5. Судова система Гетьманщини.
Судова система Гетьманщини включала до свого складу як і старі суди(міські, громад., духовні), так і мережу нових козацьких судів.
Козацькі суди. Для системи козацьких суді Гетьманщ. характерна наявність багатьох різних судів. Зберіглося поєднання судової і адмін.влади в одних руках.
Найнижчою ланкою козацьких судів були СІЛЬСЬКІ СУДИ ОТАМАНІВ. Вирішували незначні справи козаків(цивіл. і кримін.). отаман чинив суд раом із кількома поз ванними козаками. Якщо судова справа торкалася людей різних станів, то тоді створювався МІЖСТАНОВИЙ СУД. Ці суди іноді виконували і доручення вищих судів(наприклад, проведення слідства).
Важливі справи передавалися СОТЕННИМ СУДАМ. Сотенні суди створювалися в містах і місттечках. До них входили: сотник, городовий отаман, писар, представник знатної сотенної старшини. В полкових містах у сотенних судах на засіданні сотенних судів брали участь полковники і полкова старшина.Іноді сотенні сули засідали разом з ратушними судами.Сотенний суд розглядав цивільні і карні справи козаків своєї сотні, а також приймав апеляцію від сільських судів отаманів.
Вище сотенного суду був ПОЛКОВИЙ СУД, який скаладався з полковника, судді, кількох козацьких старшин, значкового товариства. Ці суди розглядали цивільні і карні справи в основному старшини даного полку.Полкові суди частіше засідали спільно з міськими судами. Поступово компетенція судів звужується із зміцненням козац.-старшинського стану, збільшенням числа бунчукового товариства і вилученням її з-під юрисдикції полковника. А натомість зростє роль ЦЕНТРАЛЬНИХ СУДІВ.
Вищим держ.судом Гетьманщ. був ГЕНЕРАЛЬНИЙ ВІЙСЬКОВИЙ СУД(ГВК). До нього входили: 2 генер. судді,генер. писар та інші представники Генер.старшини, для розгляду конкретної справи. Такий високий імідж суду обумовлювався важливістю винесених на його розгляд питань. Це були справи представників вищого прошарку сусп..
За Данила Галицького було проведено судову реформу(Інструкція 1730р.). від тоді в ГВС засідали 6 суддів: 3 - предст.укр.держ.; 3 – російські офіцери. Президентом суду був ГЕТЬМАН. ГВС діяв як 1 інстанція для суд.справ генер.старшини, полковн., бунчукових товариств, гетьманських протекціантів. Він же був і апеляційною інстан.для рішень нижчих судів, включаючи МАГІСТРАТСЬКІ, які не вход. до системи козац.судів. ГВС розгляд. справи, які стосувалися грунтових і межових спорів. Ці справи віріш.за допом.КОМІСАРІВ, ЯКИХ ПРИЗНАЧАЛИ З ЧИСЛА СТАРШИНИ. Комісар міг виріш.справу на місці.
З 1750р. ГВС став розгул. грунтові і межові справи на підставі земельних вад.
У 18ст. апеляції з важл.карних і політ.справ розгул. ГЕНЕРАЛЬНА ВІЙСЬКОВА КОНЦЕЛЯРІЯ(ГВК). Суд очолювава ГЕТЬМАН, а членами були: генер.обозний, генер.осавул та інші з генер.старшини.
Цей суд не був постійно діючим, він збирався за необхідністю. Цей суд був апеляцією для рішень ГВС.
Найв.у державі вув СУД ГЕТЬМАНА, вирок якого означав остаточне рішення. Гетьман рідко використ.це право, передаючи всі справи до ГВК або ГВС.
Міські суди. Ці суди були двох типів: магістратські та ратушні. Чіткого розмежування функцій органів міського суду не було.
МАГІСТР.СУД(ЛАВНИЧИЙ) склад.із війта, бурмистрів, райців, плавників. Кількість їх у різних містах була різною. Вони виріш.карні і цивіл.справи міщан і посполитих.
В часи війни коли козаки в карних справах судилися за козац.правом, а цмвіл.справи вимагали фіксув.рішень суду чи право на володіння рухом.і нерухомим майном, магістр.суди деякий час виконували роль ВСЕСТАНОВИХ СУДІВ.
Поступово їз зміц.козац.-старш.ради посилювався тиск на магістр.суди з боку старшини. Тільки Д.Апостол повернув магістр.судам незалежність.
У малих містах і містечках діяли РАТУШНІ СУДИ. Вони керувалися в своїй ді-сті Магдебурзьким правом не маючи офіційного підтвердж. Магдебур. Права.
У сільських громадах незначні сивіл.і карні справи розгул. СІЛЬСЬКИЙ СУД у складі: війта, старшин з числа селян. Цей суд не набув розвитку на Гетьманщ.
Третім у селах Гетьманщ.був ДОМІНІАЛЬНИЙ СУД.до нього вход.:пан, його урядовці, сільський війт, представник громади. При віріш.справи суд керувався не волею пана, а існуючим на той час правом.
За церк.судом судили церк., дух. справи.
Згідно з судовою реформою К. Розумовського 1760-1763рр. Гетьманщ. повернулася до старого судоустрою, але з певними змінами. Були відновлені старі ШЛЯХЕТСЬКІ СУДИ – гродські,земські, підкоморські. В них не було не розмежованості адмінср., судової та військової влади та великої кі-сті апеляц.інстанцій.
В кожному з 10 полків було створено по 2 земські суди, які склад.з земського судді, підсудка, писаря, обраних заможними козаками, старшиною і міщанами ДОВІЧНО. Їм під поряд.все населення судов.округу. сесії здійсн.тричі на рік. Цей суд розгул.усі сивіл. справи,крім межових
В кожному полку створюв. ГРОДСЬКИЙ СУД. До нього вход.: полкова старшина, писар, предст.знатного військ.товариства. цей суд розгл. карні і деякі важливі цивіл. справи. В кожному із 20 суд.повітів створюв.ПІДКОМОРСЬКИЙ СУД. До нього вход.: підкоморії, помічник, писар, які обиралися з числа старшини ДОВІЧНО. Розглядали межові справи.
Апеляції від цих судей йшли в ГВС. До якого входили: 2 генер.судді, 10 депутатів від полків, обрані старшиною і сотниками на 1 рік. Апеляції ГВС йшли до ГЕТЬМАНА.
Ще існували інші суди: цехові, ярмаркові, митні, мирові, третейські, національних громад. Всі ці суди спиралися на норми існуючого права, яке склад.із писаного і звичаєвого права.
Характерними рисами суд.процесу були: однаковість, усність, безпосередність, явність, невідокр.норм сивіл.і карного процесу, поєдн.в одних руках адмін.і суд.влади.
Процесуальні сторони назив.по-різному: ПОЗОВНИК назив.- ІСТЕЦЬ , глобихи, жалоблива сторона ; ОБВИНУВАЧЕНИЙ назив. – ОДВІДЧИК, ПОЗВАНИЙ, ОТПІРНА СТОРОНА, ОДВОДНА СТОРОНА. Обидві сторони були рівними перед судом. Процес.стороною могла бути кожна право спроможна людина. За неповнолітніх, розумовохв., німих, сліпих, глухих і марнотратців виступали в суді, батьки, опікуни та куратори.. підданих представляв кат. Крім обов’язкових заступників, сторони могли взяти адвокатів. Це були люди світського стану з чистою репутацією і обов’язками, власники земель. Самумі судді, судові урядовці не мали права виступати. Вони викон.свої ф-її на підставі письмового та усного уповноваження сторони,яку вони представляли. Вони складали присягу. Сторонам також дозволялося поправляти своїх адвокатів або взагалі відмовитись від його послуг.
Процесс посинався внесенням скарги до відповідного суду в письмовій формі, в якій вимагал.чітко викласти суть справи, навести докази і сформулювати вимоги. Якщо встановлений формуляр було дотримано, суд приймав іск і видавав позовний наказ, в якому передава суть скарги і призначався термін суду. Він вручався обом сторонам. У деяких карних справах суд міг розпоч.без скарги покривдженого. Якщо позваний не зявл.на суд двічі, то в-третє засідання вирок виноситься заочно, не на його користь. Якщо істець не зявл.на суд, то вже під час 1-ого засідання вирок виноситься заочно, не на його користь. Якщо не було екстраордин. причин.
Розправа почин.з формулюв.справи. Суд спочатку надавав слово скривдж. – для зясування справи, а потім позваному. Позваний розпоч.свій «отпор» з т.зв. «формальних закидів».Розпочиналося усне змагання. І після цього змагання суд перевіряв документи сторін, зафікс.це в актовій книзі. Суд оголошував протокол справи і сторони ставили свої підписи в книзі. І на цьому суд.процес завершувався. Сторони повинні були зачекати в суді, доки су оголосить вирок. Вирок судді визначали «по раді товариській, дивлячись в право» на закритому засіданні.
Досить чіткою була ДОКАЗОВА ПРОЦЕДУРА. Докази назив. – «доволами», «отводами» в залеж.від сторони. Обидві сторони мали право пред’являти свої докази. Сила доказів була різною. Деякі з них не мали сам ост.знач. і тому назив. – ПОЛУДОКАЗАМИ. До системи доказів відносились: зізнання, огляд і речі, свідки, присяга, допити на буках, жереб, документи. Зізнання, якщо воно без примусу і в повній свідомості вважалося найвищим доказом. Свідки були урядові(свідкі возні) і звичайні(виступали т.зв. «старожили», особл. В господ. справах. Це люди чесні, говорять правду).кількість свідків чітко не встановлювалась. Показання свідків могли бути усними й письмовими. Допускалася конфронтація свідків, якщо їх показання суперечили.
На підставі витягу з протоколу суду про вирок у цивіл. Справах сторона, яка виграла процес в разі необ. Могла звертатися до возного. У крим.справах суд здійсн. вирок сам. Також була можливість апеляції, яка назив. – «протест», «протестація»(у 10-ти денний термін). Тільки у грунтових справах зміна вироку апеляц.інстанцією НЕ ДОПУСКАЛАСЯ.
.