3.2. Використання правил композиції

1. Сюжетно-композиційний центр

В конткретних явищах ідейна суть нерідко буває приована другорядними і навіть випадковими деталями, які заступають головне. Тому художник повинен глибоко знати життя, щоб виявити суттєве, знайти дійсно характер, типічні риси, притаманні як одному, так і банатьом явищам, які достойні відображення в мистецтві.

Центром композиції цієї картини є та частина, яка достатньо чітко виражає головне в ідейному наповненні сюжету. Центр виділяється об’ємом, освітленістю та іншими засобами з відповідністю ло інших законів композиції.

Композиційний привертає увагу глядача. Центр композиції включає сюжетну зав’язку з головними діючими особами і прикрасами. Побудова всього витвору з усіма його частинами проводиться для виявлення ідейного змісту, опираючись на дію закону цілісності.

Ц ентр композиції трохи зміщений в сторону, але не для того, щоб віддати решту простору полотна непотрібному матеріалу чи пустоті. Тут художник має на увазі закони рівноваги, відчуття заповненості полотна композицією. Найбільш цінноє єта композиція, від якої неможливо нічого забрати і до котрої неможна нічого додати. В художника повинно бути відчуття рівноваги і насичення композиції.

Головна пляма картини розпашована по центру із незначним відхиленням вліво. Це дозволяє також звернути увагу і на другорідні деталі заднього плану. Япри цьому центральний образ Демона не втрачає своєї значущості.

3. Асиметрія

По своїй структурі асиметріє я протилежністю до симетрії. Якщо композиція побудована асиметрично, то вона, як правило, не симетрична, і навпаки, якщо композиція семетрична, то вона, як правило, не асиметрична. Це повністю доказує, що симетрія і асиметрія є взаємно зумовленими правилами композиції.

В даній композиції рівновага досягається введенням просторових пауз між предметами, які при цьому або наближаються одне до одного, або віддаляються. Рівновага досягається і через співставлення великих і малих форм, контрастів темного і світлого, яскравого і приглушеного кольору.

В асиметричні децентралізованій композиції інколи рівновага свідомо послаблюється або взагалі відсутня, наприклад в тих випадках, коли змістовий центр знаходиться ближче до одної із сторін композиції, а друга її частина менш завантажена.

4. Використання прийомів та засобів композиції

1. Передача враження монументальності

Існує безліч способів для передачі враження монументальності. Один із них і найбільшвикористовуваний – показ фігури у фрагментному вигляді. Будучи показаним повністю, снизу вверх, зображуваний об’єкт справляє менше враження, ніж при фрагментному вигляді. Цей прийом майстерно використаний Врубелем в Даній картині, він тримається на законах зорового сприйняття.

2. Горизонталі і вертикалі

Використаний композиційний прийом горизонтальних направляючих, який дає можливість передати стан відносного спокою і тишини.

Використання паралельних вертикальних направляючих підкреслює стан святковості, пишності, величі.

3. Лінія

Лінію можна розглядати як один із основних засобів образотворчого мистецтва і цілому. Лінія використовується і при довгостроковому рисунку, і в короткочасних замальовках, і в ескізах композицій.

Контурна лінія оформляє форму предмета. Навіть незавершена лінія здатна виконувати кілька функцій: огранювати форму, компонувати зображення, оприділяти характер і рух всієї форми, її пропорції. Плавність, текучість і направленість лінії при нанесенні контуру дозволяють виявити пластичні якості форми.

4. Пляма

Пляма (тональна і світлова) має велике значення як в замальовках, так і в роботі над ескізами композиції. Використані тональної плями в якості графічного засобу, використовується головним чином при вирішенні наступних завдань: для виявлення або підкреслення об’ємності форми, для передачі її освітленості, щоб показати сулу тону, фактури поверхні з ціллю передачі глибини простору.

Тональна пляма використовується і для того, щоб вже в ескізі композиції вирішити тональні контрасти, які закладають основу виразності.

На силу звучання тональної плями, яка виникла всередині контуру паралельними чи перехресними штрихами, має вплив ширина штрихів і світлих проміжків між ними.

В деяких випадках тональна пляма наноситься в початку роботи, а потім вже уточнюється контур форми. Нерідко в замальовках, ескізах композиції використовуються одночасно лінія, штрих і тональна пляма, а також кольорова пляма, коли необхідно передати кольорові і тональні контрасти.

5. Світлотінь

Світлотінь як засіб композиції використовується для передачі об’єму предмета. Ступінь рель’єфності об’ємної форми пов’язана з умовами освітленості, що має безпосереднє відношення до вираження конструктивної ідеї твору. До того ж ступінь освітленості зображеного виявляє значний вплив на характер кольорових і тональних контрастів, на рівновагу, взаємозв’язок частин і цілісності композиції.

6. Закон лінійної, повітряної і кольорової перспективи

При передачі в композиції ілюзії простору необхідно автор пам’ятає про закономірності повітряної і кольорової перспективи. Суть повітряної перспективи полягає в тому, що вираження різних видів контрасту (світлотіньових, кольорових, величинних) на ближчих до нас предметах буває найбільш сильним, але зп принципом віддалення предмета в глибину контрасти світла і тіні на його поверхні послаблюється. Вплив повітряної перспективи пов’язаний зі ступенем прозорості, чистоти і товщини повітряного шару атмосфери, який обочує предметний світ.