9.5. Біржові операції з цінними паперами Місце фондової біржі на ринку цінних паперів

Фінансовий ринок - це ринок, де відбувається розподіл та перерозподіл усіх фінансових активів країни під впливом попиту і пропозиції на них з боку різноманітних суб'єктів економіки. Однією із складових фінансового ринку є ринок цінних паперів, який у розвинених країнах виступає джерелом фінансування еко­номіки та барометром економічного і політичного життя. Широ­кий вибір інструментів ринку цінних паперів, умов їх випуску, по­гашення та виплати доходу, різні схеми торгівлі та взаємозв'язків між суб'єктами ринку цінних паперів забезпечують максимальну мобілізацію фінансових ресурсів, їх раціональний розподіл і швидкий перерозподіл та ефективне використання. Це визначає значну роль і провідне місце цієї ланки фінансового ринку у фі­нансовій системі та її вплив на соціально-економічний розвиток.

Ринок цінних паперів можна структурувати за такими дво­ма ознаками: стадіями та місцем торгівлі. За стадіями торгівлі виділяється первинний та вторинний ринок. Первинний ринок - це випуск цінних паперів в обіг, який здійснюється на основі оголо­шення про емісію. Торгівля ведеться між емітентами, з одного бо­ку, та інвесторами і фінансовими посередниками - з іншого. Вто­ринний ринок характеризується операціями перепродажу цінних паперів, які здійснюються між окремими інвесторами, інвесторами і фінансовими посередниками та між фінансовими посередниками.

За місцем торгівлі ринок цінних паперів поділяється на біржовий та позабіржовий. Біржовий включає угоди, що вклада­ються на фондовій біржі, й охоплює, насамперед, вторинний ри­нок, хоча в окремих випадках і первинне розміщення цінних па­перів може здійснюватись через фондову біржу.

В останні десятиріччя значна частина операцій із цінними паперами, здійснюваних раніше на біржі, відбувається безпосе­редньо між банками, між банками і корпораціями, на позабіржовому ринку. Позабіржовий відображає угоди, які укладаються і здійснюються поза біржею. Він стосується, насамперед, первинного ринку, однак позабіржові операції можуть здійснюватись і на вторинному ринку.

Фондова біржа є особливим посередником на ринку цінних паперів, виступаючи центром торгівлі ними. Іншими словами, фон­дова біржа це ринок, який регулярно функціонує і на якому здійснюється торгівля цінними паперами. При цьому саме оформлення і передача цінних паперів провадяться за її межами.

Класична біржа (в тому числі фондова) - це аукціон, де тор­гівля ведеться в операційному залі "з голосу", тобто через усні інст­рукції. Прикладом такої біржі є Нью-Йоркська фондова біржа. Завдяки розвитку обчислювальної техніки на деяких біржах на зміну операціям в операційному залі прийшли електронні систе­ми купівлі-продажу цінних паперів з використанням терміналів, установлених у фірмах - членах біржі і пов'язаних із централь­ною комп'ютерною системою біржі (наприклад, система CATS на Торонтській фондовій біржі, САС на біржах Франції). Проте і на автоматизованих біржах частина операцій, як і колись, здійснюється в операційному залі "з голосу". Так, на Паризькій біржі торгівля облігаціями, опціонами відбувається "з голосу".

Фондова біржа виконує три основні функції:

• посередницьку;

• індикативну;

• регулятивну.

Суть посередницької функції полягає в тому, що фондова біржа створює достатні й всебічні умови для торгівлі цінними па­перами емітентам, інвесторам та фінансовим посередникам. Тор­гові угоди на біржі вкладають брокери. Вони діють від імені своїх клієнтів-інвесторів, емітентів чи фінансових посередників, купу­ючи чи продаючи цінні папери. При цьому права власності на куплені цінні папери чи отримані від реалізації гроші належать клієнтам. Дохід брокера формується за рахунок комісійних від укладених угод. Крім того, в торгівлі на біржі беруть участь ди­лери. Вони купують через брокерів цінні папери з метою їх на­ступного перепродажу. Їх дохід формується за рахунок різниці в цінах купівлі й продажу цінних паперів.

Індикативна функція фондової біржі полягає в оцінці вар­тості та привабливості цінних паперів. Саме на біржі проводить­ся котирування цінних паперів, яке дає інформацію інвесторам про вартісну і якісну оцінку цінних паперів та динаміку їх розвитку. Це створює передумови для надійного і достовірного ме­ханізму торгівлі, хоча не виключає можливостей цілеспрямованих махінацій з метою спекуляції цінними паперами. Водночас ці важливий чинник стимулювання ефективної діяльності емітентів, Будь-які промахи відразу ведуть до зниження вартості емітованих ними цінних паперів, а отже, і попиту на них, що веде до зменшення притоку фінансових ресурсів. Тому для емітента так важливо забезпечувати стабільний фінансовий стан та високі фінансові результати.

Регулятивна функція фондової біржі виражається в ор­ганізації торгівлі цінними паперами. Вона встановлює вимоги до емітентів, які виставляють свої цінні папери на біржові торги, правила укладання і виконання угод, механізм контролю за діяль­ністю суб'єктів біржової торгівлі. Біржі здійснюють контроль за фінансовим станом емітентів. Вони мають право на отримання та перевірку інформації про їх діяльність. Отже, біржі можуть знімати з котировки окремих емітентів, які або не виконують вимог біржової торгівлі, або мають незадовільні фінансові показники. Мета контрольної діяльності біржі - забезпечення достовірності котирування цінних паперів та надійності біржової торгівлі.

Завдяки біржі інвестори одержують можливість легко пе­ретворювати цінні папери у гроші, оскільки цінні папери, що обертаються на біржі, можна у будь-який час продати або відда­ти у банк під заставу для одержання позички. Це дає можливість вкладати у цінні папери не тільки заощадження довгострокового характеру, а й тимчасово вільні кошти.

Ліквідність цих паперів, які мають обіг на біржі, створює умови широкого їх використання для забезпечення банківських позичок, дає можливість інвесторам купувати цінні папери нових випусків, продавши наявні папери на біржі.

Таким чином, біржа забезпечує прискорення цент­ралізації капіталу і розширює межі використання тимчасово вільних коштів для фінансування господарства. Крім того, біржа підвищує мобільність акціонерного капіталу, створює умови для прискорення його кругообороту. У результаті постійного обігу капіталів і змін у складі інвесторів біржа забезпечує перерозподіл капіталу між різними галузями і сферами економіки.

За правовим статусом розрізняють біржі, організовані як акціонерні товариства, і біржі, засновані державою як публічно-правові інститути. У сучасних умовах діяльність бірж незалежно від їх правового статусу спрямовується і контролюється держа­ною відповідно до прийнятих законів.

Доступ до операцій із цінними паперами на фондовій біржі мають тільки її члени (біржові фірми). Біржа пред'являє жорстокі вимоги для бажаючих торгувати на ній. Складна проце­дура прийняття в члени біржі покликана встановити професійну, фінансову і моральну придатність претендента до біржової робо­ти за дорученням клієнтів і самостійно. Кількість членів біржі об­межена і може змінюватися за рішенням біржового комітету (на акціонерних біржах) або урядового органу, якщо біржа є публічно-правовою.

Фондові біржі відіграють надзвичайно важливу роль як в економічній та фінансовій системі окремих країн, так і на рівні міжнародної економіки та міжнародних фінансів. Через них про­ходять колосальні фінансові ресурси, доступ до яких досить не­простий. Тільки найбільш потужні, надійні й стабільні емітенти, які мають високі фінансові результати, можуть їх отримати. Стабільність у світі багато в чому залежить від урівноваженості попиту та пропозиції на фондових біржах, що є основою регулювання біржової діяльності. На відміну від банків, які самостійно визначають напрями вкладення своїх ресурсів, фондова біржа не може адміністративно регулювати грошові потоки. Однак хоча інвестори самостійно визначають, куди вкладати гроші, керу­ються вони при цьому, насамперед, біржовим котируванням цінних паперів.

Сприяючи раціональному руху, розподілу та перероз­поділу фінансових ресурсів між окремими емітентами різних галузей, регіонів і країн, фондові біржі, як і комерційні банки, є рушійною силою економічного розвитку. Разом з тим, якщо бан­ки розглядаються як мозковий центр і кровоносна система еко­номіки, то фондові біржі виконують, насамперед, роль нервової системи. Вони дають змогу вчасно відслідковувати процеси, які характеризують стан економіки та фінансової системи, і приймати відповідні рішення. Тому провідні фондові біржі (Нью-Йорк, Токіо, Лондон, Париж, Франкфурт, Копенгаген) стали світовими фінансовими центрами, ситуація на яких значною мірою виз-начає фінансову політику всіх країн світу.

Вивчення та аналіз світового досвіду функціонування механізмів і складових фондового ринку відіграють важливу роль у становленні та розвитку українського фондового ринку і мають сприяти його перетворенню в джерело фінансування вітчизняної економіки та засіб відображення економічної та політичної дійсності в країні.

У кожній країні існує своя національна, історично сфор­мована система бірж. Розглянемо фондові ринки окремих розви­нених країн.

Для фондового ринку Японії притаманна моноцентрична модель біржової системи, коли домінуюче положення займає од­на біржа, розташована у фінансовому центрі країни (в даному ви­падку Токійська, на долю якої припадає 80% всього обороту цінних паперів), інші біржі (у Нагої, Кіото, Хіросімі, Фукуоке та ін.) мають місцеве значення. Біржовий фондовий ринок Японії поділяється на такі сектори:

• ринок, де котируються акції найбільш відомих AT (ве­ликих корпорацій);

• ринок для менш відомих корпорацій;

• ринок цінних паперів, що не допущені до котирування;

• ринок іноземних цінних паперів, які обертаються окре­мо від японських.

Особливістю фондового ринку Японії є переважна більшість акціонерів-корпорацій порівняно з кількістю акціонерів-фізичних осіб і перехресне володіння акціями великих корпорацій.

Англії, як і Японії, притаманна моноцентрична модель біржової системи. Провідною фондовою біржею Англії є Лон­донська біржа (крім неї, в країні функціонує ще 22 фондові біржі).

В обороті англійської фондової біржі знаходиться більше 7 тис. видів акцій та облігацій, але 95% від загального обігу скла­дають угоди з облігаціями. Основним видом біржових угод є строкові угоди спекулятивного характеру. Особливістю Лон­донської біржі є перевага торгівлі іноземними цінними паперами, на які припадає більше 50% від загального обсягу торгівлі. Тоб­то Лондон виконує функції одного із світових фінансових ринків.

На відміну від Японії та Англії, Німеччині властива поліцентрична біржова система, коли крім головної фондової біржі функціонує ще декілька великих бірж. У Німеччині діє вісім фон­дових бірж, найбільшою з яких вважається Франкфуртська. Фон­дові біржі виступають у формі державних установ, членами яких можуть бути як юридичні особи (головним чином, банки), так і фізичні, до яких належать так звані офіційні (курсові) і вільні маклери. Брокерські фірми в Німеччині не є членами бірж.

Особливістю німецького фондового ринку є його чіткий поділ на:

- офіційний ринок (фондова біржа), де через офіційних маклерів здійснюється торгівля цінними паперами, що належать офіційному ринку. Цінні папери можуть бути прийняті до котирування і обігу на офіційному ринку тільки при умові, що їхній емітент виконує ряд формальних вимог, зокрема:

а) в обіг мають бути випущені акції загальною ринковою вартістю не менше 2,5 млн. німецьких марок або інші види цінних паперів у сумі більше, ніж 0,5 млн. німецьких марок;

б) серед широкого кола інвесторів повинно бути розміще­но не менше 25% від загального випуску цінних паперів;

в) емітент повинен існувати як юридична особа більше трьох років тощо;

• регульований ринок. Вимоги до емітента при випуску цінних паперів на регульований ринок є менш жорсткими, але ґрунтуються на тих же принципах, що і при допуску цінних па­перів до котирування на офіційному ринку;

• вільний (позабіржовий) ринок, який контролюється в основному комерційними банками (Комісія з питань торгівлі позабіржовими цінними паперами).

Змішана модель біржової системи характерна для США. Тобто функціонує одна велика і загальновизнана Нью-Йоркська фондова біржа, а паралельно з нею - регіональні біржі, які є са­мостійними і діють у межах загальнодержавної біржової системи.

Характерною рисою фондового ринку США є диферен­ційоване коло членів біржі порівняно з іншими країнами. Особ­ливістю біржового ринку США є наявність жорстких правил лістингу цінних паперів при допуску їх до котирування на біржі.

Проаналізувавши фондові ринки різних зарубіжних країн, виділимо їх основні риси:

1. Для всіх країн притаманна єдина структура інституціональних учасників РЦП: комерційні банки, страхові та інвестиційні компанії, пенсійні фонди, довірчі товариства і т. д., але з певними відмінностями. Так, наприклад, в Японії всі банки пра­цюють на ринку цінних паперів і вони є головними інвесторами промисловості, в той час, як у США на фондовому ринку працюють тільки інвестиційні банки, а комерційним банкам забороне­но займатися операціями з цінними паперами.

2. Для всіх країн притаманний широкий розвиток фондових бірж і жорсткі правила лістингу при допуску акцій компаній до котирування на біржовому ринку.

3. Усім країнам властиве широке використання похідних цінних паперів: ф'ючерсів, опціонів тощо. Панівною формою торгівлі стають ф'ючерсні біржі.

4. В усьому світі запроваджена і продовжує розвиватись комп'ютеризація біржової та позабіржової діяльності. Відбу­вається процес інтеграції фондових ринків в єдиний електронно-комп'ютерний ринок.

Основні риси фондового ринку України. Торгівля цінни­ми паперами в Україні, як і в інших країнах світу, здійснюється на біржовому (Донецька фондова біржа, Київська міжнародна фон­дова біржа, Українська міжбанківська валютна біржа, Кримська фондова біржа, Українська фондова біржа) та позабіржовому (ПФТС, "телефонний ринок", міжбанківські операції з цінними паперами) фондових ринках, де відповідно до чинного законо­давства обертаються пайові, боргові та похідні цінні папери.

Торгівля цінними паперами (зокрема акціями) незначних обсягів здійснюється на фондових біржах. Це пояснюється про­позиціями на фондових торгах акцій неліквідних підприємств, незадовільним станом самих цінних паперів, що виставляються па продаж, небажанням чи неспроможністю багатьох українсь­ких компаній дотримуватись правил відкритого звітування, необхідного для роботи на біржі тощо.

Широкого розвитку набув ринок державних боргових забов'язань, що скорочує інвестиції у національне виробництво, і, відповідно, стримує розвиток вторинного ринку корпоративних цінних паперів. Вторинний ринок не функціонує через відсутність законодавчої бази щодо його розвитку.

У законодавчому порядку на українському фондовому ринку необхідно визначитись з моделлю корпоративної влас­ності: англо-американська або континентальна західноєвропейська. На сьогоднішній день в Україні функціонує західноєвропейська модель, при якій перехід компаній із рук і руки здійснюється за бажанням власників, а біржовий оборот невеликий. Але ця модель склалася стихійно, і бажано було І закріпити її (або скасувати) в певних нормативних актах:

• дати опис та узаконити види угод із цінними паперами!

• визначити види спекулятивних угод, які ґрунтуються на кон'юнктурному коливанні цін, різниці цін на різних ринках, по­питі та пропозиціях, сезонному коливанні цін, коливанні цін на сировину, на інфляції та ін.;

• правила укладання угод і розрахунків за ними;

• відповідальність сторін в угоді;

• роль посередників і торговців цінними паперами у проведенні угод;

вирішити питання оподаткування операцій із ф'ючерсними контрактами та іншими похідними фінансовими інструментами;

- вдосконалити інформаційну підтримку ринку;

- запровадити видання біржами бюлетенів про свою діяльність;

• увести довгострокове перспективне планування розвитку ринку цінних паперів на мікро - і макрорівнях;

• зацікавити населення брати участь у діяльності фондового ринку на правах дрібного інвестора.