- •За редакцією м.Ф.Шмиголя та о.В.Сулима
- •Тема 1. Філософія, її призначення, зміст і функції в суспільстві
- •1. Своєрідність філософії та її основне питання
- •2.Філософія як світогляд
- •3.Філософія: наука чи мистецтво?
- •4.Функції філософії та її сенс
- •План семінарського заняття
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика доповідей та рефератів
- •Модуль і. Історичні типи філософії
- •Тема 2. Антична філософія, її космоцентрична спрямованість
- •1.Зародження античної філософії. Космогонічні та натурфілософські ідеї досократиків
- •2.Класичний період античної філософії: софісти, Сократ, Платон, Аристотель
- •3.Занепад та згасання античної філософії (елліністичний період)
- •План семінарського заняття:
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика доповідей та рефератів
- •Тема 3. Філософія середньовічного суспільства, її теоцентризм. Філософія доби Відродження
- •§ 1. Середньовічна філософія
- •1. Причини виникнення та основні принципи середньовічної філософії
- •2. Онтологія та гносеологія у середньовічній філософії
- •3. Боротьба реалізму та номіналізму в середньовічній філософії
- •4. Особливості середньовічної схоластики. Тома Аквінський як систематизатор схоластики
- •§ 2. Філософія доби Відродження
- •1. Головні риси філософії доби Відродження
- •2. Діалектика Миколи Кузанського
- •План семінарського заняття
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика доповідей та рефератів
- •Тема 4. Філософія Нового часу. Хvіі - хvііі ст.
- •§ 1. Філософія Нового часу
- •1. Передумови та основні риси філософії Нового часу
- •2.Емпіризм у філософії Нового часу: ф. Бекон
- •3.Раціоналізм: р. Декарт, б.Спіноза, г. Лейбніц
- •§ 2. Просвітництво
- •Тема 5. Німецька класична філософія
- •§ 1. Німецька класична філософія
- •1. Суб’єктивний ідеалізм і. Канта
- •2. Абсолютний ідеалізм г. Гегеля
- •3.Антропологічний матеріалізм л.Фейєрбаха
- •§2. Філософія марксизму
- •План семінарського заняття
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика доповідей та рефератів
- •Тема 6. Традиції та особливості розвитку філософської думки в Україні
- •1. Основні етапи розвитку філософської думки в Україні.
- •2. Розвиток філософії у Києво-Могилянській Академії
- •3. Філософське вчення г.Сковороди
- •4. Філософія Памфіла Юркевича
- •5. Філософія української революційної демократії
- •6. Філософські погляди д.Чижевського
- •План семінарського заняття
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика доповідей та рефератів
- •Тема 7. Сучасна світова філософія
- •§ 1. Аналітичний напрямок у філософії хіх-хх ст.
- •1. Неопозитивізм
- •2.Постпозитивізм
- •3. Прагматизм
- •4. Герменевтика
- •§ 2. Антропологічний напрямок у філософії хіх-хх століття
- •1. Філософія життя
- •2.Філософські проблеми психоаналізу (фрейдизм та неофрейдизм)
- •3. Філософія екзистенціалізму
- •§3. Соціально-критичний напрямок у філософії XX ст. Філософія “неомарксизму”. Франкфуртська школа.
- •План семінарського заняття
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика доповідей та рефератів
- •Модуль іі. Основні проблеми філософІї
- •Тема 8. Проблема буття (онтологія). Діалектика буття
- •1.Буття як вихідна категорія філософії
- •2.Буття як загальний зв’язок та взаємодія. Ідея розвитку
- •3.Філософські категорії як інструмент пізнання світу
- •Категорії діалектики
- •Закони діалектики
- •План семінарського заняття
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика доповідей та рефератів
- •Тема 8. Гносеологія. Основний зміст пізнавальної діяльності
- •Сутність пізнавального процесу та проблема пізнаваності світу
- •Єдність чуттєвого та раціонального в пізнанні
- •Філософська теорія істини. Діалектика абсолютної та відносної істини
- •Наукове пізнання: рівні, форми, методи
- •План семінарського заняття
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика рефератів та доповідей
- •Тема 9. Логіка: Закони і форми правильного мислення.
- •Логіка як наука про закони і форми правильного мислення
- •Поняття як форма мислення
- •Судження
- •Основні формально-логічні закони
- •Умовивід як форма мислення
- •Індуктивні умовиводи
- •Умовиводи за аналогією
- •Елементи теорії аргументації.
- •План семінарського заняття
- •Становлення філософських уявлень про людину
- •Багатовимірність людського буття: співвідношення біологічного і соціального в людині
- •Свідомість як фундаментальна властивість людини
- •Поняття «людина», «індивід», «індивідуальність», «особистість». Структура особистості
- •Соціалізація особистості: етапи, механізми, форми
- •План семінарського заняття
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика доповідей та рефератів
- •Тема 11. Суспільство та його філософський аналіз
- •Специфіка соціальної дійсності та її пізнання. Об’єктивне та суб’єктивне в суспільному процесі
- •Суспільство як система. Духовне життя суспільства
- •План семінарського заняття
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика доповідей та рефератів
- •Модуль ііі. Основи Етичних знань
- •Тема 12. Етика як наука про мораль
- •Предмет та специфіка етики, її структура
- •Сутність моралі та особливості її функціонування
- •План семінарського заняття
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика рефератів і повідомлень
- •Тема 14. Основні категорії етики
- •Добро і зло
- •Свобода та відповідальність
- •Обов’язок і совість
- •Честь і гідність
- •Страждання та співчуття
- •Сенс життя та щастя
- •План семінарського заняття
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика рефератів і повідомлень
- •Тема 15: Проблеми прикладної етики
- •Професійна етика. Етика бізнесу
- •Етикет як морально-естетична культура спілкування
- •План семінарського заняття
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика доповідей та рефератів
- •Глосарій:
- •Список рекомендованої літератури: До теми 1. Філософія, її предмет і роль в житті людини і суспільства
- •Тема 2. Антична філософія, її космоцентрична спрямованість
- •Тема 3. Філософія Середньовіччя та доби Відродження
- •Тема 4. Філософія Нового часу
- •Тема 5. Традиції та особливості розвитку філософської думки в Україні
- •Тема 6. Тенденції розвитку сучасної світової філософії
- •До теми 7. Філософський зміст проблеми буття. Діалектика буття
- •До теми 8. Гносеологія: основний зміст пізнавальної діяльності
- •До теми 10: Людина та її буття як предмет філософського осмислення
- •До теми 11. Суспільство та його філософський аналіз
- •Історичні форми моралі і проблема морального прогресу. Основні категорії етики. Проблеми прикладної етики.
Етикет як морально-естетична культура спілкування
Знання і виконання оптимальних моделей поведінки в конкретних, заздалегідь відомих, ситуаціях стосунків людей, тобто виконання етикету, є невід’ємною частиною культури морального спілкування, в цілому моральної культури сучасної особистості. Правила етикету регламентують, що є припустимим і прийнятним в даному суспільстві чи у даній ситуації, але визначають лише форми, “техніку” спілкування. Тому самого по собі знання правил етикету недостаньо, щоб вважати себе культурною, вихованою людиною. Поведінка в суспільстві повинна спиратися на загальні принципи і норми моралі, демонструючи зв’язок між етикою та етикетом; кожна проблема, що пов’язана з етикетом, має вирішуватися у світлі етичних норм.
Етикет поширюється на усі сфери життя, і без дотримання норм етикету неможливі міжособистісні, культурні, ділові і навіть політичні відносини. Етикет, з одного боку, полегшує спілкування і взаєморозуміння між людьми, з іншого - зберігає гідність кожної особистості, сприяє гуманізації людських стосунків.
Сам термін “етикет” прийшов з французької мови (франц. «etiquette» - «ярлик, етикетка»). Спочатку “етикетками” іменували малюнки, на яких фіксувались основні правила поведінки. Такі етикетки розповсюджувались при королівському дворі Людовіка XIV, щоб кожний міг звіритись, чи вірно він поводиться в тій чи іншій ситуації.
Існують чисельні визначення етикету: сукупність правил поведінки, які регулюють зовнішні вияви людських стосунків; правила ввічливості, правила пристойності, культура вчинків і манер. Зазвичай під етикетом мають на увазі сукупність правил поведінки, що стосуються зовнішнього прояву відношення до людей: обходження, форм звертання і привітання, поведінки в громадських місцях, манер, одежі.
Витоки етикету спостерігаються вже в ритуалах родоплемінного ладу. Ритуал – це колективна дія, що має символічне значення, сакральний смисл котрого зрозумілий тільки членам певного соціуму - посвяченим. Він є найдревнішою формою трансляції культурних цінностей і смислів, що залучає індивіда до священних витоків культури, вносить відчуття порядку, зв’язку з соціумом. Хоча етикет і виник з ритуалу і обидва є особливими формами регуляції поведінки в стандартних ситуаціях, але між ними є багато відмінностей:
- ритуал орієнтований на далеке минуле, повторює його, а етикет орієнтований на сучасне і майбутнє;
- ритуал є запрограмованою, стандартною формою поведінки, а етикет – більш вільна поведінка, що виходить з принципу самостійної особистості;
- важлива функція ритуалу – дати максимальний вихід емоціям і почуттям, а завдання етикету – стримувати і приховувати емоції і почуття;
- ритуал – колективна масова дія, що передбачає наявність нерозривного зв’язку між індивідом та соціумом, в якій індивід немовби втрачає своє обличчя, але набуває особливої сили від усвідомлення свого тісного зв’язку з соціумом, природою та космосом; етикет же передбачає високу ступінь розвитку особистісних якостей, що виділяють людини із загальної маси і що дає простір для вільного вибору; тому ритуал найбільш характерний для Сходу, а етикет – поняття Західної цивілізації, він виник в Європі як спроба раціоналізувати індивідуально-особистісну поведінку.
Класичного вигляду етикет набуває в епоху феодалізму, абсолютних монархій. Тут він пов’язаний із життям дворянства і набуває форми зводу правил поведінки і спілкування при дворі монарха, який регламентував ієрархічну залежність свого оточення від голови держави. Початкове розуміння етикету було пов’язане з його елітарністю. Етикет – система знаків і символів, зрозумілих культурній еліті. Це елітарне значення етикету зберігалось і у Середні віки і у Новий час. Одне з основних завдань традиційного етикету полягало в тому, щоб відгородити панівну еліту від стороннього проникнення з боку простолюдина. Це був придворний протокол, суворо встановлені порядок і форма поведінки при дворі государя, а також у світськсму суспільстві. Дотримання цих правил було обов’язковим для аристократії лише стосовно один одного. Від знання та вміння реалізувати етикет у відповідних колах залежали не тільки кар’єра, але й життя у відповідному колі суспільної ієрархії. Ці правила етикету не поширювалися на нижчих за станом. Етикет, що ставав охоронцем класових щаблин, набув законодавчих рис, будь-які відступи від нього сприймались як посягання на устої і частину їх носіїв.
У XVII столітті відбувається модернізація усіх сфер соціального та культурного життя, поступово складаються досить універсальні правила етикету, головними рисами якого стають раціональність, технологічність та демократичність. Головним правилом пристойності стає емоційна стриманість і безпристрасність.
Сам етикет розглядається як інструмент правильного бізнесу, паблік рілейшенз, що дозволяє при мінімальній витраті сил отримати максимальний результат. Етикет стає засобом забезпечення успіху в бізнесі і в житті. Володіння правилами доброго тону дозволяє зайняти гідне місце в суспільстві, що знайшло відображення в літературі (Б.Шоу “Пігмаліон”).
Отже, в різні історичні часи етикет змінював свої риси, норми, значущість, але завжди зберігав універсальні, загальновизнані перевірені часом форми вихованості, ввічливості, такту, коректності, поваги до себе і до оточуючих, бажання зробити спілкування якомога комфортнішим і доброзичливим. І в сучасному суспільстві етикет не втратив свого значення, більш того, він набув вигляду обов’язковості і став необхідністю для кожної сучасної людини.
Етикету притаманні ряд особливостей:
- він несе у собі загальнолюдські норми спілкування, що зберігаються тисячоліттями і притаманні усім людям: прості правила ввічливості, привітності, виразу подяки;
- в етикеті відображені і національні особливості культури кожного народу: традиції, звичаї, обряди, ритуали, що відповідають історичним умовам життя різних народів;
- вимоги етикету носят історичний характер, вони не є абсолютними, а відносними – залежать від місця, часу та обставин;
- норми етикету є умовними, вони носять характер неписаної угоди щодо того, що у поведінці людей є загальноприйнятним, а що – ні;
- його можна розглядати як особливу форму прояву моральної культури, оскільки вишукані манери є зовнішнім відображенням внутрнішньої культури людини, її моральних якостей;
- етикет носить не лише моральний, але і естетичний характер; не випадково ми говоримо: “красиві манери”. Тому можна сказати, що етикет – це прийнята в суспільстві естетична форма прояву моральної культури людини.
Отже, етикет являє собою важливу частину загальнолюдської культури, моралі, що була вироблена на протязі століть спільними зусиллями людей у відповіності з їх уявленнями про добро, справедливість, людяність, красу і порядок у власному житті.
Етикет як зовнішній показник внутрішньої культури людини, її моральності і вихованості базується на ряді простих основоположних норм і принципів, до яких, в першу чергу належать: ввічливость, що проявляється у привітному звертанні до людини, вмінні пам’ятати її ім’я і по-батькові, найважливіші дати її життя; тактовність і чуйність, які проявляються в увазі, глибокій повазі до тих, з ким ми спілкуємося, в бажанні і вмінні їх зрозуміти, при необхідності самокритично, без зайвого сорому вибачитися за допущену помилку; скромність - відсутність прагнення підкреслювати свою перевагу, показувати себе кращим, здібнішим, розумнішим од інших, вимагати для себе пільг, особливих послуг; делікатність – вміння спілкуватися з людиною таким чином, щоб не образити, не скривдити її, не виявляти зайвої цікавості; почуття міри - уміння відчувати межу, за якою наші слова і вчинки можуть викликати в людини незаслужену образу, засмучення, біль.
Просто «навчитися такту» не можна - він виробляється не тільки під впливом середовища і виховання, але й обумовлений характером і бажанням самої людини. Однак розвити його, безумовно, можна. Особливо необхідно це в сфері професійної діяльності, що знаходить свій вираз в дотриманні правил ділового етикету, володіння якими значно полегшує встановлення особистих контактів, сприяє швидкому вирішенню ділових питань, формує комфортну соціально-психологічну атмосферу праці, приводить до активізації людського фактора у виробництві. Це також є необхідною умовою успішного спілкування з представниками бізнесу різних країн, різних культур.
Хоча в епоху глобалізації встановлюються єдині норми і стандарти міжнародних економічних відносин, все ж таки існують значні розбіжності ділової поведінки, обумовлені особливостями національного характеру, національного менталітету; це призводить до певних труднощів у діловому спілкуванні і навіть до серйозних непорозумінь між партнерами по бізнесу. Щоб цього уникнути, бізнесмен повинен мати уявлення про основні типи ділових культур, що притаманні окремим країнам і регіонам (детальніше це питання розглядатиметься в курсі “Економіка зарубіжних країн” в розділах, присв’ячених діловій етиці різних країн). Українським бізнесменам, які тільки-но виходять у великий міжнародний бізнес, необхідно враховувати всі особливості й тонкощі культури народів, з якими ми хочемо мати ділові стосунки.