3. Соціальна структура і правове становище різних категорій населення.

Суспільство було становим. Шляхта, знатне вій. Товариство, козаки, міщани , селяни, духовенство.

Всі вони не мали не рівні права та обов’язки. На початковому етапі буда шляхта – найвищий стан Укр. Суспільства. Пізніше з верхнім станом, стало Знатне військове товариство до якого увійшла Шляхта. Шляхта та ЗВТ – існували як верхня частина козацтва і тримали в своїх руках владу і землю – ця частина суспільства назв козацька старшина. В другій половині 18 ст. відбувається офіційне відродження шляхетського стану.

ЗВТ- процес його формування був тривалий. В 70 роках 17ст. виникає група заможного козацтва яке виконує держ. Та вій. Службу сотників і полковників та підпорядков безпосередньо гетьману. Це було «БУНЧУКОЕ ТОВАРИСТВО» Незабаром з числа значимих старшинських дітей сформувалася категорія «ЗНАЧКОВИХ ТОВАРИШІВ» (це було тоді коли діти старшини підростали а вакансії на високу посаду було зайняте. тоді вони вступали до ЗНАЧКОВІ ТОВАРИШІВ тобто група підготовки до обіймання високих посад. ЗТ і БТ – і складали ЗВТ. А ШЛЯХТА зникає! Але не на довго! Остаточно ЗВТ утвердить своє зверхнє становище в суспільстві після 1734 коли все козацтво було поділено на виборних (заможне козацтво) і під помічників.

КОЗАЦТВО - це воїни які відбув службу з землі за власний кошт і займалися господарством. Особливістю вправного козацтва було те що вони не належали зверхньому стану суспільства, козацтво мало право на участь на виборах гетьмана інших посадових осіб , участь загалом у радах. Імідж козаків у 18 ст відрізняється також від іміджу козацтва 17ст. Козацтво перестає буту ідеалом для народу.

ДУХОВЕНСТВО – Хоч і не було чіткого оформлення як стану, але мало певні станові особливості. Це була єдина категорія яка в роки НВВ не втратила права на володіння землями, з населенням. Духовенство як чорне так і біле не підпорядковувалось держ. Владі а власній церковній ієрархії. В той же час його роль в державі була досить вагомою. Духовенство брало участь у радах, впливало на події які відбув. В Укр. Цей вплив зменшився в 1686 після підпорядкування Київської метрополії Московського патріарха.

МІЩАНИ – мали особливе становище в держ. Єдиний стан привілеї якого були визн. Магдебурзьким правом. Після 1654 за підтвердженням Магдебурзького права до царя звернулися не всі міста а лише 11. В першу чергу – Переяслав, Київ, Чернігів, Стародуб, Ніжин, Почерп, Погар, Постер, Козинець, Глин, Новгород Сіверський. Інтерес міщан в козацькій владі, під час рад представляли війт, бурмистр, на кінець селяни.

СЕЛЯНИ – війшла категорія населення як і інші. Селяни після війни стали дрібними власниками хліборобами. Невдовзі після війни вони стали втрачати землі. Перетворилися в підсусідки відбув послужництва і на кінець підійшли до кріпацтва 1783.

4. Органи влади і управління Гетьманщини. 2половина 17 - 18ст.

Відбувається створення нових структур. Оскільки нова держава виникла та формувалася в умовах війни то її внутрішнє життя зовнішньо-поліичне становище цілком залежало від козацтва тобто військового стану. Воєнне і цивільне управління під час війни діяли разом.

Адмін-судоустрій перебівав у стані формування охоплюючи населення Гетьманщини тільки у 60-ч роках 18 ст. зміна кордонів була припинена і територія держ. Була поділена на 10 полків. Як адмін. Тер. вій. Одниниця. Військові одиниці обіймали переважно Чернігівську і Полтавську обл.. частину Київської. ЗС – не входила до Гетьманщини. Підпорядковувалися церкві. Хоча він здійснює своє управління через Гетьмана.

Як і в період свого виникнення органи державної влади гетьманщини мали військовий характер.

Вища влада в едерж. Належала Гетьману, за виключенням таких років (1722-1727),(1734-1750) – влада належала містерству управління, (1764-1782) – друга малоросійська колегія. Гетьманом був головнокомандувачем Козацького війська, очолював законодавство, адмін.. управління і суд. Головував на старшинських радах був верховним розпорядником землі. Однак вже після Б.Х – гетьманська влада обмежувалася Російським урядом в особі царя, Малоросійської колегії, воєвод, Київського – генерала губернатора, резидента при гетьмані.

На відміну від ЗС де головн. Органом влади була (Ген. Рада – січова рада) в новій державі вона виконувала декативну роль. Вона перестала мати будь-яке політичне значення. Генеральна рада після стабілізації стала скликатися для обирання нового Гетьмана Командиру було заздалегідь підписано та узгоджено царем. Натомість функція Ген. Ради взяла Влада Старшини. Рада Старшин – збиралася в генеральській резиденції регулярно. Починаючи від гетьманства Самойловича. Ця рада стала зародком – парламенту. На старшинській ради (СР) приїжали: 1 ) полковники(представники свого полку), 2) сотник (інтереси свого полку), 3) вище духовенство, 4) Представники міст (райці та Бурмистри). СР – їх називали (з’їздами) змінили свій характер від часів Скоропадського ставили на дорадчий орган при гетьманові. В основному на СР розглядали фінансово-господарські питання. Вищою адміністративною установою в СР була ГВК (Генеральна Військова Колегія) вона була створена Б.Х для здійснення адмін.. Фінанс. Судового управління. ГВК підпорядковувалася Гетьману але фактично її діяльність керував генеральний пекар. За винятком судді, осавул, обозний, підскарбій, хорунжий, бунчужний, арматний – начальник пушкарів).

Канцелярія була Гетьманські резиденції. В період чергового наступу Царський уряд на Укр. Петро1 указом 28 листопада 1720 позбавив ГВК двох важливих функцій (судова і фінансова). Цим же указом було введено діловодство російською мовою. В ад. Тер. Поділ на 10 полків: Київський, Чернігівський. Стародубський, Ніжинський, Переяславський, ГАдятський, Прилуцький, Миргородський, Лубенський. Полк поділ на сотні які були від 7-20 сотень. На назву сотні вплив. Мали міста і містечка. НА чолі сотні був вибраний полковник пізніше призначуваний гетьманом він мав всю повноту влади. Він управляв за допомогою полкової старшини. Вони були копією полкового тільки більш вузьких рамках. В селах управ. курінні отамани. Міщани управляли магістратами та ратушами. Військо – було визн. Кількість 60000 чол. Пізніше в договірних статтях зменш до 30000. Крім реєстрових козаків, гетьмани мали полки найманих військ. Вони назв охотницкі.