2. Види покарань та особливості їх виконання за кримінально виконавчим законодавством Росії.

Види покарань

Видами покарань є:

а) штраф;

б) позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю;

в) позбавлення спеціального, військового або почесного звання, класного чину й державних нагород;

г) обов'язкові роботи;

д) виправні роботи;

е) обмеження по військовій службі;

ж) конфіскація майна;

з) обмеження волі;

и) арешт;

к) утримання у дисциплінарній військовій частині;

л) позбавлення волі на певний строк;

м) довічне позбавлення волі;

н) страта.

Основні й додаткові види покарань

1. Обов'язкові роботи, виправні роботи, обмеження по військовій службі, обмеження волі, арешт, утримання у дисциплінарній військовій частині, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі, страта застосовуються тільки як основні види покарань.

2. Штраф і позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю застосовуються в якості як основних, так і додаткових видів покарань.

3. Позбавлення спеціального, військового або почесного звання, класного чину й державних нагород, а також конфіскація майна застосовуються тільки як додаткові види покарань.

Загальні засади призначення покарання

Особі, визнаній винною у здійсненні злочину, призначається справедливе покарання в межах, передбачених відповідною статтею Особливої частини КК, і з урахуванням положень Загальної частини Кодексу. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за здійснений злочин призначається тільки у випадку, якщо менш суворий вид покарання не зможе забезпечити досягнення цілей покарання.

Більше суворе покарання, чим передбачене відповідними статтями Особливої частини теперішнього Кодексу за здійснений злочин, може бути призначене по сукупності злочинів і по сукупності вироків у відповідності зі статтями 69 і 70 КК. Підстави для призначення менш суворого покарання, чим передбачено відповідною статтею Особливої частини КК за здійснений злочин, визначаються статтею 64 КК.

При призначенні покарання враховуються характер і ступінь суспільної небезпеки злочину та особистість винного, у тому числі обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, а також вплив призначеного покарання на виправлення засудженого й на умови життя його сім'ї.

Умовне засудження.

Якщо, призначивши виправні роботи, обмеження по військовій службі, обмеження свободи, утримання у дисциплінарній військовій частині або позбавлення волі, суд прийде до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він постановляє вважати призначене покарання умовним.

При призначенні умовного засудження суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки здійсненого злочину, особистість винного, у тому числі пом'якшуючі й обтяжуючі обставини.

При призначенні умовного засудження суд встановлює іспитовий термін, протягом якого умовно засуджений повинен своєю поведінкою довести своє виправлення. У випадку призначення позбавлення волі на строк до одного року або більш м'якого виду покарання іспитовий термін повинен бути не менш шести місяців і не більше трьох років, а у випадку призначення позбавлення волі на строк понад один рік - не менш шести місяців і не більше п'яти років.

При умовному засудженні можуть бути призначені додаткові види покарань, крім конфіскації майна.

Суд, призначаючи умовне засудження, може покласти на умовно засудженого виконання певних обов'язків: не міняти постійного місця проживання, роботи, навчання без повідомлення спеціалізованого державного органа, що здійснює виправлення засудженого, не відвідувати певні місця, пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії, токсикоманії або венеричного захворювання, здійснювати матеріальну підтримку сім'ї. Суд може покласти на умовно засудженого виконання й інші обов'язки, що сприяють його виправленню.

Контроль за поведінкою умовно засудженого здійснюється уповноваженим на те спеціалізованим державним органом, а відносно військовослужбовців - командуванням військових частин і установ.

Умовно - дострокове звільнення від відбування покарання

Особа, що відбуває виправні роботи, обмеження по військовій службі, обмеження свободи, утримання у дисциплінарній військовій частині або позбавлення волі, може бути звільненою умовно - достроково, якщо судом буде визнано, що для свого виправлення воно не має потреби у повному відбуванні призначеного судом покарання. При цьому особа може бути повністю або частково звільненою від відбування додаткового виду покарання.

Застосовуючи умовно - дострокове звільнення, суд може покласти на засудженого обов'язки, передбачені частиною п'ятої статті 73 КК, які повинні ним виконуватися протягом частини покарання, що залишилася не відбутою.

Умовно - дострокове звільнення може бути застосовано тільки після фактичного відбуття засудженим:

а) не менш половини строку покарання, призначеного за злочин невеликої або середньої важкості;

б) не менш двох третин строку покарання, призначеного за тяжкий злочин;

в) не менш трьох чвертей строку покарання, призначеного за особливо тяжкий злочин, а також трьох чвертей строку покарання, призначеного особі, яка раніше умовно - достроково звільнялась, якщо умовно - дострокове звільнення було скасовано по підставах, передбаченим частиною сьомої статті 79 КК.

Фактично відбутий засудженим строк позбавлення волі не може бути менш шести місяців.

Особа, що відбуває довічне позбавлення волі, може бути звільнене умовно - достроково, якщо судом буде визнано, що вона не має потреби надалі відбувати це покарання й фактично відбула не менше двадцяти п'яти років позбавлення волі.

Контроль за поведінкою особи, звільненою умовно - достроково, здійснюється уповноваженим на те спеціалізованим державним органом, а відносно військовослужбовців - командуванням військових частин і установ.

Якщо протягом не відбутої частини покарання:

а) засуджений вчинив порушення громадського порядку, за яке на нього було накладено адміністративне стягнення, або злісно ухилився від виконання обов'язків, покладених на нього судом при застосуванні умовно - дострокового звільнення, суд по поданню органів, зазначених у частині шостої 79 статті КК, може прийняти ухвалу про скасування умовно - дострокового звільнення та виконанні не відбутої частини покарання;

б) засуджений вчинив злочин з необережності, питання про скасування або про збереження умовно - дострокового звільнення вирішується судом;

в) засуджений вчинив навмисний злочин, суд призначає йому покарання за правилами, передбаченим статтею 70 КК. За цими ж правилами призначається покарання у випадку здійснення злочину з необережності, якщо суд скасовує умовно - дострокове звільнення.

Звільнення від покарання у зв'язку із хворобою

Особа, у якої після здійснення злочину наступив психічний розлад, що позбавляє його можливості усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій (бездіяльності) або керувати ними, звільняється від покарання, а особа, що відбуває покарання, звільняється від подальшого його відбування. Таким особам суд може призначити примусові заходи медичного характеру.

Особа, що занедужала після здійснення злочину іншою важкою хворобою, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути судом звільненою від відбування покарання.

Військовослужбовці, що відбувають арешт або утримання у дисциплінарній військовій частині, звільняються від подальшого відбування покарання у випадку захворювання, що робить їх негідними до військової служби. Не відбута частина покарання їм може бути замінена більш м'яким видом покарання.

Особи, зазначені в частинах першої й другої статті 81 КК, у випадку їх видужання можуть підлягати кримінальній відповідальності й покаранню, якщо не минули строки давнини, передбачені статтями 78 і 83 КК.

Відстрочка відбування покарання вагітним жінкам і жінкам, що мають малолітніх дітей

Засудженим вагітним жінкам і жінкам, що мають дітей у віці до восьми років, крім засуджених до позбавлення волі на строк понад п'ять років за тяжкі й особливо тяжкі злочини проти особи, суд може відстрочити відбування покарання до досягнення дитиною восьмирічного віку.

У випадку, якщо засуджена, указана в частині першої статті 83 КК, відмовилася від дитини або продовжує ухилятися від виховання дитини після попередження, оголошеного органом, що здійснює контроль за поведінкою засудженої, у відношенні якої відбування покарання відстрочене, суд може по поданню цього органа скасувати відстрочку відбування покарання і направити засуджену для відбування покарання в місце, призначене відповідно до вироку суду.

По досягненні дитиною восьмирічного віку суд звільняє засуджену від відбування частини покарання, що залишилася, або заміняє частину покарання, що залишилася, більш м'яким видом покарання, або ухвалює рішення щодо повернення засудженої у відповідну установу для відбування частини покарання, що залишилася.

Якщо в період відстрочки відбування покарання засуджена вчиняє новий злочин, суд призначає їй покарання за правилами, передбаченим статтею 70 КК.

Амністія

Амністія оголошується Державною Думою Федеральних Зборів Російської Федерації у відношенні індивідуально не визначеного кола осіб.

Актом про амністію особи, що вчинили злочини, можуть бути звільнені від кримінальної відповідальності. Особи, засуджені за здійснення злочинів, можуть бути звільнені від покарання, або призначене їм покарання може бути скорочене або замінено більш м'яким видом покарання, або такі особи можуть бути звільнені від додаткового виду покарання. З осіб, що відбули покарання, актом про амністію може бути знята судимість.

Помилування

Помилування здійснюється Президентом Російської Федерації відносно індивідуально визначеної особи.

Актом помилування особа, засуджена за злочин, може бути звільнена від подальшого відбування покарання або призначене їй покарання може бути скорочене або замінене на більш м'який вид покарання. З особи, що відбула покарання, актом помилування може бути знята судимість.

Кримінальна відповідальність неповнолітніх

Неповнолітніми визнаються особи, яким на час здійснення злочину виповнилося чотирнадцять, але не виповнилося вісімнадцяти років.

Неповнолітнім, що скоїли злочини, можуть бути призначені покарання або до них можуть бути застосовані примусові заходи виховного впливу.

Види покарань, що призначаються неповнолітнім.

а) штраф;

б) позбавлення права займатися певною діяльністю;

в) обов'язкові роботи;

г) виправні роботи;

д) арешт;

е) позбавлення волі на певний строк.

Штраф призначається тільки при наявності у неповнолітнього засудженого самостійного заробітку або майна, на яке може бути звернене стягнення. Штраф призначається у розмірі від десяти до п'ятисот мінімальних розмірів оплати праці або в розмірі заробітної плати або іншого доходу неповнолітнього засудженого за період від двох тижнів до шести місяців.

Обов'язкові роботи призначаються на строк від сорока до ста шістдесяти годин, полягають у виконанні робіт, посильних для неповнолітнього, і виконуються їм у вільний від навчання або основної роботи час. Тривалість виконання даного виду покарання особами у віці до п'ятнадцяти років не може перевищувати двох годин у день, а особами у віці від п'ятнадцяти до шістнадцяти років - трьох годин у день.

Виправні роботи призначаються неповнолітнім засудженим на строк до одного року.

Арешт призначається неповнолітнім засудженим, що досягли на момент винесення судом вироку шістнадцятирічного віку, на строк від одного до чотирьох місяців.

Позбавлення волі призначається неповнолітнім засудженим на строк не більше десять років і відбувається:

а) неповнолітніми чоловічої статі, засудженими вперше до позбавлення волі, а також неповнолітніми жіночої статі - у виховних колоніях загального режиму;

б) неповнолітніми чоловічої статі, що раніше відбували позбавлення волі, - у виховних колоніях посиленого режиму.

Суд може дати вказівку органу, що виконує покарання, про урахування при поводженні з неповнолітнім засудженим визначених особливостей його особистості.