Загаль на характеристика родини гречков і

Відомо 40 родів і понад 800 видів родини гречкові (Polygonaceae), в Україні – 65 видів, шість родів. Характер-

ною рисою родини є наявність у листках і молодих пагонах оксалату кальцію, а в підземних органах – танідів.

Життєві форми, поширення. Це трави, кущі або дерева в основному позатропічних рослин. Найбільша видова

різноманітність спостерігається в Центральній та Південній Америці.

Морфологія вегетативних органів. Листки прості, суцільні або лопатеві, черешкові або сидячі, чергові або су-

противні, рідше мутовчасті, з плівчастими прилистками, які, зростаючись, утворюють розтруб. Стеблові вузли часто

здуті.

Суцвіття. Квітки зібрані у волотях, китицях і колосках.

Будова квітки. Квітки дрібні, правильні, двостатеві, рідше одностатеві.

Оцвітина проста, три- або шестичленна – чашечкоподібна у вітрозапильних (щавель) або віночкоподібна в

комахозапильних (гречка), може мати зелене, біле або червоне забарвлення.

Тичинок 3-9, зрослих між собою або вільних, розміщених у два кола.

Маточка складається з двох-трьох плодолистків, має 2-4 приймочки, зав’язь напівнижня або верхня, одногнізда,

з одним насінним зачатком. Основу зав’язі облямовує кільцевий нектарниковий диск.

Формула квітки: *P(3-6) A3-9, 3+3 G(2-4).

Плоди, насіння. Плід – 2-3-х гранний горішок, іноді крилатий. Насіння з мучнистим ендоспермом, зародок

прямий або зігнутий.

Господарське значення. До складу цієї родини входять овочеві (ревінь чорноморський, ревінь татарський, ща-

вель кислий), круп’яні (гречка), кормові (гірчак сахалінський, гірчак Вейріха, спориш), лікарські (гірчак зміїний, гірчак

почечуйний, ревінь пальчастий) рослини. Є в родині й отруйні організми (гірчак березковидний, гірчак почечуйний).

Лікарсь кі рослини родини гречков і

Гірчак зміїнний, або ракові шийки (Polygonum bistorta)

Морфологія. Багаторічна трав’яниста рослина з дерев’янистим, товстим, змієвидно зігнутим червонуватим коре-

невищем з численними тонкими коренями. Стебла прямостоячі, поодинокі, вузлуваті, заввишки 30-100 см. Нижні

листки великі, видовжено-ланцетні, з крилатим довгим черешком, при основі клиновидні або серцевидні. Верхні – си-

дячі, чергові, дрібні, лінійні, по краю хвилясті, з клиновидною або злегка виїмчастою основою, знизу сіруваті, Корот-

ко-опушені, зверху голі або злегка опушені, своєю основою охоплюють стебло. Розтруби зкошені, відкриті. Суцвіття –

густий суцільний колос на верхівці стебла. Квітки дрібні, двостатеві, рожеві. Оцвітина 5-роздільна, залишається при

плодах. Плід – тригранний горішок. Цвіте з кінця травня до середини липня. Рослина медоносна.

Формула квітки. *P5 A8 G(3).

Екологія і поширення. Росте на болотах, заплавних луках, по берегах водойм, лісових вологих галявинах, у

посівах по всій території України, іноді зустрічається в лісотундрі та тундрі.

Сировина. Кореневище.

Дія. В’яжуча, протизапальна, антибактеріальна, кровоспинна та заспокійлива.

Застосування. Препарати гірчака зміїного використовують як в'яжучий засіб при розладах кишечника, при запа-

ленні слизових оболонок і хворобах сечового міхура. У народній медицині рослину використовують при виразковій

хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, проносах, дизентерії, при каменях у жовчному і сечовому міхурах.

Зовнішньо ліки з цієї рослини використовують при запальних процесах слизової оболонки ротової порожнини і горла,

при катаральному стоматиті, гінгівіті, пародонтозі та інших захворюваннях ротової порожнини, для лікування екземи,

застарілих ран і фурункулів, для спринцювань при білях у жінок. Кореневище гірчака зміїного входить до складу

шлункових чаїв.

Гірчак перцевий, або перець водяний (Polygonum hydropiper)

Морфологія. Однорічна трав’яниста рослина, заввишки близько 70 см. Кореневище тонке. Стебло порожнисте,

вузлувате, у верхній частині гіллясте, під осінь червоніє. Листки блискучі, часто із залозистими крапками, або

чорними (ніби дьогтьовими) плямами, за формою довгасто-ланцетовидні, до обох країв звужені, гострі або тупуваті, з

хвилястими цілісними краями. При основі утворюють розтруб, на смак гірко-гостро-перцеві. Розтруби циліндричні,

плівчасті, червонуваті, без помітного опушення, по краю з короткими війками або без них. Квітки двостатеві, дрібні

зеленувато-рожевого або білувато-рожевого кольору, сидять на дуже коротких ніжках, по 2-3 в пучках, у вигляді

клубочків, зібраних у тонкі, переривчасті, часто повислі китиці. Оцвітина 4-5-роздільна, зеленувато-рожева, вкрита

золотавими залозками. Плоди – горішки, яйцеподібні, тригранні або сплощені, завдовжки 2-3 мм, дещо коротші від

оцвітини, коричневі або чорні, ямчасті. Цвіте гірчак перцевий з кінця червня по вересень.

Формула квітки: *P4-5 A6-8 G(2-3).

Екологія і поширення. Росте на зволожених місцях, берегах річок, поблизу ставків і по канавах, на луках, у во-

логих лісах – часто суцільними масивами, по всій території України, крім Полинового Степу і Криму.

Сировина. Трава і квітучі гілки.

Дія. Кровоспинна, знеболююча, заспокійлива, протизапальна та антисептична.

Застосування. У науковій медицині препарати гірчака перцевого використовують в основному як кровоспинний

засіб при маткових кровотечах на тлі гіпотонії матки в результаті запалень, при поліменореї різного генезу, при

невеликих гемороїдальних кровотечах, при кровотечах із дрібних судин і капілярів шлунка й кишок. Частіше їх вико-

4

ристовують як допоміжний засіб у комплексній терапії при маткових і внутрішніх кровотечах. У поєднанні з іншими

лікарськими рослинами гірчак перцевий використовують при проносах та ентероколітах. Зовнішньо рослину викорис-

товують для місцевих ванн при геморої, вузлуватій формі зобу, для лікування гнійних і гангренозних ран, екземи,

виразки гомілки тощо.