3.2.Оцінка стійкості проти хвороб.

Інфекційні хвороби пшениці є одним з основних факторів, що призводить до значного зниження врожаю зерна і погіршення його якості.

При інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, коли рослини в додатковому обсязі одержують мінеральне живлення і вологу, одночасно з ними відбувається розвиток збудників найбільш шкідливих грибкових захворювань: бурої іржі, борошнистої роси, кореневих гнилей, септоріоза

Проводимо оцінку стійкості проти хвороб за ступенем ураження.

Таблиця 5

Результати оцінки
10 рослин	5	15	25	25	15	47%
2 балів	1	3	4	1	2

3.4. Оцінка за продуктивністю.

Продуктивність – це основна ознака, яка характеризує господарську цінність сортів. Урожай з одиниці площі визначається добутком продуктивності на середню кількість рослин. На початку селекційного процесу оцінюють елітні рослини та їхні потомства тільки за продуктивністю рослин, тобто за елементами врожаю.

Ураженість рослин є інтегральним показником, що формується за участю окремих кількісних ознак. Тому прогноз можливостей підвищення продуктивності в значній мірі залежить від знання основних закономірностей формування врожаю, сутності зв'язку між окремими компонентами та їхнім впливом на загальну урожайність.

Урожайність повинна розглядатись в розрізі окремих компонентів, що беруть участь у її формуванні, оскільки кожний із них виявляється часто незалежно і є результатом генетичної взаємодії багатьох факторів і агроекологічних умов. Елементи продуктивності можуть до деякої мірі компенсуватися іншими компонентами, що формуються у більш сприятливих умовах на наступних етапах органогенезу .

Для одержання гарантованого високого рівня врожаю зерна ярої пшениці, необхідно управляти формуванням кожного елементу продуктивності та орієнтувати технологію на створенні відповідної, чітко визначеної структури посіву на запланований урожай. Елементи структури врожаю ярої пшениці становлять :

- кількість рослин на 1 м²- 355 шт.

• кількість продуктивних стебел – 1,22 піт

• кількість колосків у колосі - 14 шт.,

• кількість зерен в колоску - 2.2 шт.,

• маса 1000 зерен - 26 г.

У = (А*В)(С*Д*Е)

де, А - кількість зібраних рослин з одиниці площі;

В - кількість продуктивних стебел на одній рослині;

С - маса одного зерна;

Д - кількість колосків у колосі;

Е - кількість зерен в колоску.

У= (355*1,3)(0,026*14*2,2) = 36,9ц/га.

Добуток даних елементів структури врожаю складає 369 тоді відповідно можна взнати врожайність, яка у даному випадку становить 36,9 ц/га.

4. Генетична і модифікаційна мінливість (норма реакції).

Модифікаційна (від лат. модус - міра, вигляд і фаціо - роблю) мінливість - це зміни ознак організму (його фенотипу), спричинені змінами умов середовища життя і не пов'язані зі змінами генотипу. Ступінь вираженості модифікацій прямо залежить від інтенсивності й тривалості дії на організм певного чинника. Проте не всі модифікації мають пристосувальний характер.

Межі модифікаційної мінливості ознак зумовлені генотипом організму і мають назву норми реакції. Отже, конкретний алельний ген зумовлює не розвиток певного, кодованого ним стану ознаки, а лише межі, в яких той може змінюватися залежно від інтенсивності дії тих чи інших чинників навколишнього середовища.

Серед ознак є такі, різні стани яких майже повністю визначаються генотипом Але на ступінь прояву станів інших ознак значно впливають умови довкілля

Для вивчення мінливості певної ознаки складають варіаційний (від лат. варіатіо - зміна) ряд - послідовність кількісних показників проявів, станів певної ознаки , розташованих у порядку їхнього зростання чи зменшення.

Якщо простежити розподіл окремих варіант усередині варіаційного ряду, то можна помітити, що найбільша їхня кількість розташована в середній його частині, тобто вони мають середнє значення певної ознаки. Такий розподіл пояснюється тим, що мінімальні та максимальні значення розвитку певної ознаки формуються тоді, коли більшість чинників довкілля діє в одному напрямі: найбільш або найменш сприятливому. Але організм, як правило, відчуває на собі різний їхній вплив: одні фактори сприяють розвитку ознаки, інші, навпаки, гальмують. Саме тому ступінь розвитку певної ознаки у більшості особин виду усереднені.