1. Лідери нових суб”єктів міжнародних відносин з розпадом 2полярної системи в світі з”явилась значна кількість – слаборозвинутих країн, яких є недостатньо компетентними і схильні вирішувати політичні проблеми примітивними і жорстокими методами. Демократія – право всіх, в т.ч. і їх, тому середній рівень тих, хто приймає рішення суттєво знизився і вони керуються переважно власними амбіціями, а не загальними інтересами (середній рівень людства кінця ХХ ст. не повинен викликати ілюзій) .

1. Домінування національних інтересів над принципами колектвної безпеки.

Держави, які вже не відграють домінуючої ролі, оскільки втратили контроль над: інформаційними потоками, фінансовими ресурсами, міграційними потоками, екологією тощо. Делегують частину повноважень міжнародним організаціям, інтеграційним обєднанням.

Міжнародні організації, які відбирають в д частину повноважень. Намагаються диктувати свої умови. Часто в них переважабть інтереси певних країн.

ТНК, які легко перетинають державні кордони можуть чинити політичний та економічний тиск на інших акторів. До речі зацікавлені в слабкості Д, які . на їх думку „повинні відкрити ворота і залишити будь-яку думку про автономну економічну політику”. Для цього нерідко заходи по консервуванню технологічної і економічної відсталості приймаючої країни.

Держави підозріло ставляться один до одного і дбають про власні інтереси. що знижує можливості співробітництва. Кожен хоче стати сильнішим і боїться, що це зробить інший. Відносини між ними характеризуються як боротьба і співробітництво одночасно. (а приховане суперництво і конкуренція і раніше в Європі вирішувалися через війни)

4. З”явилися й нові виклики та загрози стабільності та сталому соціально-економічному розвитку в світі:

• розширення міжнародного тероризму, для якого не існує кордонів,

• формування могутніх незаконних збройних формувань,

• розкрадання ядерних матеріалів і поширення ядерних технологій,

• глобалізація процесів організованої злочинності,

• пробеми міграції , в т.ч. неконтрольованої (національних меншин, депортованих народів, біженців )

• криза західної цивілізації (Павло І „ у молодго покоління знизились стимули до праці, що було мотивацією для старших поколінь” ( Шмелев – росії бракує китайців)

5. Цивілізаційні відмінності (конфлікт цивілізацій

Внимательный наблюдатель отметит: представители Запада выше всего ставят права, представители Востока - обязательства; представители Запада - законы и контракты, представители Востока - решение, принимаемое по взаимному согласию, желательно на основе консенсуса. И солидарность окупается. На наших глазах получили признание такие ценности конфуцианства, как дисциплина, приверженность порядку, ответственность в семье, трудолюбие, коллективизм; они противопоставляются западному индивидуализму, более низкому уровню образования, неуважению старших и властей. По мнению многолетнего сингапурского премьера Ли Куан Ю, общинные ценности и практика восточноазиатов - японцев, корейцев, тайваньцев, гонконгцев и сингапурцев - оказались их большим преимуществом в гонке за Западом. Работа, семья, дисциплина, авторитет власти, подчинение личных устремлений коллективному началу, вера в иерархию, важность консенсуса, стремление избежать конфронтации, вечная забота о "спасении лица", господство государства над обществом (а общества над индивидуумом), равно как предпочтение "благожелательного" авторитаризма над западной демократией, - вот, по мнению восточноазиатов, слагаемые успеха сейчас и в будущем. Появились идеологи азиатского превосходства, уговаривающие даже Японию отойти от "порочной практики" западничества, выдвинувшие программу "азиатской Азии".

Численность мусульман достигнет 30% земного населения к 2020 г. В Западной Европе уже живут 13 млн. мусульман. Две трети эмигрантов, направляющихся сюда, происходят из арабского мира. На Западе как бы оказывается авангард незападного мира. Речь идет прежде всего о 20 млн. иммигрантов первого поколения в США, 16 млн. - в Западной Европе, 8 млн, - в Канаде и Австралии. Большинство из них пришли не из западных обществ. В Германии живут 1,7 млн. турок; в Италии преобладают выходцы из Марокко, Туниса и Филиппин; во Франции - 4 млн. мусульман. В США половина обосновавшихся иммигрантов - из Латинской Америки и почти 35% - из Азии, причем эти иммигранты практически не поддаются ассимиляции, сохраняя свой язык, религию и культуру. В определенном смысле это плацдармы будущего межцивилизационного выяснения отношений. В США, согласно официальным данным, между 1995 и 2050 гг. доля неиспаноязычных белых в общем населении страны уменьшится с 74 до 53%, а доля испаноязычных увеличится с 10 до 25%; доля чернокожих американцев повысится с 12 до 14%, а азиатов - с 3 до 8%.

И правительства Запада уже ощущают эту иммиграцию как десант. Генеральный секретарь НАТО в 1995 г. охарактеризовал исламский фундаментализм "по меньшей мере, столь же опасным, как и коммунизм". Во Франции Ж.Ширак обозначил свою позицию недвусмысленно: "Иммиграция должна быть остановлена полностью". В Германии правительство добилось пересмотра статьи XVI конституции (о праве на убежище), в результате чего число иммигрантов, приехавших в страну, за один год уменьшилось в четыре раза. Вся Западная Европа фактически закрыла двери перед неевропейскими иммигрантами. В США власти пытаются бороться с 4 млн. незаконных иммигрантов. Конгресс ограничил число въездных виз с 800 тыс. до 550 тыс., отдавая предпочтение малым семьям (что автоматически "бьет" по латиноамериканским и азиатским большим семьям). Иммиграция стала главным политическим вопросом в США и западноевропейских странах.

Оказавшиеся геополитическими союзниками мусульмане и китайцы проявили вполне ожидаемую склонность к сотрудничеству во всех без исключения сферах. При этом Китай выступил главным арсеналом противостоящих другим цивилизациям сил внутри разделенного мусульманского мира. За период между 1980 и 1991 гг. Китай продал танков Ираку 1300, Пакистану - 1100, Ирану - 540, За это же время Ирак получил от КНР 650 бронетранспортеров, а Иран - 300. Число проданных Ирану, Пакистану и Ираку ракетных установок и артиллерийских систем: 1200, 50, 720; Пакистан и Иран получили соответственно 212 и 140 самолетов-истребителей, 222 и 788 ракет земля-воздух. Китай помог Пакистану создать основу своей ядерной программы и начал оказывать такую же помощь Ирану. Между Китаем, Пакистаном и Ираном, собственно, уже сложился негласный союз. И основа этого союза, заметим, антивестернизм. "Конфуцианско-исламский союз, - приходит к выводу Г.фуллер, - может материализоваться не потому, что Мухаммед и Конфуций были против Запада, но потому, что эти культуры предлагают способы выражения обид, вина за которые частично падает на Запад - на тот Запад, чье политическое, военное, экономическое и культурное доминирование все более ослабевает в мире".

Осознает ли Запад гигантские пропорции происходящего? Никто в мировой истории не отдавал мировую монополию без борьбы. Запад начинает более внимательно следить за системой религиозных и межгосударственных отношений в Азии, за возникающими здесь новыми технологиями, привлекает к себе азиатский интеллектуальный капитал. Две крайние точки обозначили себя среди американских наблюдателей азиатского экономического броска. Одна вместе с Дж.Несбитом утверждает, что "происходящее в Азии безусловно является самым важным явлением в мире. Модернизация Азии навсегда переделает мир. За риторикой о "тихоокеанском веке" на Западе нет подлинного понимания великого поворота мировой истории, того, что подъем Азии лишает Запад монополии на мировое могущество. Сильный буддистский Китай неизбежно бросит главный вызов Соединенным Штатам и остальной международной системе.

Главенствующая тенденция - впервые за 500 лет планируемое отступление Запада. Временный ли это поворот самосохраняющихся мировых религиозных конфессий или найдется планетарная гуманистическая идеология, объемлющая этноцивилизационные различия? Этот вопрос будет так или иначе разрешен в ближайшие годы. Но уже сейчас достаточно ясно, что впереди не бесконфликтное получение мирных дивидендов после холодной войны, а серия жестких конфликтов, затрагивающих органические основы существования. Если относиться к ним с прежними мерками и искать однозначно классическое северо-атлантическое решение, то можно вместо эры общечеловеческих ценностей вступить в полосу планетарной разобщенности

http://3mv.ru/

http://www.zman.com/news/2012/02/08/119974.html

6.Відсутність чітких меж між внутрішньою і зовнішньою безпекою, що викликано глобалізацією. Основними загрозами є не зовнішні, а внутрішні.

7.Однак, поряд із відверненням війни перед людством постають нові загрози, без вирішення яких не можна говорити про стабільність.

Це глобальні проблеми ( екологія, хвороби, комп”ютерні віруси. Ріст населення, брак продуктів харчування, джерел енергії), з якими держави не можуть впоратися поодинці.

8.Одними із найсерйозніших викликів сьогодення є фінансові кризи, наслідки яких негативно впливають на весь світ.

9. Змінилась сама структура загроз. якщо раніше вони були пов'язані з балансом військових сил, рівнем конфліктності і загрозою світової війни, з угодами по обмеженню і скороченню озброєнь, то сьогодні на перший план виходить боротьба з "нетрадиційними" погрозами — з міжнародним тероризмом, транснаціональною злочинністю, незаконною міграцією населення, інформаційними диверсіями.

Якщо раніше пріоритетне стратегічне значення мали військова розвідка і контррозвідка на місцевості, то сьогодні — аналіз інформаційних потоків, серед яких важливо своєчасно виявляти і викривати агресивні руйнівні информационные_фантомы.

Нема механізмів їх врегулювання чи навіть виявлення.

Це з однієї сторони, потребує більшої вимогливості та відповідальності окремих держав та їхніх лідерів за власну иолітику, а з іншої, вимагає поєднання зусиль світового співтовариства з метою протидії всьому тому, іцо стоїть на заваді стабільності та безпеки.

міжнародна стабільність – це здатність структури створити такі обмеження для функціонування елементів, за яких жоден з них не здатен або не відчуває потреби змінювати основні структурні характеристики; а за умови, що з будь-яких міркувань він вирішить це зробити, система буде здатною компенсувати ці дії завдяки внутрішнім ресурсам.

Стабілізація міжнародної системи, таким чином, це знаходження такого стану рівноваги у відносинах між її елементами, порушення якого не було б вигідним жодному з них, тобто стану оптимальності.

За таких умов зростає роль засобів та інструментів забезпечення міжнародної безпеки.

Проблема безпеки має 2 аспекти: (мем 2-95 Фрідмен)

1. оборонна політика – націлена на захист життєвих інтересів від зовнішніх загроз

2. Визначення життєвих інтересів і потенційних загроз. Вона ідентифікує потенційний “дефіцит сили” .компенсувати який має оборонна політика

Оборонна політика здійснюється незалежно від проблем безпеки, які переважно слід вирішувати невійськовими (економічними і дипломатичними методами ).