Інструменти (засоби) впливу уряду на економіку

Монетарна політика:

- норма обов’язкових банківських резервів;

- норма міжбанківських кредитів;

- норма облікової процентної ставки;

- норма процента за державними облігаціями;

- терміни їх випуску і погашення

Фіскальна політика:

- державні закупівлі та інвестиції;

- податкові ставки;

- податкові пільги;

- база оподаткування;

- режим оподаткування;

- структура витрат;

- балансування бюджетів

Зовнішньоекономічна політика:

- зміни у валютному курсі;

- митна політика;

- квотування;

- стимулювання експорту;

- котирування;

- режими конвертованості;

- страхування експортних операцій

Основні інструменти (засоби) урядового впливу

Індикативне планування:

- поточне і стратегічне планування;

- розробка цільових программ

Соціальна політика:

- встановлення мінімальної заробітної плати;

- обов’язкове державне соціальне страхування;

- страхування на випадок безробіття;

- пенсійне страхування;

- соціальна допомога

- визначення мінімального обсягу пенсії

Політика ціноутворення:

- встановлення цін „стелі” та „підлоги”;

- заморожування цін;

- встановлення твердих цін;

- контроль за цінами на визначені групи товарів

Антиінфляційна політика:

- вплив на грошову пропозицію;

- індексація грошових доходів;

- посилення регулювання цін і доходів;

- контроль за грошовою емісією;

- заборона емісійного фінансування державного бюджету

Антимонопольна політика:

- антимонопольні заборони;

- контроль за діяльністю природних монополій

Інвестиційна політика:

- державне інвестування, що не спричиняє „ефект витіснення”;

- податкові пільги;

- кредитні пільги

Анти циклічна політика:

- стимулювання (обмеження) сукупного попиту за допомогою фіскальних, зовнішньо-економічних, соціальних та монетарних інструментів;

- стимулювання (обмеження) пропозиції за допомогою урядових витрат, монетарних засобів, зовнішньоекономічних засобів впливу

Амортизаційна політика:

- встановлення режиму та норми амортизації

Інструменти прямого впливу:

- ліцензування;

- реєстрація;

- регламентація;

- лімітування;

- квотування та ін.

Окрім того, потрібно враховувати, що один і той самий інструмент можна використовувати для досягнення різних цілей. Оскільки цілі можуть суперечити одна одній, то ефект від політики, яка не враховує описаних вище чинників, може бути зведено нанівець. Тому, розробляючи економічну політику, важливо одночасно не включати до урядових програм цілі, що суперечать одна одній. Спочатку потрібно визначити ту ціль, досягнення якої важливіше або є підґрунтям для автоматичного або цілеспрямованого вирішення інших завдань.

Окрім того, потрібно враховувати суперечності між цілями поточними та довгостроковими. Отже, процес визначення цілей і засобів їх реалізації сповнений суперечностей, обмежень, невизначеності наслідків урядових дій у довгостроковій перспективі, що, з одного боку, є підставою для критики будь-яких дій уряду, а з іншого — ускладнює процедуру визначення ефективності урядового втручання у зв'язку з тим, що, по-перше, дії уряду запрограмовані не стільки на економічний, скільки на соціальний результат, по-друге, ціни, в яких вимірюється результат урядової діяльності, часто значно відмінні від ринкових, по-третє, результат урядового впливу визначається не тільки діями уряду, а й природними чинниками та ринком.

Соціальна політика уряду ставить перед собою два основні, завдання:

1) забезпечення нагромадження людського та соціальної капіталу;

2) соціальний захист вразливих верств населення.

Досягнення першого завдання відбувається завдяки використанню урядом таких засобів: визначення й запровадження мінімальної заробітної плати; нормування умов праці та тривалості робочого часу; фінансування перекваліфікації та підвищення кваліфікації; фінансування забезпечення базового рівня послуг щодо охорони здоров'я; фінансування (часткове чи повне) освітянських послуг в освітніх закладах різного рівня; індексація грошових доходів за умов інфляції; встановлення неоподатковуваного мінімуму доходів; диференціація податкових ставок залежно від рівня доходу; надання податкових пільг і т. ін.

Реалізація другого завдання здійснюється за допомогою таких засобів: соціальне обов'язкове страхування, тобто гарантована державою система заходів щодо забезпечення громадян у старості (пенсійне страхування), у випадку захворювання, втрати працездатності (медичне страхування); щодо підтримання материнства та дитинства (соціальна допомога сім'ям з дітьми), а також соціальна допомога малозабезпеченим, інвалідам, ветеранам, самітнім.

Потрібно зазначити, що система соціального страхування теж складається з двох напрямів:

— перший пов'язаний з відновленням і збереженням працездатності;

• другий гарантує матеріальне забезпечення громадян, що втратили працездатність або не мали її.

Ми розглянули тільки кілька напрямів економічної політики. Насправді їх значно більше. У зв'язку з цим постає проблема кількісного зіставлення цілей та інструментів. Звісно, чим більше інструментів можна використати для реалізації мети, тим вірогідніше її досягти.

Завдання.

Надати відповіді на питання.

1. Що таке державне регулювання економіки?

2. Чим зумовлена необхідність державного регулювання?

3. Чим відрізняються основні види макроекономічного регулювання?

4. Назвіть основні елементи змішаної системи макроекономічного регулювання.

5. У чому полягає специфіка національних систем державного регулювання економіки?

6. Які головні економічні функції держави у ринковій економіці змішаного типу?

7. Які основні цілі державного регулювання економіки?

8. Що є об’єктами державного регулювання? Чому?

9. Хто виступає суб’єктами державного регулювання економіки?

10. Дайте класифікацію методів державного регулювання.

11. У чому полягає суть економічних і адміністративних методів?

12. Що є інструментами прямих методів?

13. Що є інструментами непрямих (опосередкованих) методів державного регулювання?

14. Що таке неформальні і специфічні методи державного регулювання економіки?

15. Скласти конспект (тези).