1.4. Принципи та функції управління людськими ресурсами.

До основних принципів управління людськими ресурсами на морі як інтегрованої науки належать наступні:

1. Використання досягнень наукових дисциплін, що мають своїм об'єктом людину, екіпаж судна та працю.

2. Системність у сприйнятті об'єктів дослідження і управління та факторів, що впливають на їх поведінку.

3. Гуманізм, що базується на індивідуальному підході і сприйнятті членів екіпажу як головної складової судна, а кожного члена суднової команди – як унікальну особистість з потужним потенціалом розвитку.

4. Професіоналізм, що передбачає (у командного складу) наявність адекватної освіти, досвіду і концептуальних навичок, що дозволяють ефективно управляти екіпажем судна.

Крім вище названих принципів управління людськими ресурсами на морі, слід враховувати наступне:

* відповідальність кожного члена екіпажу за результати роботи;

* самовдосконалення;

* раціональне маневрування трудовими ресурсами в межах конкретного судна;

* ефективна організація робочих місць;

* виховання у членів екіпажу командного духу;

* стабільність службового становища як головного стимулу в роботі;

* постійний розвиток здібностей кожним членом екіпажу для більш інтенсивної і продуктивної праці.

Головними принципами роботи з екіпажем є:

* індивідуалізація;

* демократизація;

* інформатизація;

* системність.

Основні функції управління людськими ресурсами на морі:

1) контроль думок i поведінки екіпажу з метою задовольнити потреби та інтереси насамперед командного складу. Ця функція часто зазнає критики, оскільки у такий спосіб представник командного складу судна сприймає екіпаж як свою жертву. Подібна ситуація багато в чому нагадує маніпулювання свідомістю та поведінкою людей у певному напрямку;

2) реагування на громадськість, тобто командний склад судна бере до уваги i відповідним чином реагує на події, проблеми або поведінку інших. Інакше кажучи, представники командного складу нібито намагаються прислуговувати громадськості;

3) досягнення взаємовигідних відносин між усіма членами екіпажу судна, шляхом сприяння плідній взаємодії суднової команди. Саме ця функція являє собою основу моделі компромісу i вважається найбільш корисною i плідною, оскільки персонал судна тут сприймаються як партнери командного складу судна, з якими він вступає у взаємовідносини.

1.5. Методи управління: адміністративні, організаційні, економічні, соціально-психологічні.

Методи управління людськими ресурсами на морі – способи впливу на екіпаж та окремих членів екіпажу з метою здійснення координації їх діяльності в ході рейсу.

Класична класифікація методів управління людьми припускає поділ методів на адміністративні, економічні і соціально-психологічні, однак усі вони взаємозалежні й у сукупності утворюють єдине ціле: збільшення ваги однієї з груп методів спричинить зниження ваги інших. Деякі автори виділяють ряд так званих організаційних методів, за допомогою яких створюються необхідні умови роботи персоналу судна, а тому вони логічно передують всім іншим.

До категорії організаційних відносяться, наприклад, методи формування управлінських структур, методи формування екіпажу, методи підготовки і проведення різних суспільних заходів та ін.

На противагу організаційним, адміністративні методи активні, оскільки на їх основі відбувається втручання в саму діяльність. По-іншому вони називаються методами владної мотивації й орієнтовані або на пряме примушування людей за визначеною поведінкою в інтересах судновласника або суднового екіпажу, або на створення можливості такого примусу.

Адміністративні методи виходять з нерівності учасників управлінського процесу. Так, командний склад судна має можливість односторонньо забороняти або установлювати визначений порядок дій екіпажу, що володіють мінімальною самостійністю визначати стабільні рамки, порушення яких і зайва ініціатива не заохочуються. Відповідальність за всіх при цьому покладається на капітана.

На практиці адміністративні методи реалізуються у вигляді конкретних безваріантних завдань, норм діяльності, розпоряджень. Адміністративні методи є найбільш поширеними на судні.

Прикладами адміністративних методів є: правове регулювання, видання наказів, вказівок і розпоряджень, інструктування та ін. Застосування адміністративних методів може супроводжуватися заохоченнями або санкціями щодо виконавців за успішну або неуспішну роботу, у тому числі економічними (преміями або штрафами). Принциповою особливістю цих заходів є суб’єктивний порядок застосування, відсутність прямого зв’язку з конкретними позитивними або негативними результатами, отриманими виконавцем.

Найголовніший недолік адміністративних методів управління полягає в тому, що вони орієнтуються на досягнення заданого результату, а не на його ріст, заохочують ретельність, а не ініціативу.

Економічні методи одержали широке поширення на початку ХХ ст. Їх поява зумовлена необхідністю застосовування методів управління, що дозволяли б рядовим працівникам, виходячи з матеріальної зацікавленості самостійно приймати більшість рішень і відповідати за їх результати. На відміну від адміністративних, вони припускають не прямий, а опосередкований вплив на об’єкт управління. Виконавцям установлюють тільки мету, обмеження і загальну стратегію поведінки, у рамках яких вони самостійно шукають оптимальні способи рішення проблем.

Соціально-психологічні методи припускають два напрямки впливу на поведінку працівника і підвищення його трудової активності. З одного боку, вони націлені на формування сприятливого морально-психологічного клімату в колективі, зміни ролі керівника, а з іншого – на розкриття особистих здібностей кожного працівника, допомогу в їхньому удосконаленні, що в підсумку веде до максимальної самореалізації людини у трудовій діяльності, а отже, до підвищення її ефективності. На сьогодні до цих методів можна віднести психологічну мотивацію, гуманізацію праці, створення творчої атмосфери в екіпажі, участь членів екіпажу в управлінні, задоволення культурних і духовних потреб.

Методи управління судновим екіпажем можна також класифікувати за ознакою приналежності до однієї із загальних функцій управління: методи нормування, організації, планування, координації, регулювання, мотивації, стимулювання, контролю, аналізу, обліку. Більш докладна класифікація цих методів за ознакою приналежності до конкретної функції управління персоналом дозволяє об’єднати їх у технологічний ланцюг усього циклу робіт з персоналом. За цією ознакою виділяються методи: ділової оцінки персоналу, профорієнтації і трудової адаптації персоналу, мотивації трудової діяльності персоналу, організації системи навчання персоналу, управління конфліктами і стресами, управління безпекою людських ресурсів, організації праці персоналу, управління діловою кар’єрою і службово-професійним просуванням персоналу, звільнення.