Щавель кислий (Rumex acetosa)

Морфологія. Багаторічна трав’яниста рослина. Прикореневі листки великі, довгочерешкові, при основі стріло-

або мечоподібні, з направленими донизу гострими лопатями; стеблові – ланцето-стрілоподібні на коротких черешках,

верхні сидячі. Біля основи черешків знаходяться плівчасті прилистки, що зрослися і утворили келихоподібні прозорі

утворення – розтруби. Квітки одностатеві, в китицях, які зібрані у волоть, рожеві, червонуваті або жовтуваті. Рослини

дводомні, тому є тичинкові і маточкові квітки. Оцвітина проста, чашечкоподібна, 6-роздільна, з розташованими в 2

кола листочками, які в тичинкових квітках направлені догори, тичинок 6. У маточкових квітках листочки зовнішнього

кола оцвітини відігнуті вниз і притиснені до квітоніжки, внутрішні – прямостоячі, вдвоє більші від зовнішніх, при

плодах розростаються, утворюючи здуття. Маточка з трьома короткими стовпчиками і пензликоподібними приймоч-

ками. Пензликоподібні приймочки – родова ознака щавлю і пристосування до запилення вітром. Плід – тригранний

горішок, містить зігнутий зародок насінини і мучнистий білок у центрі.

Формули квіток: *♂P3+3 A3+3 G0, *♀P3+3 A0 G(3).

Екологія і поширення. Щавель кислий росте по всій Європі (за винятком Криму), на Кавказі, в Сибіру, на Да-

лекому Сході, на території України на луках, по болотах, у вологих лісах на галявинах. Як овочеву рослину його

широко культивують.

Сировина. Листки і корені.

Дія. В’яжуча, послаблююча, кровоспинна, протиглисна, бактерицидна, протизапальна.

Застосування. Препарати щавлю стимулюють діяльність печінки і жовчотворення, посилюють перистальтику

кишечника. Малі дози виявляють в'яжучу дію. Високий вміст фенольних сполук зумовлює капілярозміцнюючі,

протисклеротичні й протизапальні властивості щавлю. У дієтотерапії його використовують як джерело вітамінів. У

вигляді юшок і борщів його призначають при діабеті й ожирінні. Зовнішньо, як в'яжучий засіб, щавель використо-

вують для лікування запалення ясен, ангіни та шкірних захворювань, які супроводяться запальними явищами. Свіже

потовчене листя прикладають до застарілих ран і виразок.

Щавель кінський (Rumex confertus)

Морфологія. Багаторічна трав’яниста рослина з товстим, слабо розгалуженим багатоголовим кореневищем.

Стебло прямостояче, боріздчасте, до 1,5 м висотою, у верхній частині розгалужене. Прикореневі і нижні стеблові

листки видовжено-трикутно-яйцевидні, тупі, по краю хвилясті, 1-25 см довжиною, із серцевидною основою, довго-

черешкові; верхні – яйцевидно-ланцетні, стеблообгортаючі, на коротких черешках. Черешки зверху жолобчасті. Суц-

6

віття – вузько-циліндричне, щільне, з наближених мутовок, майже безлисте. Квітки двостатеві, правильні. Оцвітина

проста, з шістьох листочків, розміщених у два кола, зелена, чашовидна; зовнішні листочки оцвітини трохи менші від

половини ширини внутрішніх, внутрішні – округло-серцевидні, з розвиненим горбочком в одній частці, на двох інших

горбочки малопомітні. Зав’язь одногнізда, один з трьох ниткоподібних стовпчиків зазвичай з великим світлим

ущільненням, приймочки китицеподібні. Плоди – тригранні, овальні, світло-коричневі горішки довжиною біля 4 мм,

що залишаються на рослині впродовж всієї зими. Цвіте в червні-липні. Плоди дозрівають у серпні-вересні.

Формула квітки: *P3+3 A6 G(3).

Екологія і поширення. Щавель кінський розповсюджений майже по всій Європі (крім північних районів), на

Кавказі, в Сибіру, Казахстані, Середній Азії і на Далекому Сході. Росте ця рослина й по всій території України, крім

Карпат і прикарпатських районів, по луках, вогкуватих узліссях, рівчаках.

Сировина. Кореневище і корінь.

Дія. Послаблююча, кровоспинна, глистогінна та холеретична.

Застосування. Біологічна дія щавлю залежить від дози: у великих дозах він діє як послаблюючий засіб, при

малих дозах спостерігається протипоносний ефект. Основними показаннями до призначення препаратів щавлю є

коліти, ентероколіти, геморой, тріщини заднього проходу, глистяна інвазія, гіперполіменорея, кровохаркання, крово-

точиві виразки шлунка тощо. Певний терапевтичний ефект спостерігається також при гепатохолециститах, холецис-

титах і холангітах. Експериментально та в умовах клініки доведено ефективність настойки кореня щавлю при ліку-

ванні гіпертонічної хвороби. Використовують щавель і як зовнішній засіб (роблять полоскання і спринцювання при

запальних захворюваннях ротоглотки, піхви і вульви, при білях).__