Основні принципи мікрокредитування

«Мікрокредитування» - продукт, розроблений для фінансування малого (середнього) бізнесу й приватних підприємців, чия офіційна звітність не дозволяє скласти об'єктивну думку про поточне положення діяльності клієнта, або зовсім відсутній (наприклад, приватні підприємці, що працюють по єдиному податку), а, отже, не дає їм можливості одержати звичайний банківський кредит.

Мікрокредити можуть видаватися як за рахунок ресурсів Kf/ЕБРР, так і за рахунок власних коштів Банку. При цьому максимальна сума кредиту за рахунок ресурсів ЕБРР не може перевищувати еквівалент 75'000 USD (у виняткових випадках - 125'000 USD), за рахунок ресурсів НУФ - еквівалент 100'000 EUR (виключення - до 250 000 EUR для фінансування середніх підприємств за участю німецького капіталу), а за рахунок власних коштів РП - еквівалент 125'000 USD відповідно.

Мікрокредити надаються суб'єктам господарської діяльності на комерційній, договірній основі, за умови дотримання принципів забезпеченості, зворотності, терміновості, платності, цільовій спрямованості. Паралельно із цим, позичальник повинен бути резидентом України (частка участі іноземного капіталу в статутному фонді підприємства не повинна перевищувати 49% - при кредитуванні за рахунок ресурсів ЕБРР/НУФ, 25% - по загальбанківській Програмі). Строк роботи позичальника в бізнесі (не залежно від дати офіційної реєстрації) повинен становити для торгівлі - не менш 3 місяців, для виробництва й послуг - не менш 6 місяців.

Головними відмінними рисами мікрокредитування є одноуровневая система організації кредитного процесу, а також специфіка методики оцінки фінансово - економічного стану потенційних позичальників, заснована на використанні технології, застосовуваної в закордонній банківській практиці.

Одноуровневая система організації процесу - здійснення експертом функцій трьох рівнів кредитної роботи: залучення й первісний контакт із клієнтом, фінансово - економічний аналіз, оцінка забезпечення, оформлення видачі, адміністрування й моніторинг кредиту, а також робота із простроченою заборгованістю. В остаточному підсумку, такаючи організації процесу сприятливо позначається на взаєминах Банку й Позичальника, тому що по-перше, клієнт знає, що його обслуговує одна людина протягом усього кредитного циклу, а головне - позичальникові не доводиться самостійно проходити багато служб банку, що беруть участь у процесі одержання (оформлення) кредиту, це входить в обов'язку кредитного експерта.

Основним принципом технології мікрокредитування є доскональний аналіз поточної діяльності потенційного клієнта, і об'єктивна оцінка його реального фінансово-економічного стану, з метою чіткого встановлення здатності позичальника провадити погашення кредиту відповідно до графіка - щомісяця рівними частками. Зазначений комплекс заходів і є першорядним (найважливішим) фактором, що визначає величину видаваного кредиту зокрема, і доцільність надання позички в цілому (застава є другорядним - психологічним фактором!).

Основные функціональні обов'язки експерта по мікрокредитування наступні:

        пошук і залучення клієнтів, проведення з ними першої бесіди;

        попередня оцінка клієнта й пропонованого до фінансування проекту на відповідність критеріям по мікрокредитуванню;

        збір необхідних документів по діяльності клієнта й по заставі;

        фінансовий аналіз і оцінка кредитоспроможності позичальника;

        вибір і оцінка забезпечення (застави) по кредиту;

        підготовка висновку (резюме) по кредиту;

        складання експертного висновку по оцінці застави;

        захист кредитного проекту на засіданні Кредитного Комітету;

        оформлення видачі кредиту;

        контроль цільового використання й своєчасного погашення кредиту;

        моніторинг діючих проектів;

        робота із простроченою заборгованістю.

Застосування технології мікрокредитування недоцільно при розгляді проектів, коли позичальник є великим промисловим підприємством і/або инсайдером великого, або державного підприємства.

Погашення виданих кредитів і нарахованих відсотків здійснюється Позичальником строго відповідно до Графіка погашення (додаток до кредитного договору) щомісяця рівними частками, починаючи з дати списання суми кредиту з позичкового рахунку клієнта - видачі кредиту.

При наявності яскраво вираженої сезонності у веденні господарської діяльності позичальника, можливе застосування спеціального графіка погашення - зменшення суми погашення «тіла» кредиту, у розмірі не більше 40% від повної суми щомісячного внеску (залежно від сезонних коливань виторгу).

У випадку якщо кредит використається для придбання основних коштів, що вимагають додаткового часу для замовлення, доставки, монтажу й уведення їх в експлуатацію, можлива відстрочка сплати першого внеску по «тілу» кредиту (відсотки погашаються щомісяця), але не більше двох місяців, при обґрунтуванні необхідності, а надалі здійсненні твердого моніторингу проекту.

У виняткових випадках, клієнтам, що мають 100% позитивну кредитну історію в Приватбанку й відмінний фінансово-економічний стан, можливе встановлення індивідуального графіка погашення кредиту. При цьому, відхилення від стандартної схеми сплати щомісячних внесків (складання спеціального графіка, надання відстрочки), повинне бути в обов'язковому порядку погоджено з Департаментом мікрокредитування ОБКК ГБ, шляхом напрямку відповідного обґрунтування – Резюме по кредиту, у якому повинна бути чітко позначена необхідність зміни механізму (періодичності) погашення позичкової заборгованості. У регіонах, де реалізація мікрокредитування здійснюється спільно c IPC, узгодження зазначених змін здійснюють її представники – консультанти IPC, закріплені за РП.