Самостійна робота № 15. Тема: діяльність держави щодо забезпечення економічної рівноваги План.
1. Економічні функції держави.
2. Типи та моделі державного регулювання економіки.
3. Форми і методи державного регулювання економіки.
Рекомендовані джерела:
Економічна теорія. Політекономія. За редакцією проф. В.Д. Базилевича. Київ, 2006р.
Основи економічної теорії, за редакцією доктора економічних наук, професора С.В. Мочерного. Київ, 2003 р.
Основи економічної теорії, І, ІІ кн., за редакцією професора Ю.В. Ніколенка. Київ, 2003р.
Основи економічної теорії, за редакцією академіка НАН України А.А. Чухна. Київ, 2001р.
Електроний посібник самостійних робіт з дисципліни «Економічна теорія».
Коментар до п. 1. Економічні функції держави.
Виділяють такі основні типи економічних систем: традиційна (натуральне господарство); ринкова; адміністративно-командна (АКС); змішана (ринкова економіка змішаного типу).
Кожна з них має свій механізм регулювання економічних процесів. Так, регулятором ринкової економіки є ринковий механізм, АКС — планово-державний (адміністративно-командна система управління), ринкової економіки змішаного типу — змішана система регулювання.
Ринковий механізм — спосіб (форма) організації та функціонування відносин між суб'єктами господарювання, що базується на принципах економічної свободи, вільної взаємодії попиту і пропозиції, вільного ціноутворення та конкуренції.
Планово-державний механізм (адміністративно-командна система управління)—жорстко централізоване, тотальне державне управління соціально-економічним розвитком країни на основі директивного плану.
Для адміністративно-командної системи управління характерні як позитивні, так і негативні риси. Так, до переваг планово-державного механізму можна віднести спроможність держави:
сконцентрувати ресурси і зусилля задля вирішення певної проблеми та створити умови для її розв'язання в короткі строки;
забезпечити швидкі структурні зрушення;
передбачити й усунути екстерналії;
розвивати соціальну інфраструктуру;
гарантувати соціальну підтримку, зайнятість та певний рівень доходів населення.
Але планово-державний механізм, виключивши приватну ініціативу, пригнічує свободу, конкуренцію, зумовлює диктат виробника і монополізм держави, знищує стимули до високоефективної праці, до інновацій в економіці. Результатом стають неефективне, ресурсомістке виробництво, низька якість і вузький асортимент продукції, постійний дефіцит товарів, незадоволений попит, приписки, "тіньова" економіка, автаркія та низький життєвий рівень населення.
Соціально-економічна ефективність національної економіки залежить від ступеня втручання держави в економіку. При тотальному (всеохоплюючому) управлінні вона невисока і може наближатися до нуля. Аналогічна ситуація при стихійному ринковому розвитку (без втручання держави). Досягнення максимальної ефективності (точка М) можливе лише за поєднання ринкових і державних регуляторів. Знаходження оптимального співвідношення їх (точка К) — складне і важливе завдання (рис. 19.2.).
Змішане управління національною економікою — система управління, яка базується на плюралізмі (різноманітності) форм власності й органічно поєднує переваги ринкових і державних регуляторів.
Характерні риси змішаної системи управління:
1. Основним регулятором економічних процесів є ринковий механізм. Державне регулювання економіки доповнює ринкові важелі.
2. Система поєднує гнучкість ринкового саморегулювання, що забезпечує високу економічну ефективність виробництва, можливість задоволення численних і швидкоплинних особистих потреб і стійкість державного управління, необхідного для задоволення соціальних потреб суспільства
Забезпечується реалізація вищих макроекономічних цілей: макроекономічної ефективності і конкурентоздатності, соціальної справедливості, стабільного економічного зростання.
Поряд із ринковими й державними макроекономічними регуляторами формується ще один елемент управління— інститут соціального партнерства.
У сучасних умовах управління розвитком національної економіки передбачає врахування рішень наднаціональних, міждержавних органів, а також корпоративного управління.
Змішана система макроекономічного регулювання притаманна країнам з розвиненою ринковою економікою. Вона має і спільні риси, і певні національні особливості.