Організація вашої роботи:

Якщо Ви збираєтесь працювати над створенням своєї роботи за комп’ютером, то вам доцільно зробити наступне.

По перше, необхідно створити окремі папки для кожного розділу. Під час написання наукової роботи Ви працюватимете з літературою, котра, на Вашу думку, може бути дотичною (релевантною) до того чи іншого розділу. Радимо зберігати її в певній папці, адже, коли Ви працюватимете над остаточнім варіантом тексту, досить легко буде акумулювати наявні файлі.

Не зберігайте ваші файли лише на одному із носіїв, зробіть декілька копій!

Розклад, графік виконання наукової роботи

Бажано, аби Ви разом з науковим керівником розробили розклад, коли повинен бути закінчений кожен етап Вашої роботи та робота в цілому.

Це жодним чином не суперечить тому, що Ви можете розробити власний проміжний розклад, в якому зазначите контрольні дати, що допоможе Вам організувати свою діяльність.

Стиль роботи

Писати наукові тексти досить складно і цьому теж необхідно вчитися. Тому потрібно ставитися до написання наукової роботи одночасно й як до тренінгу з написання наукових тестів.

Текст має бути зрозумілим, граматично правильним та лаконічним, відповідати вимогам, котрі пред’являються до наукових текстів.

Розповсюдженою помилкою є відсутність редагування автором тексту після використання електронного перекладу, що суттєво ускладнює розуміння змісту, та псує загальне враження від роботи.

Робота з літературою:

Після того, як Ви визначились з темою, важливим етапом є знайомство з літературою. Важливо розуміти, що, перш за все, йдеться про фундаментальні фахові джерела (напр. якщо виконується робота з фаху «соціологія», то це праці з соціології). Але, також й про інші джерела (монографії, збірники наукових праць, статистичні довідники, журнали, статті тощо) з теми. Зверніть увагу, що таке знайомство здійснюється, зазвичай, ретроспективно, тобто від останніх (найновіших) за часом джерел до більш ранніх. Працюючи з теоретичними джерелами, необхідно пам'ятати, що в кожному з них, особливо в частині формулювання загальних висновків, присутній момент суб'єктивного. А це означає, що читати треба праці різних авторів,.співставляючи різні точки зору, концепції, погляди.

• Посилання:

Найбільш типовою помилкою є неправильне оформлення літератури, особливо відсутність будь-яких посилань у тексті роботи, неспівпадіння джерел, наведених у списку літератури до роботи та посилань на першоджерела у тексті, а також неправильне оформлення посилань на Інтернет-джерела.

Посилання на Інтернет-джерела повинні оформлятися наступним чином:

Наприклад: Статистика соціальних мереж в Україні. Кінець 2009.[Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.slideshare.net/electionmallua/2010-3648012

• Використовування даних соціологічних (політологічних тощо) досліджень:

Якщо Ви використовуєте у роботі дані будь-яких досліджень, необхідно вказувати джерело, звідки Ви берете цю інформацію, а також наводити наступні дані про таке дослідження: коли, де та ким проведене, тема (якщо вказана), кількість опитаних, тип вибіркової сукупності.

Програма соціологічного дослідження

Якщо Ви плануєте провести власне емпіричне соціологічне (політологічне) дослідження, в структурі роботи повинен бути відповідний розділ (глава), присвячений програмі чи елементам програми дослідження.

Програма дослідження – це науковий документ, що містить методологічні та процедурні основи дослідження визначеного Вами об'єкту.

Структура програми охоплює детальне, чітке формулювання мети, завдань (2-3), обґрунтування проблеми, визначення об'єкту і предмету дослідження, формулювання гіпотез, обґрунтування методів дослідження та вибіркової сукупності.

Відправним пунктом будь-якого дослідження є проблемна ситуація.

Трапляється, що під час виконання автором дослідження є бажання дослідити низку інших проблем. На наш погляд, вивчення кількох проблем в межах учнівської наукової роботи недоцільно. У такому випадку, ускладнюється інструментарій дослідження, який стає занадто громіздким і логічно нечітким, що знижує якість отриманої інформації.

Варто відрізняти проблеми соціальні і проблеми наукові. Соціальні проблеми — це соціальні, життєві суперечності, що вимагають організації цілеспрямованих дій для їх усунення. Наукові проблеми стосуються знання та незнання. Наукові проблеми відображають суперечності між знанням потреб суспільства і його організацією в певних практичних і теоретичних діях, з одного боку, і незнанням шляхів і засобів реалізації дій — з іншого.

Якщо у Вашій науковій роботі відсутній розділ (підрозділ, параграф) з програмою дослідження, то Ваше дослідження нагадуватиме несистемний пошук, пошук методом спроб і помилок.

Важливо чітко, конкретно сформулювати мету дослідження, на яке основне питання передбачається одержати відповідь і наскільки детальним має бути, стосовно до обраного чи передбачуваного об'єкту.

Мета соціологічного (політологічного) дослідження визначає переважаючу орієнтацію (теоретичну або прикладну), від якої залежить вся логіка його реалізації, здійснення. Теоретичне дослідження спрямовується на одержання нових знань про структуру, функції, закономірності розвитку, а також розробку, складання нових методик дослідження і на обґрунтування його процедур. Прикладні соціологічні дослідження спрямовуються на вирішення, реалізацію практичних завдань соціальної проблеми, побудову, складання передбачень про можливий розвиток процесу, розробку програм, рекомендацій удосконалення об'єкту.

Вимоги до побудови соціологічної анкети

Анкета - це документ, у якому міститься впорядкований перелік питань, що дають змогу отримати нову інформацію.

Анкета починається зі вступної частини — звернення до респондента. У зверненні визначається мета дослідження, спосіб заповнення анкети. Далі розміщується основна частина анкети з запитаннями та «паспортичка», тобто частина анкети з запитаннями про демографічні відомості (стать, вік, освіта, місце проживання та інші відомості, якщо вони є важливими для дослідження) про опитуваних.

Запитання слід формулювати максимально конкретно та точно, не допускати неясності й неоднозначності.

• Усі запитання поділяють на два основні типи: відкриті та закриті.

• Відкриті запитання - це ті, щодо яких дослідник не пропонує респондентові переліку підготовлених відповідей, а залишає місце для відповідей у довільній формі. Однак досвід свідчить, що на відкриті запитання відповідає не більше третини респондентів. Окрім цього, слід мати на увазі, що такі запитання складно обробляти.

• Закриті запитання — це ті, в яких після тексту запитання пропонується перелік відповідей. Досить часто при формуванні переліку відповідей трапляються логічні помилки - порушення принципу відповідності запитання та відповідей. Це відбувається тоді, коли варіанти відповідей не відповідають ключовому слову запитання і є варіантами відповідей на інше запитання.

• До анкети також включають запитання-фільтри. Завдання таких запитань - відсіяти тих респондентів, яких не стосується наступне запитання.

• Запитання, які стосуються соціально-демографічних характеристик респондента, зазвичай, завершують анкету.

• Зазвичай, опитування проводяться анонімно.

Існує багато інших правил побудови анкети, формулювання запитань, а також процедури опитування, про які слід дізнаватися з спеціальної (навчальної) літератури.