Поняття, класифікація, джерела формування та напрями використання фінансових ресурсів підприємства

Фінансові ресурси підприємства - це грошові кошти, які є в його розпорядженні і призначені для здійснення поточних витрат і ви­трат щодо розширеного відтворення, платежів за всіма зобов'язан­нями та стимулювання працівників.

Фінансові ресурси спрямовуються також на розвиток і утриман­ня об'єктів невиробничої сфери підприємства, споживання, нагро­мадження, створення резервних фондів тощо.

Формування фінансових ресурсів підприємства відбувається за рахунок різних джерел фінансування.

Фінансування - це заходи, спрямовані на покриття потреби під­приємства в капіталі, які включають у себе мобілізацію фінансових ресурсів (коштів, їх еквівалентів та майнових активів), їх повернен­ня, а також відносини між підприємством та капіталодавцями, що з цього випливають (платіжні відносини, контроль, забезпечення).

Розрізняють дві групи джерел фінансування підприємств:

• власні кошти (внутрішнє фінансування);

• залучені кошти (зовнішнє фінансування).

Внутрішнім називається фінансування, якщо воно здійсню­ється за рахунок коштів, одержаних від діяльності підприємства (прибуток, амортизаційні суми, грошові кошти, одержані від прода­жу майна, стійкі пасиви). Початкове формування фінансових ре­сурсів відбувається в момент створення підприємства за рахунок статутного капіталу. Статутний капітал - це майно підприємства, створене за рахунок внесків засновників, величина якого регулю­ється законодавством.

Зовнішнє фінансування - це кошти, не пов'язані з діяльністю підприємства; до них належать ті, які мобілізуються на фінансово­му ринку, і ті, які підприємство одержує за перерозподілом.

В одних випадках фінансові ресурси підприємств слід формува­ти через збільшення власного капіталу, в інших - за рахунок залу­чення додаткових позичок. Для одних підприємств вигідніше і є можливість використовувати внутрішні джерела фінансування, для інших - зовнішні. Фінансові служби підприємства мають ви­значити найприйнятніші для конкретних умов можливості фінан­сування.

Отже, важливими є критерії оцінювання переваг та недоліків зовнішніх і внутрішніх джерел фінансування.

До типових критеріїв можна віднести:

• прибуток і рентабельність (рентабельність активів підприєм­ства має перевищувати вартість залучення капіталу);

• ліквідність (форма фінансування впливає на рівень теперіш­ньої і майбутньої платоспроможності підприємства);

• незалежність (форма фінансування впливає на рівень автоном­ності і самостійності підприємства при використанні коштів; є ри­зик порушення структури капіталу);

• накладні витрати (витрати, пов'язані із залученням коштів - емісійні витрати, витрати на обов'язкові аудиторські перевірки, на обов'язкову публікацію звітності);

• мінімізація оподаткування (доцільно обирати таку форму фінан­сування, яка дасть найбільший ефект з точки зору зменшення подат­кових платежів);

• об'єктивні обмеження (відсутність кредитного забезпечення, необхідного для залучення позик, низький рівень кредитоспромож­ності, законодавчі обмеження щодо використання тієї чи іншої фор­ми фінансування).

Найважливішим чинником прийняття рішень у сфері фінансу­вання є ризик порушення структури капіталу, тобто співвідношення власних та позичкових джерел.

На практиці на структуру капіталу підприємств значною мірою впливають такі основні чинники:

• галузь виробництва, до якої належить підприємство;

• форма організації бізнесу;

• обсяги діяльності підприємства;

• особливості оподаткування прибутку;

• особливості законодавства про банкрутство та інші специфіч­ні чинники.

Фінансові ресурси підприємства використовуються за напрямами			• поточні витрата на виробництво і реалі­зацію продукції;
			• інвестування засобів у капіталовкладення, використання нематеріальних активів;
			• інвестування фінансових ресурсів у цінні папери;
			• платежі фінансовій і банківській систе­мам, внески в позабюджетні фонди;
		-	• створення грошових фондів і резервів (на розвиток, заохочення, соціальний роз­виток);
			• спонсорство, доброчинні внески та ін.