Лекція 5

ФОРМУВАННЯ ПОЗИКОВОГО КАПІТАЛУ

ПЛАН

1. Сутність та особливості позикового капіталу.

2. Класифікація позикового капіталу.

3. Сутність та принципи кредитування

4. Сутність та класифікація банківського кредиту.

5. Сутність та види фінансового лізингу.

6. Сутність та види товарного кредиту.

7. Вартість позикового капіталу та методи її оцінки;

8. Структура капіталу та її роль в забезпеченні ефективного функціонування підприємства

1. Сутність та особливості позикового капіталу.

Позиковий капітал підприємства являють собою сукупність різних за формою та умовами залучення фінансових ресурсів, які отримуються підприємством на умовах строковості, повернення та як правило платності і цільового використання.

Необхідність залучення позикового капіталу обумовлена особливостями поточної та інвестиційної діяльності підприємства, а саме

• невідповідністю в часі між витратами підприємства на виробництво продукції та отриманням виручки від її продажу;

• необхідністю створення страхових та сезонних запасів матеріальних ресурсів та продукції підприємства;

• змінами у графіку надходжень і витрат грошових коштів (змінністю в часі поточно-експлуатаційних потреб підприємства, тобто потреб для забезпечення платіжного обороту підприємства по поточних операціях);

• здійсненням інвестиційної діяльності, яка потребує відволікання значного обсягу коштів на значний час.

Види позикового капіталу:

Банківська позика – це грошові кошти, надані підприємству банківською установою для цільового використання протягом певного періоду під певний (обумовлений) процент.

Фінансовий лізинг – це фінансові ресурси, отримані шляхом надання лізингодавцем у користування підприємству основних засобів на певних умовах лізингової угоди (з обов’язковою передачею їх у власність по закінченню терміну угоди).

Товарний (комерційний ) кредит – це позикові ресурси, залучені у формі товарно-матеріальних цінностей для формування певної частини оборотних активів на умовах відстрочки платежу.

Облігаційна позика - кошти, залучені підприємством за рахунок емісії власних облігацій.

Поточні зобов’язання за розрахунками – це короткостроковий вид позикових коштів підприємства, сформованих за рахунок нарахованої кредиторської заборгованості нетоварного характеру (постійна заборгованість підприємства перед робітниками по зарплаті, бюджетом і позабюджетними фондами, що обумовлена періодичністю виконання цих зобов'язань і постійним утворенням коштів для їх покриття).

За джерелами формування виділяють:

• позиковий капітал отриманий із зовнішніх джерел.

• позиковий капітал отриманий із внутрішніх джерел.

До зовнішніх джерел формування позикового капіталу відносяться держава (цільовий державний кредит), банківські установи, фондовий ринок (облігаційна позика), інші суб’єкти підприємницької діяльності (товарний кредит, фінансовий кредит небанківських установ, фінансовий лізинг).

До внутрішніх джерел формування позикового капіталу належать внутрішні рахунки до нарахування (кредиторська заборгованість нетоварного характеру), забезпечення по виплатам персоналу, гарантійному обслуговуванню.

За терміном залучення виділяють:

• короткостроковий (до 1 року) позиковий капітал;

• довгостроковий (більше 1 року) позиковий капітал;

За метою залучення виділяють:

• позиковий капітал, залучений для фінансування поточної діяльності;

• позиковий капітал, залучений для фінансування інвестиційної діяльності.

Позиковий капітал знаходить своє відображення у балансі підприємства.

Для його визначення П(С)БО застосовують термін «Зобов’язання”

Згідно з П(С)БО зобов'язання характеризують заборгованість підприємства, яка виникає внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.

Склад зобов’язань:

• Забезпечення наступних виплат та платежів;

• Довгострокові зобов’язання;

• Поточні зобов’язання;

• Доходи майбутніх періодів.

Забезпечення являє собою різновид зобов’язання з невизначеною сумою або часом погашення на дату балансу (сума яких визначається із застосуванням попередніх аналітичних чи експертних оцінок в момент виникнення).До складу забезпечень відносять: (забезпечення виплат персоналу, забезпечення гарантійних виплат, цільове фінансування, інші забезпечення.

Довгостроковими визнаються зобов'язання, які знаходяться у підприємства на протязі періоду більше 12 місяців.

До складу довгострокових зобов’язань відносяться довгострокові фінансові зобов’язання, довгострокові кредити банків, інші довгострокові фінансові зобов’язання, відкладені податкові зобов’язання.

Поточними зобов’язаннями визнаються:

• зобов’язання, пов’язані з операційним циклом (вони лишаються поточними, навіть коли термін їх погашення настає після 12 місяців від дати балансу);

• зобов’язання, прямо не пов’язані з операційною діяльністю підприємства (кредити банку, оголошені дивіденди, податок на прибуток), які вважаються поточними лише за умови їх погашення протягом 12 місяців з дати балансу.

До складу поточних зобов’язань належать короткострокові кредити банків, поточна заборгованість по довгострокових зобов'язаннях, короткострокові позикові кошти, векселі видані (на термін до 1 року), кредиторська заборгованість за товари (роботи, послуги), поточні зобов'язання по розрахунках, нарахування непередбачених зобов'язань.

Доходи майбутніх періодів представляють суми доходів, нарахованих протягом поточного або попередніх звітних періодів, які будуть визнані у наступних звітних періодах.(наприклад, доходи у вигляді отриманих авансових платежів за здані в оренду основні засоби, підписка на газети, журнали, виручка за вантажні перевезення, абонентна плата за користування засобами зв’язку).