4. Види позовів

Розподіл позовів на види може бути класифікований за різними підставами. В основі процесуально-правової класи-фікації лежить процесуально-правова ознака: спосіб проце-суального захисту. За способом процесуального захисту, який відображається в змісті позову, вони класифікуються на: 1) позови про присудження (виконавчі); 2) позови про визнання (установчі); 3) перетворювальні позови (консти-тутивні). Процесуально-правова класифікація охоплює усі види судового захисту і має найбільше значення в теорії цивільного процесу.

Першу групу позовів складають позови, спрямовані на примусове здійснення вимог позивача до відповідача зробити визначену дію чи утриматися від її здійснення. Вони нази-ваються позовами про присудження. Прикладами позовів про присудження є позови про стягнення боргу за договором позики, про стягнення аліментів тощо.

Предметом позову про присудження є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, спрямована на те, щоб відповідач зробив визначені дії (утримався від них), не порушуючи тим самим право позивача.

Підстава позову про присудження складається з ираво-створюючих фактів, з якими пов'язане виникнення суб'єк-тивного цивільного права, і фактів, з якими пов'язане виник-нення права вимоги.

Зміст позову про присудження виражається у вимозі позивача до суду, про примус відповідача до здійснення визначених дій або стримування від них.

Позовом про визнання є позов, спрямований на підтвер-дження судом наявності чи відсутності визначених право-відносин між сторонами (визнання угоди недійсною, встанов-лення батьківства, встановлення прав авторства тощо).

Позови про визнання можна поділити на два види: позитивні позови щодо визнання, що містять вимогу підтвер-дити визначені правовідносини, і позови негативні, що характеризуються проханням підтвердити відсутність визна-чених правовідносин.

Предметом позову про визнання є самі матеріально-правові відносини між сторонами. Закон допускає позови про визнання, де предметом є правовідносини між співвідпо-відачами. Підставою позитивних позовів про визнання служать правостворюючі факти, підставою негативного позову про визнання є правоприпиняючі факти.

В основу позову про визнання, на відміну від позову про присудження, не входять факти, з якими пов'язується можливість примусового здійснення права, тому що позовом про визнання позивач не вимагає примусового здійснення своєї цивільно-правової вимоги, а просить підтвердити існування чи відсутність правовідносин.

Зміст позову про визнання - це вимога до суду про встановлення в судовому рішенні наявності чи відсутності правовідносин, зазначених позивачем.

Таким чином, позови про присудження і позови про визнання відрізняються один від одного усіма елементами: предметом, підставами, змістом. Загальною рисою для них є те, що обидва позови спрямовані на підтвердження прав і обов'язків у судовому порядку в тому виді і змісті, у якому вони існували до процесу і незалежно від нього. Судове рішення не вносить змін в існуючі правовідносини, які після судового рішення залишаються такими ж, якими вони були до процесу.

Перетворювальними називаються позови, спрямовані на припинення, зміну чи створення (формування) нових правовідносин. Виносячи рішення за перетворювальним позовом, суд додає щось нове існуючим між сторонами правовідносинам, у зв'язку з чим даний вид позовів називають ще конститутивним.

Перетворення судом правовідносин може здійснюватися трьома способами, відповідно можна виділити три підвиди перетворювальних позовів: про встановлення, зміну і припи¬нення правовідносин.

Позови щодо встановлення нових правовідносин. У даному випадку позивач просить, щоб суд на основі правовідносин, які існували раніше, встановив нові правовідносини. Так, наприклад, згідно зі ст.114 ЦК при продажі частки в спільній власності з порушенням права привілейованої купівлі інший учасник спільної власності протягом трьох місяців може звернутися до суду з позовом про переведення на нього прав і обов'язків покупця.

Позови про зміну правовідносин. У даному випадку позивач просить суд змінити існуюче між ним і відповідачем мате¬ріальне правовідношення. Так, наприклад, якщо між учас¬никами спільної дольової власності не досягнуто згоди щодо способу виділення частки кожного, а майно не можна розділити без значних збитків для його господарського призна-чення, суд за позовом власника, який виділяється, призначає йому грошову компенсацію (ст.115 ЦК).

Позови про припинення правовідносин. Вказані позови містять прохання до суду припинити існуючі між позивачем і відповідачем правовідносини. Так, наприклад, виносячи рішення про розірвання шлюбу, суд припиняє шлюбно-сімейні правовідносини між подружжям.

Предметом перетворювального позову є ті матеріально-правові відносини, що підлягають судовому перетворенню, зміні за рішенням суду.

Підставою перетворювальних позовів, спрямованих на створення прав, є правоутворюючі факти, підставою право-змінюючих позовів є правозмінюючі та правоприпиняючі факти, підставою позовів щодо припинення прав є право-припиняючі факти.

Змістом перетворювального позову є вимога до суду про припинення, зміну чи встановлення нових правовідносин.

Деякі автори заперечують можливість виділення перетво¬рювальних позовів, посилаючись на те, що суд не вправі змінити, припинити правовідносини, а має право тільки захищати права й охоронювані законом інтереси. Це твер¬дження уявляється необгрунтованим, адже існування пере¬творювальних позовів підтверджується законом (ст.6 ЦК). Крім того, законодавство встановлює конкретні випадки захисту прав шляхом зміни, припинення і форму-вання нових правовідносин.

Як справедливо вказує професор М.А. Гурвич у своїй відомій роботі „Право на иск", яка вийшла ще в 1949 р. і з якою можна ознайомитися через комп'ютерну мережу Інтер-нет (адреса: www.law.ru), виносячи перетворювальне рішення, суд не створює нових прав, а захищає право позивача на зміну чи припинення існуючих правовідносин.

Матеріально-правова класифікація позовів заснована на матеріально-правовій ознаці - за матеріально-правовою належністю правовідносин. Ґрунтуючись на зазначеній ознаці, позови поділяють на цивільні, трудові, сімейні тощо. Такий поділ з врахуванням особливостей їх розгляду в судовому процесі має практичне значення при узагальненні судової практики. На цій основі побудовані постанови Пленуму Верховного Суду України.