4. Методологічні основи досліджень регіональної економіки.

Методологічною основою науки регіональної економіки є матерiалiстична діалектика, відповiднi економічнi категорії та закони. Будь-яка наука використовує широкий арсенал певних наукових прийомiв і операцій для вiдтворення предмета, що вивчається, та досягнення поставленої мети дослiдження. Видiляють чотири рiвнi наукових методів дослідження:

перший — загальнонауковий;

другий — міждисциплінарний (спільний для кiлькох галузей знань);

третій — конкретно-науковий, або спецiальний;

четвертий — методико-технічний.

1. Прикладом загальнонаукових методів слугують діалектичний та системний методи пізнання. Їх застосування дає змогу дослiджувати продуктивнi сили як складну динамічну систему, вся сукупність елементів якої перебуває у певних взаємозв’язках і вiдносинах, утворюючи єдину цілісність.

2. До мiждисциплінарних методів, якi є найпоширенішою групою, належать, зокрема, історичний і математичний. Вони широко використовуються рiзними галузями науки для аналізу динаміки розвитку процесів або явищ.

3. Спеціальні методи застосовуються для конкретно-наукових дослiджень. До вивчення курсу “Регіональна економіка” можна віднести статистичний і картографiчний методи.

4. Методи наукових досліджень, що утворюють методико-технiчний рiвень, дають змогу виконувати техніко-економічні розрахунки різної складності й здійснювати формалiзацiю окремих положень і рішень.

Розглянемо зміст основних методів аналізу.

Метод системного аналізу — це метод дослідження складних, багатокомпонентних систем, об'єктів, процесів у господарському комплексі як країни в цілому, так і окремих її регіонів. Метод системного аналізу ґрунтується на принципі поетапності: від обґрунтування мети дослідження і формування наукової гіпотези до комплексного аналізу та вибору оптимального варіанта розвитку територіальної економічної системи. Це дає змогу комплексно оцінювати ефективність капітальних вкладень, упровадження інноваційних форм розвитку, вдосконалювати принципи розвитку та розміщення виробництва, забезпечувати оптимізацію прийнятих рішень. Структурно-галузева будова господарства регіонів також досліджується за допомогою методу системного аналізу. Оптимальна територіальна організація господарського комплексу регіону базується на досягненні максимального економічного та соціального ефекту.

Балансовий метод полягає в обробці, зіставленні й аналізі показників та статистичних даних підприємств, галузей, регіонів, вимірюванні пропорцій в економіці у вартісній і натуральній формах. Цей метод допомагає визначити оптимальне співвідношення між ресурсами та їх використанням, між галузями спеціалізації регіону і галузями, які доповнюють територіальний комплекс; виявляти будь-які пропорції та взаємозв'язки, що утворюються в процесі відтворення. Баланси можуть використовуватись для характеристики ресурсів певних продуктів, їх розподілу й використання в національній економіці (наприклад, баланси паливних ресурсів, будівельних матеріалів, різних видів металів та ін.). їх складають переважно в натуральних показниках. Формуються також складаються баланси праці (наприклад, баланс зайнятості й використання праці зайнятих). Існують баланси грошових ресурсів та їх використання в національній економіці, в окремих галузях або регіонах (наприклад, баланс державного чи регіонального бюджету). Побудова галузевих та регіональних балансів сприяє визначенню раціонального рівня комплексного розвитку регіону і виявленню диспропорцій у його розвитку.

Картографічний метод дає змогу за допомогою побудови карт, наочно відтворити особливості територіального розміщення виробництва як країни в цілому, так і окремих її регіонів. Карта є не лише джерелом одерження інформації про особливості територіальної організації господарства регіону. Завдяки використанню карт, картосхем, картограм свідомо сприймаються і запам'ятовуються особливості розміщення населення або виробництва, статистичні матеріали, що характеризують рівні розвитку галузей господарства країни та її регіонів.

Статистичний метод передбачає обробку, аналіз і систематизацію статистичної інформації, дає можливість кількісно охарактеризувати фактори, які впливають на стан об'єктів, порівняти конкретні кількісні та якісні характеристики рівня розвитку соціально-економічних систем регіонів (обчислення індексів, метод кореляцій та ін.).

Метод економіко-математичного моделювання — це комплекс наукових підходів та інструментів, що сформувався на стику економіки з математикою і кібернетикою і сприяє моделюванню економічних процесів. Для регіональної економіки це — моделювання просторових процесів розвитку економіки регіонів, моделювання розвитку соціально-економічних систем регіонів, обґрунтування оптимізаційних моделей регіонального розвитку для прийняття управлінських рішень. Використання комп'ютерної техніки і комп'ютерних технологій дає змогу з мінімальними затратами праці і часу опрацьовувати величезний масив статистичних даних, а також сприяє оптимізації рішень щодо вибору варіантів і моделей регіонального розвитку.

Метод соціально-економічного прогнозування — це сукупність наукових підходів та інструментів для створення прогнозів розвитку і функціонування регіональних соціально-економічних систем у майбутньому. В ньому поєднуються економіко-матема-тичні методи та моделі, метод експертних оцінок, прогнозні оцінки, метод аналогій тощо.

Порівняльний метод використовують для зіставлення об'єктів як природних, так і перетворених у процесі господарської діяльності. В регіональній економіці застосування його є надзвичайно актуальним у дослідженнях, що стосуються визначення рівня диференціації регіональних соціально-економічних систем. Кількість ознак, за якими порівнюють регіональні комплекси, має бути значною через необхідність систематизації елементів, що їх складають, наприклад, за функціональною структурою, соціальними показниками розвитку, структурним призначенням об'єктів, за особливостями розташування та забезпечення трудовим, природним, виробничим, науково-технічним, інноваційним потенціалом.

Метод польових досліджень використовується для збирання первинної соціально-економічної інформації на місці. Досліджують наявні соціально-економічні процеси та явища в межах регіональних господарських систем, особливості розвитку і освоєння територій регіонів, ступеня залучення ресурсного потенціалу і впливу господарських систем регіонів на довкілля.