На заміну
СОУ 05786100.076-2006
03.100.30
Стандарт підприємства
Професійне навчання кадрів на виробництві
Профессиональное обучение кадров
На производстве
Затверджено та надано чинності наказом від 2009-12-15 № 565-аг
Чинний від 2009-12-15
Даний стандарт визначає єдиний порядок організаціі професійного
навчання кадрів на виробництві.
С
тандарт
підприємства «Професійне навчання
кадрів на виробництві
обов’язковий для
всіх підрозділів підприємства ВАТ
ПАТ
«Гідросила».
1 Загальні положення
1.1
Професійне навчання кадрів на ВАТ
ПАТ
«Гідросила» спрямоване
на підвищення професійного та
кваліфікаційного складу працівників,
формування у них високого професіоналізму,
майстерності сучасного економічного
мислення, вміння працювати в нових
економічних умовах та забезпечення на
цій основі високої якості та продуктивноі
праці. Професійне навчання кадрів на
підприємстві організовується учбовим
центром.
Професійне навчання кадрів на виробництві здійснюється відповідно до нормативно-правових актів у галузі освіти, праці та інших, що регулюють відносини у сфері забезпечення підприємства кваліфікованими кадрами.
1.2 Професійне навчання працівників має за мету забезпечення професійного та кваліфікаційного рівня персоналу у відповідності до вимог виробництва.
2 Управління професійним навчанням кадрів
НА ВИРОБНИЦТВІ
2.1 Керівництво професійним навчанням персоналу здійснюється генеральним директором.
2.2 Організацію професійного навчання персоналу на виробництві здійснює учбовий центр, який:
- сприяє здійсненню кадрової політики підприємства;
- вивчає стан професійного та кваліфікаційного рівня працівників, аналі-зує дані та готує пропозиції щодо забезпечення, розвитку та підвищення якіс-ного рівня кадрового потенціалу підприємства;
- визначає потребу в підготовці, перепідготовці та підвищенні кваліфіка-ції персоналу;
- організує розробку навчальних планів та програм;
- здійснює контроль за дотриманням вимог нормативно-правових актів організації і навчання кадрів на виробництві;
- організовує навчання працівників, які залучаються до професійного навчання персоналу та здійснює методичне забезпечення навчанням;
- забезпечує відповідність рівня кваліфікації персоналу вимогам виробництва;
- здійснює підбір викладачів теоретичного та інструкторів виробничого навчання, надає методичну допомогу з питань організаціі та здійснення навчального процесу, ведення навчальної документації;
- організовує та бере участь у проведенні кваліфікаційних іспитів.
3 Види професійного навчання кадрів
НА ВИРОБНИЦТВІ
3.1 Для професійного навчання кадрів на виробництві застосовуються такі його види:
- первинна професійна підготовка робітників;
- перепідготовка робітників;
- підвищення кваліфікації робітників;
- підвищення кваліфікації керівних працівників та фахівців;
- навчання працівників в учбових закладах з відривом та без відриву від виробництва;
- виробнича практика студентів навчальних закладів;
- підготовка персоналу в системі управління якістю.
3.2 Первинна професійна підготовка робітників – це професійно-техніч-не навчання осіб, які не мали робітничої професії, що забезпечує рівень професійної кваліфікації, необхідний для продуктивної професійної діяльності.
Первинна професійна підготовка робітників на виробництві здійснюєть-ся із числа осіб, які зараховані на підприємство учнями.
Особи, які направляються на навчання, повинні бути попередньо ознайомлені з вимогами до роботи за професією, з умовами та оплатою праці, Правилами внутрішнього трудового розпорядку і охорони праці, санітарними нормами, виробничими інструкціями, можливістю подальшого підвищення кваліфікації і професійного зростання.
Нормативний термін підготовки кадрів за робітничими професіями визначається навчальними планами та навчальними програмами.
Професійна підготовка робітників на виробництві здійснюється шляхом ідивідуального навчання.
При індивідуальному навчанні робітник вивчає теоретичний курс самостійно та шляхом консультацій у викладачів теоретичного навчання. Виробниче навчання проводиться індивідуально на робочому місці під керівництвом інструктора виробничого навчання з яким складається трудова угода ( додаток А ) та договір виробничого навчання ( додаток Б ).
Робітників, які навчаються індивідуально, доцільно при можливості об’єднувати в групи чисельністю від п’яти до 24 чоловік для вивчення спільноі частини теоретичного курсу, передбаченого навчальними планами та програмами.
Кожний робітник при індивідуальному навчанні закріплюється за робочим місцем.
Первинна професійна підготовка робітників на виробництві здійснюється за робочими навчальними планами та програмами, що розроблюються і зат-верджуються на підприємстві генеральним директором на основі типових навчальних планів та типових програм.
У робочих навчальних планах та робочих навчальних програмах відображаються зміни в техніці, технологіі, організації виробництва, вимоги під-приємства та конкретного робочого місця.
Первинна професійна підготовка робітників завершується кваліфікацій-ною атестацією. Особам, які успішно пройшли кваліфікаційну атестацію, присвоюється професія та тарифно-кваліфікаційний розряд з набутої професії та вноситься запис до трудової книжки.
Підготовка робітників, робота яких пов’язана з обслуговуванням об’єктів підвищеної небезпеки, здійснюється лише у формі курсового навчання. Особи, які закінчили навчання за даними професіями, проходять до початку самостійної роботи попереднє спеціальне навчання та перевірку знань з питань охорони праці, відповідно до Типового положення про навчання з питань охорони праці згідно діючого законодавства України.
3.3 Перепідготовка робітників – це професійно-технічне навчання, спрямоване на оволодіння іншою професією робітниками, які здобули первинну професійну підготовку.
Перепідготовка здійснюється:
- для навчання робітників, що вивільнюються у зв’язку з перепрофілюванням, реорганізацією виробництва тощо;
- для розширення їх професійного профілю, підготовки до роботи в умовах колективної форми організації праці;
- при потребі змінити професію у зв’язку з відсутністю роботи, що відповідає професії робітника, або втраті здатності виконувати роботу.
Перепідготовка, як і первинна професійна підготовка, здійснюється шляхом індивідуального навчання.
Розробка та затвердження навчальних планів та програм для перепідго-товки робітників здійснюється безпосередньо на підприємстві на основі типових навчальних планів та програм для підготовки робітників за відповідними професіями. При цьому допускається скорочення до 30 відсотків навчальних програм за рахунок виключення матеріалу, вивченого раніше, з урахуванням фактичного рівня професійних знань, навичок та вмінь робітників, які навчаються. Перепідготовка завершується кваліфікаційною атестацією.
Особи з вищою освітою, що не відповідає профілю виробництва, які з
певних причин оволодівають робітничими професіями, проходять навчання
на загальних підставах.
3.4 Підвищення кваліфікації робітників – це професійно-технічне нав-чання робітників, що дає змогу розширювати і поглиблювати раніше здобуті знання, уміння і навички на рівні виробництва.
Підвіщення кваліфікації робітників здійснюється за такими формами:
- виробничо-технічні курси;
- курси цільового призначення;
- інші форми підвіщення кваліфікації робітників.
Заняття на курсах проводяться в групах чисельністю від п’яти до 24 чоловік або індивідуально.
Виробничо-технічні курси проводяться для підвищення кваліфікації, поглиблення та розширення знань, навичок та вмінь за наявною у них професією до рівня, що відповідає вимогам виробництва.
Успішне закінчення курсів є необхідною умовою для присвоєння робітникам вищого кваліфікаційного розряду та професійного зростання.
Комплектування навчальних груп на виробничо-технічних курсах здійснюється переважно робітниками однієї професії або близьких рівнів квалі-фікації.
Тривалість навчання на виробничо-технічних курсах визначається навчальними планами та програмами.
Форми та методи організації та проведення теоретичного та виробничого навчань, форми підсумкового контролю аналогічні тим, що застосовуються при підготовці та перепідготовці кадрів.
Курси цільового призначення проводяться для вивчення робітниками нового обладнання, виробів, матеріалів, сучасних технологічних процесів, засобів
механізації і автоматизації, правил і вимог їх безпечної експлуатації, ефективних методів організації праці, питань економіки тощо.
Комплектування навчальних груп робітниками здійснюється відповідно
до тематичної направленості курсів. Заняття проводяться в групах чисельністю
від п’яти до 24 чоловік або індивідуально.
Тривалість навчання на курсах цільового призначення встановлюється в
обсязі не менше восьми навчальних годин.
Навчання на курсах цільового призначення закінчується підсумковим заняттям, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами. Робітникам після закінчення курсу навчання видається посвідчення.
Навчальні плани та програми розроблюються на основі типових навчальних планів та програм і затверджуються на підприємстві генеральним директором.
Тривалість та зміст підвищення кваліфікації робітників визначаються робочими навчальними планами та програмами.
3.5 Підвищення кваліфікаціі керівників та фахівців здійснюється з метою удосконалення знань, умінь та навичок за наявною спеціальністю, оволодіння ними новими функціональними обов’язками і особливостями трудової діяльності в умовах ринкових відносин, освоєння основ менеджменту, маркетингу, удосконалення навичок управління сучасним виробництвом, раціональної та ефективної організації праці тощо.
Підвищення кваліфікації керівників та фахівців здійснюється за такими формами:
- спеціалізація;
- довгострокове підвищення кваліфікації;
- короткотермінове підвищення кваліфікації;
- стажування;
- інші форми.
Спеціалізація проводиться з метою отримання працівником додаткових спеціальних знань, умінь та фахових навичок у межах раніше набутої спеціальності за професійним спрямуванням виробничої діяльності без присвоєння кваліфікації та зміни освітньо-кваліфікаційного рівня. Спеціалізація здійснюється у відповідних навчальних закладах, ії тривалість - не менше 500 годин.
Довгострокове підвищення кваліфікації передбачає оволодіння працівником комплексу знань, умінь та навичок, що сприяють виконанню ними своїх безпосередніх обов’язків, розширення зони компетенції за наявним чи новим місцем роботи, вивчення діючих нормативно-правових актів з питань, що є в компетенції підприємства чи його підрозділу, сучасних технологій виробництва, засобів механізації та автоматизації, передових методів організації праці, досвіду роботи кращих вітчизняних та зарубіжних підприємств тощо.
Тривалість довгострокового підвищення кваліфікації встановлюється від 72 до 500 годин. Навчання здійснюється у закладах післядипломної освіти.
Періодичність довгострокового підвищення кваліфікації керівних працівників та фахівців встановлюється залежно від виробничої потреби, але не рідше одного разу в п’ять років.
Короткотермінове підвищення кваліфікації керівних працівників та фа-хівців здійснюється з метою поглибленого вивчення ними певного напряму діяльності, зокрема в разі модернізації, перепрофілювання чи структурної перебудови підприємства, значних змін у нормативно-правовій базі, що регулює його діяльність з питань економіки тощо.
Тривалість короткотермінового навчання встановлюється підприємством у залежності від мети та змісту навчальноі програми, але не більше 72 годин.
Навчально-програмна документація для короткотермінового підвищення кваліфікації розробляється та затверджується на підприємстві генеральним директором. У разі організаціі навчання на договірних умовах програма затверд-жується підприємством (навчальним закладом), яке здійснює навчальний процес, та погоджується із замовником.
Періодичність короткотермінового підвищення кваліфікаціі встановлюється підприємством у залежності від виробничої потреби.
Режим, форми та методи навчання визначаються підприємством ( навчальним закладом ), яке здійснює навчальний процес.
Стажування передбачає засвоєння кращого вітчизняного та зарубіжного
досвіду, набуття практичних умінь і навичок щодо виконання обов’язків на
займаній посаді або посаді вищого рівня.
Стажування проводиться на підприємствах, в установах, організаціях як в Україні, так і за її межами за індивідуальним планом, який затверджується керівником підприємства, що направляє працівника на стажування.
Тривалість стажування визначається в залежності від мети та виробничої потреби.
Форми підсумкового контролю визначаються навчальними планами та програмами.
У разі виробничої потреби підприємство може застосовувати інші форми підвищення кваліфікації (семінари, семінари-практикуми, семінари-наради, круглі столи тощо).
Відповідні записи про професійне навчання робітників та підвищення кваліфікації керівних працівників та спеціалістів вносяться в трудову книжку та в особову справу працівника.