- •§ 1. Українська дошкільна лінгводидактика та її поняття.
- •§ 2. Міждисциплінарні зв'язки у викладанні української дошкільної лінгводидактики
- •§ 3. Методологічні засади лінгводидактики
- •§ 4. Природничі засади лінгводидактики
- •§ 5. Психологічні засади лінгводидактини
- •§ 6. Лінгвістичні засади методики розвитку мовлення дітей
- •§ 7. Педагогічні засади лінгводидактики
- •§ 8. Методи наукового дослідження в дошкільній лінгводидактиці
- •§ 1. Спілкування і комунікація: спільне і відмінне
- •§ 2. Спілкування як специфічний вид дитячої діяльності
- •§ 3. Становлення і розвиток мовленнєвого спілкування у дітей дошкільного віку
- •§ 4. Комунікативна спрямованість навчання дітей рідної мови
- •§ 5. Організація професійно-мовленнєвого спілкування вихователя з дітьми
- •§ 1. Лінгводидактична концепція к. Д. Ушинського.
- •§ 2. Лінгводидактична спадщина і. І. Срезневського
- •§ 3. Лінгводидактична концепція Софії Русової
- •§ 4. «Рідномовні обов'язки» і. Огієнка
- •§ 5. О. Ольжич: національне виховання українського дошкілля
- •§ 6. Лінгводидактична концепція в. О. Сухомлинського
- •§ 8. Становлення і розвиток дошкільної лінгводидактики в зарубіжних країнах
- •§ 1. Мета і завдання дошкільного закладу з розвитку мовлення і навчання дітей рідної мови
- •§ 2. Засоби розвитку мовлення
- •§ 3. Програмне забезпечення навчання дітей рідної мови в дошкільних закладах України
- •§ 4. Змістова характеристика видів мовленнєвої компетенції дошкільників
- •§ 5. Форми навчання дітей рідної мови
- •§ 6. Специфіка занять з рідної мови у різновікових групах
- •§ 7. Методи і прийоми навчання дітей рідної мови
- •§ 1. Перший рік життя
- •§ 2. Другий рік життя
- •§ 3. Третій рік життя
- •§ 1. Молодший і середній дошкільний вік
- •§ 2. Старший дошкільний вік.
- •1. Поняття звукової культури мовлення.
- •§ 2. Особливості звуковимови дітей у різних вікових групах
- •§ 3. Індивідуальна перевірка звукової культури мовлення дітей
- •§ 4. Методи і прийоми виховання звукової культури мовлення дітей
- •§ 5. Методика виховання звукової культури мовлення на заняттях
- •§ 6. Корекція мовлення у спеціальному дошкільному закладі .
- •§ 1. Особливості засвоєння слова у дошкільному віці
- •§ 2. Завдання і зміст словникової роботи в різних вікових групах дошкільного закладу
- •§ 3. Методика розвитку словника дітей дошкільного віку
- •§ 1. Поняття граматичної будови мови.
- •§ 2. Особливості засвоєння граматичної будови мови дітьми дошкільного віку
- •§ 3. Типові граматичні помилки в мовленні дітей
- •§ 4. Дитяче словотворення
- •§ 5. Методика формування граматичної правильності мовлення у дітей
- •§1. Поняття зв'язного мовлення
- •§ 2. Навчання дітей діалогічного мовлення
- •§ 3. Методика навчання дітей монологічного мовлення
- •§ 4. Характеристика методів і прийомів навчання дітей монологічного мовлення
- •§ 5. Навчання дітей розповіді за картинами
- •§ 6. Методика навчання дітей переказу літературних творів
- •§ 7. Методика навчання дітей розповіді з власного досвіду
- •§ 8, Методика стимулювання словесної творчості та навчання дітей творчої розповіді
- •§ 1. Поняття виразності мовлення
- •§ 2. Специфіка засвоєння виразного мовлення на етапі дошкільного дитинства
- •§ 1. Сутність і характеристика оцінної діяльності
- •§ 2. Формування оцінно-контрольних дій під час розвитку мовлення дітей
- •§ 1. Сутність мовленнєвої підготовленості дітей до школи
- •§ 2. Змістовий аспект мовленнєвого розвитку дітей і учнів
- •§ 3. Наступність і перспективність мовленнєвого розвитку дітей старшого дошкільного віку та учнів першого класу
- •§ 4. Усвідомлення дитиною мовлення
- •§ 5. Підготовка руки дитини до письма
- •§ 6. Діагностичні методики обстеження мовленнєвої підготовленості дітей до школи
- •§ 7. Формування підготовленості дошкільників із загальним недорозвиненим мовленням до навчання у школі в умовах спеціального дошкільного закладу .
- •§ 1. Роль завідувача і старшого педагога в організації роботи з розвитку мовлення в дошкільному закладі
- •§ 2. Планування роботи з розвитку мовлення
- •§ 3. Робота з розвитку мовлення в управліннях освіти
§ 6. Специфіка занять з рідної мови у різновікових групах
Великої майстерності вимагає від вихователя проведення занять у різновікових групах, які можуть об'єднувати дітей двох, трьох і навіть чотирьох вікових категорій. При цьому діти кожної вікової підгрупи мають ефективно вправлятися з розвитку мовлення і мислення, якісно засвоювати програмні завдання. Зміст, кількість і тривалість занять також повинні відповідати вимогам програми і віковим особливостям, рівневі розвитку дітей кожної вікової підгрупи. Тому вихователь визначає програмні завдання занять для кожної підгрупи окремо. Наприклад, проводячи дидактичну гру «Чарівна торбинка», він пропонує молодшим дітям витягти предмет і назвати його, дітям середньої групи - розпізнати предмет на дотик, а старшим - описати предмет у формі загадки.
Спільно з дітьми різновікових груп можна проводити деякі дидактичні ігри з розвитку мовлення та ознайомлення з навколишнім середовищем, розгляд картин, спостереження в природі, інсценівки, драматизації, повторення знайомих віршів, перегляд діафільмів, вистав лялькового театру. Не можна спільно проводити складні заняття, які вимагають від дітей зосередженої уваги: читання і переказ оповідань, казок, вивчення напам'ять віршів, бесіди, розповіді дітей, словесні дидактичні ігри, навчання елементів грамоти, написання листів.
Освітньо-виховні завдання з розвитку мовлення та ознайомлення з Довкіллям здійснюється у формі занять трьох видів:
з усіма дітьми з одного розділу програми, але з різними завданнями
для вікових підгруп (усі розглядають картинку);
з усіма дітьми з різних розділів програми для підгруп (одна підгрупа малює, друга займається рідною мовою);
з кожною віковою групою окремо.
Наукові дослідження (В. Аванесова, В. Гербова, А. Давидчук) і педагогічний досвід засвідчують позитивні сторони й труднощі в роботі у разі використання кожного з означених занять.
На думку авторів, найраціональнішою є така організація навчання, коли заняття проводиться одночасно з усіма дітьми з одного розділу програми, але з диференціюванням навчальних завдань для кожної вікової підгрупи. Тема заняття для всіх підгруп спільна. Наприклад, у процесі заняття на тему «Звукова культура мовлення>> визначаються такі програмні завдання: для дітей п'ятого року життя - виховувати вміння правильно й чітко вимовляти звуки з, ж, розрізняти на слух слова з цими звуками, правильно вимовляти їх; для дітей шостого року - виховувати вміння розрізняти на слух звуки з, ж, визначати місце звука ж у словах; для дітей сьомого року життя -закріплювати перелічені вище вміння, вправляти у доборі слів зі звуком з1.
Вихователь у цьому разі має враховувати, що тривалість занять для дітей різного віку - різна. Досягають цього послідовним початком занять. Так, молодших вихованців або запрошують на заняття пізніше, або раніше закінчують його. Проте така організація навчання виправдовує себе тільки тоді, коли у групі об'єднані діти суміжного віку. Якщо в групі є діти контрастного віку (молодший - старший), молодші дуже часто погано сприймають завдання, які особисто до них не звернені, а якщо й сприймають, то не завжди правильно розуміють і запам'ятовують мимохідь або замінюють їх власними завданнями. Особливо це стосується малознайомого матеріалу. Тому за фронтальних форм організації педагогічного процесу в різновіковій групі ділові взаємини встановлюються у педагога лише з частиною дітей (найбільш активних і самостійних). Решта або виконує завдання на основі сліпого наслідування товариша, або замінює його своїм. Звичайно, при цьому малята частково засвоюють матеріал, але процес розвитку їхніх здібностей, творчості, активності значно уповільнюється. Тому вихователь має вміти організовувати роботу з підгрупою дітей. Організоване навчання кожної вікової підгрупи окремо розширює можливості врахування індивідуально-вікових особливостей вихованців унаслідок зменшення кількості дітей, що навчаються одночасно (10-15 дітей), і скорочення діапазону індивідуальних відмінностей. Працюючи з підгрупою, педагог може більше часу приділити розв'язанню нових, перспективних для цього віку завдань. Діти у невеликій підгрупі краще засвоюють матеріал, ними легше керувати. Це дає можливість значно збільшити змістову насиченість занять, скоротити їх тривалість і виконати програму за меншої кількості занять на рік. Способи організації дітей при цьому можуть бути різними.
Розглянемо один із варіантів організації навчання дітей контрастного віку. Доки вихователь займається з молодшими дітьми, старші граються і готуються до занять під наглядом помічника вихователя. Потім педагог працює зі старшими, а молодші граються і допомагають помічнику вихователя готувати матеріал до наступного заняття. Педагог знову займається з малятами, залишаючи старших під наглядом помічника. Коли малята збираються на прогулянку під наглядом помічника, вихователь проводить друге заняття зі старшою підгрупою. Після заняття педагог виходить з молодшими дітьми на прогулянку, а старші під наглядом помічника вихователя починають одягатися.
Оскільки результативність навчання в умовах невеликої підгрупи є значно вищою, ніж під час роботи з усією групою, тривалість таких занять можна зменшити порівняно з фронтальними. Однак добре налагодити роботу з підгрупами можна лише за умови активної участі помічника вихователя в педагогічному процесі та чіткого розподілу обов'язків між вихователем і його помічником.
Заняття в різновікових групах потребує чіткого розподілу часу для роботи з кожною підгрупою, правильного планування навантаження (щоб діти були задіяними і не цікавилися, чим займається суміжна підгрупа), організації самостійної діяльності дітей на кожному етапі. Завдання для самостійної роботи: класифікація предметів, явищ, подій; складання оповідання за картинкою; пригадування чи складання загадки про явище, подію, предмет, зображені на картинці тощо. Оскільки молодші діти часто граються у тому самому приміщенні, де проводять заняття зі старшими, дуже важливо навчити їх гратися самостійно і тихо; не звертатися до вихователя, поки працюють старші. Треба забезпечити дітей ігровим матеріалом, а до заняття обговорити, в які ігри, як і де вони гратимуться. Педагог має частіше хвалити дітей за хорошу поведінку, а в старших - виховувати почуття подяки молодшим за їхні старання.
Готуючись до заняття, вихователь має продумати, як розмістити дітей за столами, поставленими в три ряди, на стільцях, розставлених півколом чи якось інакше, тощо. Важливо, щоб одну вікову підгрупу було відокремлено від інших. Це полегшує диференційований підхід до дітей різного віку та індивідуальну роботу в підгрупі. Матеріал засвоюється значно краще, якщо дітей залучають у міжвікове спілкування як індивідуального, так і групового процесу взаємонавчання.
Групове взаємонавчання може відбуватися також у процесі вільного спілкування дітей під ненав'язливим керівництвом педагога. Спочатку старшим дають нові знання з настановою на те, що вони мають передати їх малятам. Наприклад, ознайомлюючи дітей п'ятирічного віку з працею будівельника, вихователь готує їх до екскурсії на будівництво і проводить попередню бесіду. Розмовляє він з усією групою і говорить про те, що старші під час екскурсії дізнаються, хто і як будує дім, а потім обов'язково мають розповісти про все молодшим товаришам.
Така настанова підвищує інтерес обох підгруп до теми. Після екскурсії старші із задоволенням діляться враженнями з малятами, а ті, в свою чергу, з цікавістю про все розпитують. При цьому молодші діти знайомляться з працею дорослих, а старші закріплюють й узагальнюють свої знання.
Чинником, що підтримує інтерес дітей до заняття, є співробітництво молодших і старших дошкільників. Наприклад: вихователь вправляє дітей у виразному читанні віршів. При цьому старші дошкільники знають текст повністю, а молодші - один стовпчик. Педагог викликає читати вірш старшого, а той запрошує малюка: «Давай читати разом...» або «Чи не погодишся ти читати вірш разом?» та ін. Або молодші діти замальовують готові контури овочів і потім пропонують старшим відгадати їх назву за описом.
У різновікових групах за великої різниці у мовленнєвому розвитку дітей особливо важливою є систематична робота, спрямована на формування вмінь вслухатися в мовлення навколишніх. Оцінюючи виконання завдання, відповіді дітей, треба зважати на характер відповіді, її мовленнєве оформлення. Слід відзначати не лише правильні відповіді, а й вдало використаний мовленнєвий зворот, порівняння, протиставлення, правильну побудову складнопідрядних речень.