Глава 1. Загальні положення
1.1. Терміни, що застосовуються в цій Інструкції, мають таке значення:
валютні цінності - валюта України, іноземна валюта, платіжні документи, що виражені в іноземній валюті;
валюта України (гривня) - грошові знаки у формі банкнот, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу;
іноземна валюта - іноземні грошові знаки у формі банкнот, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу; { Абзац четвертий пункту 1.1 глави 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ N 552 ( z1546-04 ) від 17.11.2004; в редакції Постанови Національного банку N 538 ( z1045-09 ) від 09.09.2009 }
національний оператор поштового зв'язку - оператор, який у встановленому законодавством порядку надає універсальні послуги поштового зв'язку на всій території України і на підставі генеральної ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій має право здійснювати валютно-обмінні операції, зазначені в абзацах другому - четвертому і шостому пункту 1.2 цієї глави, та його об'єкти поштового зв'язку, які мають право здійснювати зазначені операції на підставі наданого національним оператором поштового зв'язку дозволу на здійснення валютно-обмінних операцій; { Пункт 1.1 глави 1 доповнено абзацом п'ятим згідно з Постановою Національного банку N 337 ( z1049-06 ) від 23.08.2006 }
операція сторно - операція з повернення клієнту відповідної суми коштів у національній або іноземній валюті в разі його звернення з відмовою від валютно-обмінної операції не пізніше 15 хвилин після проведення такої операції; { Пункт 1.1 глави 1 доповнено терміном згідно з Постановою Національного банку N 571 ( z0052-04 ) від 23.12.2003 }
платіжні документи, що виражені в іноземній валюті, - іменні чеки, що виражені в іноземній валюті (далі - іменні чеки), дорожні чеки, що виражені в іноземній валюті (далі - дорожні чеки);
{ Абзац восьмий пункту 1.1 глави 1 виключено на підставі Постанови Національного банку N 538 ( z1045-09 ) від 09.09.2009 }
уповноважена фінансова установа - юридична особа, яка не є банком і відповідно до законодавства України надає одну чи кілька фінансових послуг та внесена до відповідного реєстру і має генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями, а також її філії, відділення, які мають право здійснювати операції з валютними цінностями згідно з положенням цієї юридичної особи про філію, відділення та за умови видачі їй фінансовою установою - юридичною особою дозволу на здійснення визначених у цьому дозволі операцій з валютними цінностями, погодженого територіальним управлінням Національного банку України (далі - фінансова установа); ( Абзац дев'ятий із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 337 ( z1049-06 ) від 23.08.2006 }
агент - юридична особа-резидент, що внесена до Державного реєстру фінансових установ, або юридична особа, що не є фінансовою установою, яка має право надавати фінансові послуги з обміну валют у порядку, установленому законодавством України, та яка уклала агентський договір з банком згідно із законодавством України про здійснення від імені банку та за рахунок коштів банку валютно-обмінних операцій, зазначених в абзацах другому - четвертому пункту 1.2 цієї глави, з іноземною валютою через пункти обміну іноземної валюти; { Абзац десятий пункту 1.1 глави 1 в редакції Постанови Національного банку N 287 ( z1150-05 ) від 12.08.2005 }
{ Абзац одинадцятий пункту 1.1 глави 1 виключено на підставі Постанови Національного банку N 337 ( z1049-06 ) від 23.08.2006 }
{ Абзац дванадцятий пункту 1.1 глави 1 виключено на підставі Постанови Національного банку N 337 ( z1049-06 ) від 23.08.2006 }
пункт обміну іноземної валюти - це структурна одиниця, яка відкривається банком (фінансовою установою), у тому числі на підставі агентських договорів з юридичними особами-резидентами, а також національним оператором поштового зв'язку, де здійснюються валютно-обмінні операції для фізичних осіб - резидентів і нерезидентів з дотриманням вимог цієї Інструкції та інших нормативно-правових актів Національного банку України (далі - пункт обміну валюти банку (фінансової установи); { Абзац одинадцятий пункту 1.1 глави 1 в редакції Постанов Національного банку N 337 ( z1049-06 ) від 23.08.2006, N 47 ( z0212-08 ) від 27.02.2008 }
{ Абзац дванадцятий пункту 1.1 глави 1 виключено на підставі Постанови Національного банку N 47 ( z0212-08 ) від 27.02.2008 }
{ Абзац тринадцятий пункту 1.1 глави 1 виключено на підставі Постанови Національного банку N 47 ( z0212-08 ) від 27.02.2008 }
{ Абзац чотирнадцятий пункту 1.1 глави 1 виключено на підставі Постанови Національного банку N 47 ( z0212-08 ) від 27.02.2008 }
крос-курс - співвідношення між двома валютами, яке визначається на підставі їх курсу щодо третьої валюти.
{ Абзац тринадцятий пункту 1.1 глави 1 виключено на підставі Постанови Національного банку N 47 ( z0212-08 ) від 27.02.2008 }
{ Абзац чотирнадцятий пункту 1.1 глави 1 виключено на підставі Постанови Національного банку N 47 ( z0212-08 ) від 27.02.2008 }
1.2. До валютно-обмінних операцій з іноземною валютою і дорожніми та іменними чеками (далі - валютно-обмінні операції) належать:
купівля у фізичних осіб - резидентів і нерезидентів готівкової іноземної валюти за готівкові гривні;
продаж фізичним особам-резидентам готівкової іноземної валюти за готівкову гривню;
зворотний обмін фізичним особам-нерезидентам невикористаних готівкових гривень на готівкову іноземну валюту;
купівля-продаж дорожніх чеків за готівкову іноземну валюту, а також купівля-продаж дорожніх чеків за готівкові гривні;
конвертація (обмін) готівкової іноземної валюти однієї іноземної держави на готівкову іноземну валюту іншої іноземної держави;
прийняття на інкасо банкнот іноземних держав та іменних чеків.
1.3. Банк (фінансова установа) має право здійснювати операції, зазначені в абзацах третьому - шостому пункту 1.2 цієї глави, в сумі, що не дорівнює і не перевищує 150000 гривень, за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу та підтверджує її резидентність. Працівник банку (фінансової установи) зобов'язаний зазначити
5.
ПОНЯТТЯ І ВИДИ ЦІННИХ ПАПЕРІВ Цінним папером є документ, що засвідчує з дотриманням встановленої форми і обов'язкових реквізитів майнові права, здійснення або передача яких можлива лише при його пред'явленні. Відповідно до статті 143 ГК РФ від 30. 11. 94 р. № 51-ФЗ до цінних паперів відносяться: державна облігація, облігація, вексель, чек, депозитний і ощадний сертифікати, банківська ощадна книжка на пред'явника, коносамент, акція, приватизаційні цінні папери та інші документи, які законами про цінні папери або у встановленому ними порядку віднесено до цінних паперів. З прийняттям частині другій ДК РФ за статтею 911 до цінних паперів можна віднести просте і подвійне складське свідоцтво. З прийняттям Федерального закону "Про ринок цінних паперів" ніяких змін у зазначеному переліку цінних паперів не відбулося. У зв'язку з цією обставиною всі цінні папери, які не приведені у даному переліку й з якими інвестор може зштовхнутися на російському фондовому ринку, такими визнані бути не можуть. Однак на практиці в якості цінних паперів цілком успішно зверталися всілякі сертифікати, свідоцтва про депонування, свідоцтва про внесення паю, ф'ючерси, купчі, квитки й т.д. Цінний папір підтверджує факт надання капіталу інвестора емітенту і надає право власникові на одержання певного доходу. Залежно від форми надання капіталу і способу виплати доходу цінні папери діляться на боргові й часткові. Боргові цінні папери звичайно мають фіксовану процентну ставку і є зобов'язанням виплатити капітальну суму боргу на певну дату в майбутньому. Часткові цінні папери, або акції, представляють безпосередню частку власника в реальній власності й забезпечують одержання дивіденду необмежений час. Інші види цінних паперів похідні від акцій і боргових зобов'язань. Акції засвідчують право власника на частку у власних засобах АТ. Емісія акцій - спосіб створення акціонерного товариства, викупу державного (муніципального) підприємства, збільшення статутного капіталу компанії. Боргові зобов'язання підтверджують відносини позики між інвестором (кредитором) і особою, що випустила документ (боржником). До боргових зобов'язань відносяться: 1) облігації 2) державні позики 3) депозитні й ощадні сертифікати банків 4) векселі. Емітент облігацій й інших боргових зобов'язань повинен у певний строк виплатити й позичку й відсотки, які залишаються незмінними або варіюються незначно. Відсотки виплачуються рівними порціями протягом усього строку позики (по облігаціях) або одноразово при погашенні паперу (сертифіката). Похідні цінні папери закріплюють право їхнього власника на покупку або продаж акцій і боргових зобов'язань. Це опціони й ф'ючерсні контракти. Опціон - цінний папір, що підтверджує право власника на покупку або продаж певного базисного активу за фіксованою ціною через якийсь час. Фінансовий ф'ючерс - контракт на покупку або продаж певного базисного активу в майбутньому за фіксованою ціною. На відміну від опціону ф'ючерсний контракт не право, як опціон, а зобов'язання: від опціонної покупки або продажу можна відмовитися, контракт розірвати не можна. Процес приміщення грошей в акції, облігації, інші цінні папери, а також пайова участь в інших підприємствах називаються фінансовим вкладенням, або інвестицією. В активах підприємства виділяють короткострокові (до року) і довгострокові (строком більше року) фінансові вкладення. Особи, що вкладають кошти в зазначені активи, - інвестори, а особи, що випускають (емітує) цінні папери, - емітенти.
2. ДОКУМЕНТАЛЬНЕ ОФОРМЛЕННЯ ПРИДБАННЯ ЦІННИХ ПАПЕРІВ ТА ЇХ ОБЛІК Підставою для прийняття цінних паперів до бухгалтерського обліку є: • по документарних цінних паперах - договір на придбання цінного паперу, акт прийому-передачі цінного паперу; • за бездокументарні цінних паперів - виписка з рахунку "Депо"; • при придбанні права вимоги - договір, акт поступки права вимоги, інші документи. Всі цінні папери, що зберігаються в організації (облігації державної ощадної позики, облігації внутрішньої валютної позики, векселі, акції, облігації), повинні бути описані в Книзі обліку цінних паперів. Книга обліку цінних паперів повинна бути зброшуровані, скріплена печаткою організації та підписом керівника і головного бухгалтера, сторінки пронумеровані. Виправлення в Книгу обліку цінних паперів можуть вноситися лише з дозволу керівника і головного бухгалтера із зазначенням дати внесення виправлень. У випадку ведення Книги обліку цінних паперів за допомогою засобів обчислювальної техніки Результатная інформація може формуватися у вигляді вихідного документа на машинозчитуваних носіях. Роздруківка інформації з машинозчитуваних носіїв здійснюється в міру необхідності або вимозі органів, що здійснюють контроль відповідно до законодавства Російської Федерації, суду і прокуратури, але не рідше одного разу на рік. Відповідно до Федеральним законом від 21.11.96 р. № 129-ФЗ "Про бухгалтерський облік" відповідальність за організацію зберігання Книги обліку цінних паперів несе керівник організації. Підприємства та організації можуть здійснювати свої фінансові вкладення в наступні основні активи: • державні цінні папери; • акції та облігації як звертаються, так і не обертаються на організованому ринку цінних паперів; • векселі; • права вимоги та інші похідні цінні папери та вкладення.
Емісійний дохід утворюється у емітента цінних паперів як різниця між ціною продажу і номінальною ціною акції. Емісійний дохід обліковується на рахунку 83 "Додатковий капітал", субрахунок "Емісійний дохід". Кошти з цього субрахунки використовуються на покриття різниці між номінальною вартістю і ціною продажу власних акцій, якщо акції реалізуються за ціною нижче номіналу, а також для списання різниці ціни викупу та номінальної ціни при зменшенні статутного капіталу. При викупі власних акцій з метою їх перепродажу ціна покупки відображається за дебетом рахунка 81 "Власні акції (частки)" і кредитом рахунку 51 "Розрахункові рахунки". Продаж акцій фіксується за дебетом рахунка 51, кредитом рахунку 81 на суму покупки, а також за дебетом рахунка 51,кредитом рахунку 91 "Інші доходи і витрати" - на суму доходу. Дохід від спекуляції дорівнює різниці ціни продажу та ціни викупу. Облік наявності та руху інвестицій в акції АТ і в статутні фонди інших підприємств ведеться на рахунку 58 "Фінансові вкладення", субрахунок "Паї та акції". Придбання акцій відображається за купівельною ціною: Дт 58, субрахунок "Паї й акції" Кт 51 "Розрахункові рахунки", 52 "Валютні рахунки" (інші рахунки обліку матеріальних та інших цінностей у разі, якщо оплата акцій здійснена шляхом надання матеріальних та інших цінностей (крім грошових коштів) у власність або в користування підприємству-продавцю) Засоби фінансових вкладень, перекладені підприємством, але на які у звітному періоді не отримані документи, що підтверджують права підприємства, обліковуються на рахунку 58 відокремлено. Придбання акцій може відбутися в результаті обміну випущених облігацій на акції інших підприємств, або обмін своїх акцій на акції іншого підприємства. Відображення цієї операції по договірній ціні в межах номінальної вартості: Дт 58 "Фінансові вкладення" Кт 66 "Розрахунки по короткострокових кредитах і позиках" (Кт 67 "Розрахунки за довгостроковими кредитами і позиками") У сумі перевищення договірної вартості обміну над номінальною вартістю облігації: Дт 58 "Фінансові вкладення" Кт 91 "Інші доходи і витрати" Довгострокові фінансові вкладення в акції інших підприємств втрачають свою первісну вартість, якщо їхня ціна на фондових біржах знижується. Падіння курсу акцій означає для інвестора потенційний збиток. Якщо ринкові ціни на часткові активи ростуть, довгострокові фінансові вкладення перевищують первісну балансову вартість цінних паперів, що для інвестора обертається потенційним прибутком. За міжнародними стандартами бухгалтерського обліку потенційні збитки від знецінювання довгострокових фінансових вкладень в акції інших підприємств повинні бути відображені в тому звітному періоді, в якому вони виявлені. Для цього акції переоцінюють відповідно до їх поточної котируванням на ринку цінних паперів (береться ціна останнього робочого дня біржі у звітному періоді). Потенційний прибуток у поточному бухгалтерському обліку не відображається. Вона буде показана за фактом після реалізації акцій або опосередкована в сумі підвищених дивідендів.