- •Загаль на характеристика родини маков і (papaverace ae)
- •Лікарсь кі рослини родини маков і
- •Мак снотворний (Papaver somniferum)
- •Мачок жовтий (Glaucium flavum)
- •30 См), спірально закручений. Стебло пряме, округле, розгалужене, голе, іноді вкрите волосками. Прикореневі листки
- •Формула квітки:
- •Чистотіл великий (Сhelidonium majus)
- •Загаль на характеристика родини гречков і
- •Лікарсь кі рослини родини гречков і
- •Гірчак почечуйний (Polygonum persicaria)
- •Гречка посівна (Fagopyrum sagittatum)
- •Щавель кислий (Rumex acetosa)
- •Щавель кінський (Rumex confertus)
Щавель кислий (Rumex acetosa)
Морфологія. Багаторічна трав’яниста рослина. Прикореневі листки великі, довгочерешкові, при основі стріло-
або мечоподібні, з направленими донизу гострими лопатями; стеблові – ланцето-стрілоподібні на коротких черешках,
верхні сидячі. Біля основи черешків знаходяться плівчасті прилистки, що зрослися і утворили келихоподібні прозорі
утворення – розтруби. Квітки одностатеві, в китицях, які зібрані у волоть, рожеві, червонуваті або жовтуваті. Рослини
дводомні, тому є тичинкові і маточкові квітки. Оцвітина проста, чашечкоподібна, 6-роздільна, з розташованими в 2
кола листочками, які в тичинкових квітках направлені догори, тичинок 6. У маточкових квітках листочки зовнішнього
кола оцвітини відігнуті вниз і притиснені до квітоніжки, внутрішні – прямостоячі, вдвоє більші від зовнішніх, при
плодах розростаються, утворюючи здуття. Маточка з трьома короткими стовпчиками і пензликоподібними приймоч-
ками. Пензликоподібні приймочки – родова ознака щавлю і пристосування до запилення вітром. Плід – тригранний
горішок, містить зігнутий зародок насінини і мучнистий білок у центрі.
Формули квіток: *♂P3+3 A3+3 G0, *♀P3+3 A0 G(3).
Екологія і поширення. Щавель кислий росте по всій Європі (за винятком Криму), на Кавказі, в Сибіру, на Да-
лекому Сході, на території України на луках, по болотах, у вологих лісах на галявинах. Як овочеву рослину його
широко культивують.
Сировина. Листки і корені.
Дія. В’яжуча, послаблююча, кровоспинна, протиглисна, бактерицидна, протизапальна.
Застосування. Препарати щавлю стимулюють діяльність печінки і жовчотворення, посилюють перистальтику
кишечника. Малі дози виявляють в'яжучу дію. Високий вміст фенольних сполук зумовлює капілярозміцнюючі,
протисклеротичні й протизапальні властивості щавлю. У дієтотерапії його використовують як джерело вітамінів. У
вигляді юшок і борщів його призначають при діабеті й ожирінні. Зовнішньо, як в'яжучий засіб, щавель використо-
вують для лікування запалення ясен, ангіни та шкірних захворювань, які супроводяться запальними явищами. Свіже
потовчене листя прикладають до застарілих ран і виразок.
Щавель кінський (Rumex confertus)
Морфологія. Багаторічна трав’яниста рослина з товстим, слабо розгалуженим багатоголовим кореневищем.
Стебло прямостояче, боріздчасте, до 1,5 м висотою, у верхній частині розгалужене. Прикореневі і нижні стеблові
листки видовжено-трикутно-яйцевидні, тупі, по краю хвилясті, 1-25 см довжиною, із серцевидною основою, довго-
черешкові; верхні – яйцевидно-ланцетні, стеблообгортаючі, на коротких черешках. Черешки зверху жолобчасті. Суц-
6
віття – вузько-циліндричне, щільне, з наближених мутовок, майже безлисте. Квітки двостатеві, правильні. Оцвітина
проста, з шістьох листочків, розміщених у два кола, зелена, чашовидна; зовнішні листочки оцвітини трохи менші від
половини ширини внутрішніх, внутрішні – округло-серцевидні, з розвиненим горбочком в одній частці, на двох інших
горбочки малопомітні. Зав’язь одногнізда, один з трьох ниткоподібних стовпчиків зазвичай з великим світлим
ущільненням, приймочки китицеподібні. Плоди – тригранні, овальні, світло-коричневі горішки довжиною біля 4 мм,
що залишаються на рослині впродовж всієї зими. Цвіте в червні-липні. Плоди дозрівають у серпні-вересні.
Формула квітки: *P3+3 A6 G(3).
Екологія і поширення. Щавель кінський розповсюджений майже по всій Європі (крім північних районів), на
Кавказі, в Сибіру, Казахстані, Середній Азії і на Далекому Сході. Росте ця рослина й по всій території України, крім
Карпат і прикарпатських районів, по луках, вогкуватих узліссях, рівчаках.
Сировина. Кореневище і корінь.
Дія. Послаблююча, кровоспинна, глистогінна та холеретична.
Застосування. Біологічна дія щавлю залежить від дози: у великих дозах він діє як послаблюючий засіб, при
малих дозах спостерігається протипоносний ефект. Основними показаннями до призначення препаратів щавлю є
коліти, ентероколіти, геморой, тріщини заднього проходу, глистяна інвазія, гіперполіменорея, кровохаркання, крово-
точиві виразки шлунка тощо. Певний терапевтичний ефект спостерігається також при гепатохолециститах, холецис-
титах і холангітах. Експериментально та в умовах клініки доведено ефективність настойки кореня щавлю при ліку-
ванні гіпертонічної хвороби. Використовують щавель і як зовнішній засіб (роблять полоскання і спринцювання при
запальних захворюваннях ротоглотки, піхви і вульви, при білях).__