелектуальна власність
- •§110. Зобов'язання та засоби їх забезпечення
- •§111. Авторське право. Суміжні права
- •§112. Цивільно-правові правочини (угоди). Договори
- •§113. Позовна давність
- •§114. Договір купівлі-продажу
- •§115. Договір майнового найму (оренди)
- •§116. Договір позики
- •§117. Договір дарування
- •§118. Договір довічного утримання
- •§119. Цивільно-правова відповідальність. Делікт
- •§120. Спадкове право
- •Тема 23. Житлове законодавство
- •§121. Конституційне право на житло. Житловий кодекс
- •§122. Права та обов'язки власників і
- •§123. Об'єднання співвласників
- •Тема 24. Сімейне законодавство
- •§124. Міжнародні стандарти в галузі охорони сім'ї та дитинства. Конвенція про права дитини
- •§125. Сімейний кодекс України
- •§126. Порядок укладення шлюбу і створення сім ї
- •§127. Рівність прав та обов'язків подружжя
- •§128. Припинення шлюбу і визнання шлюбу недійсним
- •§129. Взаємні права та обов'язки батьків і дітей
- •§130. Усиновлення (удочеріння). Патронат
- •§131. Позбавлення батьківських прав
- •§132. Опіка і піклування
- •Тема 25. Трудове законодавство
- •§133. Конституційне право на працю і відпочинок
- •§134. Трудові правовідносини
- •§136. Колективні договори і угоди
- •§137. Трудовий договір: поняття та порядок укладення
- •§138. Зміна умов трудового договору
- •§139. Підстави та порядок припинення трудового договору
- •§140. Робочий час і його види
- •§141. Правове регулювання часу відпочинку
- •§142, Оплата праці
- •§143. Трудова дисципліна
- •§144. Відповідальність за прогул і за появу на роботі у нетверезому стані
- •§145. Матеріальна відповідальність працівників за шкоду, заподіяну з їх вини підприємству, установі, організації
- •§146. Матеріальна відповідальність
- •§147. Особливості праці жінок, молоді та інвалідів
- •§148. Розв'язання індивідуальних і колективних трудових спорів
- •Тема 26. Законодавство про соціальний захист і охорону здоров'я
- •§149. Право на соціальний захист і достатній життєвий рівень
- •Тема 27. Фінансове законодавство
- •§150. Відносини, які регулюються фінансовим законодавством
- •§151, Державний бюджет України
- •§152. Банки. Довірчі товариства
- •Тема 28. Законодавство про підприємницьку діяльність. Основні організаційні форми підприємницької діяльності
- •§153. Правове регулювання
- •§154. Господарські товариства
- •§155. Фермерські господарства
- •§156. Свобода конкуренції та захист прав споживачів
- •Тема 29. Екологічне законодавство
- •§157. Загальна характеристика законодавства про охорону навколишнього середовища. Екологічні права та обов'язки природокористувачів
- •§158. Червона книга України
- •§159. Загальна характеристика Земельного кодексу України
- •§160. Право власності на землю
- •§161. Оренда землі
- •§162. Особисте селянське господарство
- •§ 163. Охорона земель
- •§164. Порядок вирішення земельних спорів
- •§165. Землеустрій України
- •Тема 31. Адміністративне законодавство
- •§166. Відносини, які регулюються
- •§167. Адміністративні стягнення та
- •Тема 32. Кримінальне
- •§168. Загальна характеристика
- •§169. Поняття та ознаки злочину. Класифікація злочинів
- •§170. Стадії вчинення злочину.
- •§171. Співучасть у вчиненні злочину
- •§172. Мета і види кримінального покарання. Обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність
- •§173. Поняття неосудності
- •§ 174, Особливості відповідальності неповнолітніх
- •§175. Звільнення від відбування покарання з випробуванням
- •§176. Амністія і помилування
- •§177. Види злочинів. Відповідальність за окремі злочини
- •Література
- •Розділ і. Держава і право
- •04205 Київ, просп. Оболонський, 16а.
§107. Право власності та його захист
Майнові права громадян, як і майнові права інших суб'єктів правовідносин, регулюються переважно нормами цивільного права. Проте основи цих прав мають конституційне закріплення. Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має прав володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Новий Цивільний кодекс визначає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Право володіння — це юридично забезпечена можливість фактичного утримання речі у сфері господарювання, фізичного її утримання, можливість власника впливати на річ. Цивільне законодавство передбачає володіння законне і незаконне. Законне володіння передусім належить власнику майна. Проте таке право може надаватися на підставі договірних відносин (найму, підряду, комісії, схову), а також у силу адміністративного акта (наприклад, розпорядження органів опіки і піклування) або на підставі, передбаченій у законі (знахідка, безхазяйне майно).
Поряд із законним володінням існує володіння без правових підстав, тобто незаконне. Якщо, особа, яка володіє майном без правових підстав, не знає і не могла знати про його незаконність, таке володіння визнається добросовісним незаконним володінням (громадянин придбав річ на речовому ринку, яку було вкрадено у власника). Якщо володілець майна знає або повинен знати про незаконність свого володіння, воно називається недобросовісним незаконним володінням (наприклад, якщо особа знайшла чужу річ і не передала її відповідним державним органам).
222
Право користування — це закріплена нормами права можливість одержання з речі корисних властивостей для задоволення потреб власника чи інших осіб або одержання від неї плодів і прибутків. Економічна реформа розширює можливості власника щодо господарського використання його майна: громадяни можуть вести самостійне господарство, створювати приватні підприємства, виготовляти продукцію як для особистих потреб, так і для продажу її іншим особам. Як і володіння, користування може бути законним і незаконним. Законним користувачем може бути не лише власник, а й інші особи.
Право розпорядження — це закріплена у нормах права можливість визначити юридичну чи фактичну долю речі. Якщо викладені вище правомочності щодо володіння і користування можуть належати не лише власникові, а й іншим особам, то право розпорядження належить, як правило, лише власникові. Власник має право на свій розсуд у своїх інтересах продати, обміняти, подарувати чи переробити належну йому річ.
Правочинності щодо користування, володіння і розпорядження виникають у власника одночасно з виникненням права власності, разом, у сукупності, можуть належати лише власникові й нікому більше.
Законодавство деяких країн використовує й інші визначення права власності. Так, за цивільним кодексом Франції — це "користування і розпорядження речами найбільш абсолютним засобом", а за німецьким цивільним утюженням — це "право розпоряджатися річчю на свій розсуд і відстороняти інших від усякого на неї впливу".
Право власності не можна ототожнювати з поняттям власності як економічної категорії, що означає конкретні суспільні відносини окремих індивідів та їх колективів щодо привласнення засобів і продуктів праці шляхом усунення від них усіх інших осіб. Економічні відносини власності у будь-якому суспільстві закріплюються за допомогою норм права і набувають характеру правовідносин. У Законі України "Про власність" зазначено, що "право власності — це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном".
Найпоширенішими способами набуття права власності є право на новостворене майно (виготовлення продукції, вирощений врожай, збудовані споруди тощо), купівля, отримання у спадок, у дарунок, у порядку обміну, придбання за прибутки від трудової, підприємницької та інтелектуальної діяльності, іншими способами, не забороненими законодавством. У процесі економічної реформи громадяни України
223
дістали можливість набувати право власності внаслідок приватизації державного житлового фонду та майна державних підприємств.
У новому Цивільному кодексі України передбачено можливість набуття права власності шляхом набувальної давності, тобто фізична чи юридична особа, що не є власником майна, але добросовісно, відкрито і безперервно володіє нерухомим майном як своїм власним протягом 10 років або рухомим майном — протягом п'яти років, набуває право власності на це майно.
Широта повноважень, які надаються власникові, може вступати в протиріччя з інтересами і правами інших осіб і суспільства в цілому. Томузакони всіх країн, ще з часів давньоримської держави, передбачали і передбачають ті чи інші обмеження права власності. Конституцією та законами України визначається, що власник, здійснюючи свої права та виконуючи обов'язки зобов'язаний додержуватись моральних засад суспільства, не може завдавати шкоди правам, свободам і гідності громадян, порушувати інтереси суспільства, що охороняються законом, завдавати шкоди навколишньому середовищу, погіршувати природну якість землі, води, інших об'єктів природи. При здійсненні своїх прав і виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Варто зауважити, що власність — не лише право, власність накладає обов'язки. Власник несе тягар утримання майна, що йому належить, тобто несе фінансові та інші витрати, пов'язані з підтриманням свого майна у відповідному стані, охороною майна і сплатою податків. Власник несе також ризик випадкового знищення чи пошкодження майна.
Відповідно до ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власників, будь то держава, громадянин чи юридична особа, зумовлює притягнення винних до юридичної відповідальності: цивільно-правової (майнової та моральної), матеріальної, адміністративної, кримінальної. Захист права власності полягає у забезпеченні власникові можливості нормально здійснювати правочинність щодо володіння, користування і розпорядження майном.
Найважливішим цивільно-правовим засобом захисту права власності є віндикація (від лат. Vindico — захищаю, заявляю претензію, вимагаю) — витребування власником майна з чужого незаконного володіння. Віндикаційний позов — це позов власника про витребування свого майна з чужого незаконного володіння. У незаконного
224
добросовісного володільця (того, хто придбав майно і не знав і не повинен був знати, що особа не мала права його відчужувати), власник має право витребувати майно, коли цей володілець придбав майно безоплатно (дарування, успадкування). Коли незаконний добросовісний володілець придбав майно за плату, то власник може витребувати своє майно лише в тому випадку, коли це майно вибуло з володіння власника поза його волею (було втрачене або викрадене). Гроші, цінні папери на пред'явника не можуть бути витребувані від того, хто добросовісно придбав їх.
У недобросовісного володільця (того, хто знав або повинен був знати, що не має права на це майно) власник має право витребувати не лише своє майно, а й усі прибутки, які цей володілець одержав або міг одержати.
Порушення прав власника можуть полягати не тільки у позбавленні його володіння річчю. Коли хтось чинить перешкоду власникові у користуванні або розпорядженні річчю, власник може вимагати усунення будь-яких порушень його прав (негаторний позов), хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, а також вимагати відшкодування завданих цими порушеннями збитків. Такі перешкоди можуть виявитися, наприклад, у спорудженні будівель, які обмежують доступ світла у вікна сусіднього будинку, створення постійного понад допустиму норму шуму та ін.
Цивільне право передбачає й інші форми захисту майнових інтересів власника: вимагати відшкодування завданих йому невиконанням договору збитків, а також компенсувати заподіяну власникові шкоду за умов відсутності договірних відносин та ін.