Тема Умови ефективної реалізації валеологічної освіти
План
1. Підготовка вчителя основ здоров’я. Вимоги до особистості
2. Кабінет основ здоров’я. Вимоги до його матеріально-технічного обладнання..
3. Співпраця з батьками, громадськими організаціями
1. Підготовка вчителя основ здоров’я,
Певне уявлення про загальні вимоги до професійної діяльності вчителя валеології та уміння, якими він повинен володіти, можна отримати ознайомившись з його кваліфікаційною характеристикою (КХ). Наведена нижче (КХ) розроблена на основі запропонованої Л.Г. Татарніковою (1997) кваліфікаційної характеристики валеолога, організатора валеологічної служби.
Кваліфікаційна характеристика вчителя-валеолога
Вчитель валеології здійснює навчально-виховну роботу з формування здорового способу життя в навчальному закладі, проводить необхідну організаційну, діагностичну, профілактичну й корекційну роботу. При цьому він забезпечує підвищення ефективності оздоровчої й навчально-виховної роботи шляхом створення мотивацій і умов для формування, збереження й зміцнення здоров'я, як найважливішої умови всебічного розвитку особистості.
Основними професійними завданнями вчителя-валеолога є:
формування в дітей та молоді культури здоров’я шляхом засвоєння валеологічних знань і життєвих навичок;
створення й розвиток валеологічно-доцільного режиму діяльності навчального закладу та організації навчального процесу з урахуванням психофізичних можливостей і вікових особливостей учнів;
оцінка працездатності й ступеню стомлення й перевтоми дітей і вчителів;
оцінка рівня морфо-функціональної зрілості дітей;
оцінка фізичного й розумового розвитку дітей;
оцінка фізіологічної готовності дітей до навчання в школі;
аналіз причин функціональних розладів і захворювань;
діагностика фізичних і емоційних станів школярів.
Комунікативна культура фахівця полягає в умінні:
проектувати оптимальні шляхи розвитку особистості кожної дитини з урахуванням її статевих і вікових особливостей без шкоди для здоров'я, створювати їй комфортні умови;
бачити в кожній дитині позитивні риси її особистості й сприяти їхньому розвитку адекватними методами;
використовувати оптимальні методи впливу на учнів і вчителів для створення комфорту у взаємовідносинах;
запобігати виникненню конфліктних ситуацій й сприяти їх усуненню, проявляти почуття эмпатии, уміння толерантно аргументувати свою точку зору, створювати сприятливий психологічний клімат;
виявляти цікавість до життєвого досвіду учнів, заохочувати їхнє прагнення викласти свою точку зору, підходити до оцінки явищ і подій повсякденного життя з позиції суб'єкта розвитку;
сприяти формуванню в учні впевненості у своїх можливостях;
знаходити в дітях найбільш позитивні сторони особистості, сприяти формуванню їхньої “Я-концепції”, розкривати перед учителями кращі сторони особистості дитини, пов'язані з особливостями його характеру, допомагати формувати адекватну самооцінку, сприяти розвитку духовності та індивідуальних можливостей кожної дитини;
долати почуття особистого негативного ставлення до учнів, бути прикладом в цьому.
Вчитель-валеолог повинен володіти конструктивними вміння щодо організації процесу навчання:
конструктивно будувати урок;
визначати зміст і обсяг навчального матеріал, адекватний цілям і завданням збереження здоров'я дитини;
відбирати поряд з методичним забезпеченням навчального процесу систему релаксаційних вправ, які враховують вікові особливості дітей та рівень навчального навантаження;
бачити місце уроку та його методичного забезпечення серед інших уроків, володіти методикою інтеграції навчального процесу по горизонталі й вертикалі;
планувати валеологічно обґрунтовані переходи від одного етапу проведення уроку до іншого, з урахуванням індивідуальних особливостей змін розумової працездатності як групи, так і окремих учнів;
передбачати можливі варіанти змін уроку, якщо в процесі його проведення виникають зміни психологічного клімату в класі.
В організаторських уміннях вчителя-валеолога повинні знайти своє відображення володіння інноваційними технологіями навчання та ефективне їх використання з метою зниження негативного впливу навчального процесу на здоров’я учнів і вчителів при збережені якості навчання. Вони полягають в умінні:
формувати в учнів і вчителів свідому мотивацію на здоровий спосіб життя, відповідні валеологічні знання та навички і вміння їх практичного використання в повсякденному житті;
озброювати як учителів, так і учнів інструментальними методиками валеологического аналізу уроку, певного явища або процесу, способу життя;
вибудовувати систему питань щодо явищ, які досліджуються;
здійснювати об’єднання емоційного, інтелектуального й логічного при валеологічному аналізі при аналізі ситуацій, що склалася в навчальному процесі;
проводити валеологічний аналіз проведеної роботи.
Гностичні уміння вчителя валеології полягають у:
систематичному поповненні і оновлені знань з проблем здорового способу життя, основ медичних знань, вікової фізіології, шкільної й соціальної гігієни, профілактики соматичних і психічних захворювань, медичної реабілітації, долікарської допомоги у невідкладних станах;
вивченні основ вікової, диференціальної й соціальної психології;
вивченні вікової, порівняльної, соціальної, лікувальної педагогіки, етнопедагогіки, педагогічної етики;
усвідомленому володінні специфічними можливостями педагогічної валеології й валеологичної педагогіки (валеологичними технологіями майбутнього й валеологично обґрунтованими дидактичними методами й прийомами);
володінні основами теорії й методиками фізичного розвитку дітей різного віку;
знанні правових основ охорони здоров'я дітей і підлітків з елементами безпеки життєдіяльності та охорони праці;
розумінні психологічних особливостей сприйняття валеологічної інформації, її адекватність рівню розвитку учнів.
В своїй практичній діяльності вчитель валеології повинен стати взірцем гуманного відношення до учнів. В процесі проведення навчальних занять, позакласних заходів, індивідуальної роботи з учнями він повинен спиратися на заохочуючи методи оцінки діяльності учнів і уникати караючих дій:
Дії що заохочують: Дії, що карають.
1. Доброзичливість; 1. Ігнорування запитання учня;
2. Посмішка в адресу учня; 2. Демонстрація невдоволення,
навмисної холодності;
3. Підтримуюча репліка; 3. Дії відчуженості:
4. Висловлення задоволення – повернення до учня спиною;
відповідно виконанням – віддалення від нього,
завдання. або його столу;
5. Визнання 4. Переключення уваги при
– правильності і корисної відповіді на іншого учня;
відповіді 5. Критика в присутності класу:
6. Фізичний прояв симпатій: – фізичного стану;
доторки до плеча, руки, голови – інтелектуального;
7. Заохочуюча оцінка; – висловлювання;
8. Аналіз відповіді учня – невдоволення з допомогою
в доброзичливій формі; міміки;
– погрозлива пантоміміка;
– нахмурені брови;
– роздратований погляд;
звернення тільки по прізвищу;
агресивне відношення до окремих учнів.