Гречка посівна (Fagopyrum sagittatum)

Морфологія. Однорічна рослина (30-70 см заввишки) з галузистим червонуватим стеблом. Листки стрілопо-

дібно-трикутні, чергові, з тонкоплівчастим жовтуватим розтрубом. Квітки двостатеві, в китицях на довгих пазушних

квітконосах, на верхівці стебла утворюють щиткоподібні суцвіття, із сильним ароматом. Квітка має рожеву або білу

оцвітину, 5-роздільну. Тичинок 8, з них 5 утворюють зовнішнє коло з пиляками, які відкриваються в середину, 3 –

внутрішнє коло з пиляками, які відкриваються назовні, тичинкові нитки наполовину коротші за оцвітину. В одних

квітках стовпчики довгі, а тичинки вкорочені, в інших, навпаки, короткі стовпчики й довгі тичинки. Таким чином, для

гречки характерне явище гетеростилії (різностовпчастості). Біля основи тичинкових ниток є нектарники (залозки) у

вигляді дископодібного розширення – квітколожа. Завдяки ним квітки виділяють нектар і мають сильний медовий

запах, який приваблює бджіл. Зав’язь 3-гранна, як у всіх гречкових, приймочки головчасті. Плід – тригранний бурий

горішок, при якому залишається оцвітина. Зародок прямий, з поперечними сім’ядолями і оточений білком. Цвіте у

липні.

Формула квітки. *P5 A5+3 G(3).

Екологія і поширення. Походить з Індії. Вирощують як круп'яну культуру переважно на Поліссі та в Лісо-

степовій зоні України.

Сировина. Насіння і трава, зібрана на початку цвітіння рослини.

Дія. Пом’якшувальна, відхаркувальна, зменшення ламкості і проникності кровоносних капілярів.

5

Застосування. Гречані крупи – цінний дієтичний продукт. Приготовлені з них страви корисні людині будь-якого

віку. Особливо корисним є вживання страв з гречаних крупів при шлунково-кишкових захворюваннях, недокрів'ї, роз-

ладах нервової системи, захворюваннях нирок. З трави гречки одержують рутин, який використовують для профі-

лактики й лікування гіпо- й авітамінозу Р, при захворюваннях, що супроводжуються порушеннями проникності судин

(геморагічні діатези, капіляротоксикози, крововиливи в сітківку ока, гіпертонічна та променева хвороби, гломеру-

лонефрит, ревматизм, септичний ендокардит тощо). На основі рутину одержують ряд інших препаратів (урутин,

рутамін, аскорутин та інші). У народній медицині настій квіток п'ють при кашлі. Добре розтерте й просіяне листя

використовують для присипання запрілостей у дітей.

Ревінь пальчастий, або тангутський (Rheum palmatum)

Морфологія. Велика багаторічна трав’яниста рослина заввишки до 3 м, з товстим коротким багатоголовим коре-

невищем, воно зверху темно-буре, а на зломі яскраво-жовте, досягає маси 12 кг. Корені соковиті, великі. Стебла з рід-

ким листям, голі, всередині – порожнисті, борозенчасті, з червоними цяточками і смужками. Прикореневі листки ве-

ликі, на довгих м’ясистих черешках, довжина з черешком до 1,5 м, довжина пластинки – 80 см, ширина – 75 см.

Листки роздільні, з перистонадрізаними частками, лопаті листків загострені, нерівновеликонадрізані. Стеблові листки

чергові, дрібніші (до 10 см у діаметрі), з короткими черешками і округлими пальчасторозсіченими пластинками, із

сухим плівчастим розструбом біля основи. З другого-третього року культури ревінь розвиває великі волотеві гіллясті

суцвіття. Квітки дрібні, двостатеві, правильні, білі, жовті, зелені або рожеві, зібрані у суцвіття волоть. Оцвітина

проста, віночковидна, шестироздільна. Плід – тригранний горішок червоно-бурого кольору. Цвіте в липні.

Формула квітки: *P6 A9 G(3).

Екологія і поширення. Батьківщиною ревеню є гірські ліси центрального Китаю і Тібет. На території України та

багатьох інших країн його культивують як лікарську рослину.

Сировина. Кореневище з коренями.

Дія. Послаблююча, в’яжуча, протизапальна.

Застосування. Біологічна дія ревеню залежить від дози: у великих дозах він діє як послаблюючий засіб (наслідок

настає через 8-10 годин), при малих дозах спостерігається протипроносний ефект. Послаблююча і в’яжуча дії зале-

жать і від того, який розчинник використовується при виготовленні препаратів: у водних препаратів переважає по-

дразнююча дія, у спиртових – в'яжуча. Призначається ревінь переважно хворим похилого віку і дітям при атонії

кишечника, метеоризмі і при хронічних запорах. Дозу добирають індивідуально. В невеликих дозах (0,05-0,2 г) ревінь

допомагає при диспепсії та катарі шлунка з недостатньою кислотністю. У побуті використовують черешки прико-

реневих листків для приготування компотів, киселів, начинки для пиріжків.