1. Підприємець — суб'єкт, що поєднує у собі новаторські комерційні та організаторські здібності для пошуку та розвитку нових видів та методів виробництва, нових благ та їхніх нових якостей, нових сфер застосування капіталу .

2. Підприємець - компетентний господарник, здатний забезпечити організацію ведення господарства на базі найновіших досягнень економічної і технічної науки.

3. Підприємництво — це тип господарської поведінки підприємців щодо організації розробки, виробництва і реалізації благ з метою отримання прибутку та соціального ефекту

4. Сутність підприємництва розкривається у виявленні ініціативної, новаторської, самостійної діяльності

5. Його мета зводиться, з одного боку, до одержання прибутку або особистого доходу, в результаті не якихось кон'юнктурних справ, а точного розрахунку, а з іншого — до найбільш ефективного використання чинників виробництва, прагнення реалізувати творчі потенції людини.

6. Політичні передумови підприємництва передбачають створення у країні сприятливого політичного клімату для підприємництва. Це можливо завдяки розробці та здійсненню стабільної політики в країні. Вона має гарантувати усім господарюючим суб'єктам гарантії щодо збереження їхньої власності, виключення можливостей націоналізації, експропріації. .

7. Юридичні передумови підприємництва ґрунтуються на законодавстві, нормативних актах, розроблених у країні. Останні мають створити для усіх учасників ринкових відносин однакові «правила гри», тобто надати однакові права і повну свободу, не допускати втручання органів державного управління у господарську діяльність будь-якого суб'єкта, за винятком законодавче обумовлених випадків.

8. Психологічний чинник підприємництва Сутність його полягає в позитивній суспільній думці щодо підприємництва.

9. В Україні найважливішими передумовами підприємництва є проведення роздержавлення і приватизації в, демонополізація виробництва, активна підтримка державою інвестиційних процесів для різних суб’єктів підприємницької діяльності тощо.

10. В Україні прийняті і діють ряд нормативних актів, які заклали фундамент для формування підприємництва. Важливе місце серед них на­лежить Закону України «Про підприємництво». Згідно з цим Законом підприємництво в Україні здійснюється за такими принципами підприємництва :

    1. вільний вибір діяльності на добровільних засадах до здійснен­ня підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян;

    2. самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів вироблюваної продукції, встановлення цін відповідно до законодавства;

    3. вільне наймання працівників;

    4. залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством;

    5. вільне розпорядження прибутком, що залишається після вне­сення платежів, встановлених законодавством;

    6. самостійне здійснення підприємцем — юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

11. Основні функції підприємництва: НОВАТОРСЬКА, ОРГАНІЗАЦІЙНА, ГОСПОДАРСЬКА, СОЦІАЛЬНА і ОСОБИСТІСНА

12. НОВАТОРСЬКА полягає у сприянні процесу творення нових ідей ( технічних, організаторських, управлінських тощо), здійсненні дослідно-конструкторських розробок, створення нових товарів і наданні послуг та ін. послуг

13. ОРГАНІЗАЦІЙНА полягає у впровадженні нових форм і методів організації виробництва, нових форм заробітної плати та їх оптимальному поєднанні х традиційними, у раціональному поєднанні основних елементів продуктивних сил та контролю за їх виконанням

14. ГОСПОДАРСЬКА полягає в тому, що підприємництво націлене на найбільш ефективне використання з точки зору досягнень науки техніки, управління і організації виробництва матеріальних, трудо­вих, фінансових та інформаційних ресурсів.

15. СОЦІАЛЬНА полягає у виготовленні тих товарів і послуг, які необхідні суспільству відповідно до головної мети, вимог дії основного економічного закону.

16. ОСОБИСТІСНА передбачає самореалізацію власної мети підприємця, отримання задоволення від своєї роботи.

17. Види підприємницької діяльності за формами власності:

1. індивідуальне — засноване на приватній власності фізичної особи та її праці (фермери, ремісники, що не застосовують постійно найману працю);

2. сімейне— ґрунтується на приватній власності громадян-членів однієї сім'ї з можливістю використання найманої робочої сили;

3. приватне, або партнерське, — зі створенням юридичної осо­би і обмеженою відповідальністю (малі підприємства, товариства, кооперативи, як правило, користуються найманою працею);

4. акціонерне— засноване на власності акціонерів (власники цінних паперів — індивідууми, юридичні особи);

5. орендне — береться за відповідну плату на певний час у кори­стування, що дає йому право бути власником результатів праці, доходів та розпоряджатися майном;

6. колективне - засноване на власності трудового колективу на майно, продукцію і доходи;

7. інноваційне— ґрунтується на інтелектуальній власності;

8. спільне— створюється об'єднанням майна різних власників.

18. Суб'єктами підприємництва (підприємцями) можуть бути: громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності, юридичні особи всіх форм власності.

19. Громадяни або фізичні особи (окремі індивідууми) виступають як: а) організатори індивідуального виробництва, на якому застосовуються засоби виробництва, що належать йому, і використовується власна праця; б) організатори виробництва, де застосовуються капітал і наймана праця.

20. Юридичні особи (товариства, акціонери, кооперативи, спільні підприємства, різні асоціації, об'єднання тощо) як суб'єкти підприєм­ницької діяльності порівняно з індивідуальним підприємництвом займаються діяльністю більших масштабів з обов'язковим залучен­ням найманої робочої сили.

21. Об'єктом підприємництва є певний вид діяльності (виробництво, торгівля, інноваційна справа, посередництво, операції з цінними паперами), який матеріалізується у вироблюваній продукції (послугах, інформації). Визначальним критерієм тут є не сфера, а зміст діяльності

22. Підприємці реалізуються, тобто відтворюються як суб’єкти економічного життя через таку організаційно економічну ланку як підприємство.

23. Підприємство – основна ланка народного господарства, самостійний господарський суб'єкт, який має права юридичної особи і здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою одержання прибутку. має самостійний баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатку з назвою фірми, товарний знак (Це заводи і фабрики, банки і універмаги, наукові та дослідні інститути і магазини, шахти і ферми, інші заклади)

24. ВИДИ підприємств ЗА ФОРМОЮ ВЛАСНОСТІ:

    1. Одноосібне володіння,

    2. партнерство, або товариство (повне товариство /товариство з необмеженою відповідальністю/,

товариство з обмеженою відповідальністю, змішане (командитне)

3. Корпорація (акціонерне товариство)

4. державні підприємства,

5. Комунальні підприємства

18. Одноосібне володіння — підприємство, в якому майно належить одному суб'єкту, що самостійно веде справу, отримує весь доход і несе відповідальність за ризик від бізнесу.

А) Такі підприємства мають такі переваги: економічна самостійність, свобода і оперативність дій, високий безпосередній стимул до ефективного виробництва, низькі організаційні витрати.

Б) Недоліками є те, що їхніх власних фінансових ресурсів недостатньо для швидкого розширення виробництва, а комерційні структури не охоче надають їм кредити у достатніх розмірах. Багатоманітність обов'язків, які покладаються на власника підприємства у виробничій, комерційній, технічній та інших сферах, нерідко призводить до помилкових рішень, які стають причиною не тільки значних витрат, а навіть і банкрутства.

18. Партнерство, або товариство, — форма організації бізнесу, що засновується на об'єднанні (пайовому, дольовому) майна різних влас­ників. Як правило, — це закриті компанії, де зміна влас­ників паїв відбувається лише зі згоди більшості їхніх членів. .

19. Повне товариство (товариство з необмеженою відповідальністю). Його учасники несуть відповідальність за роботу фірми в розмірах як свого внеску, так і своїх особистих коштів. Найчастіше статус повного партнерства використовують невеликі фірми у сфері професійних послуг (юридичних, аудиторських, медичних тощо).

20. Товариство з обмеженою відповідальністю майнова відповідальність партнерів не перевищує суми, яку вони внесли при ство­ренні товариства. Такі партнерства характерні для фірм, зайнятих здійсненням будівельних проектів, розробкою природничих ресурсів, операціями з нерухомістю та іншими видами діяльності в капітало­містких сферах.

21. Змішане (коммандитне) товариство об'єднує частину своїх членів за принципом повної (необмеженої) відповідальності (дійсні члени), а частину — за принципом обмеженої відповідальності, май­нова відповідальність яких поширюється лише на внесок, зробле­ний учасником у капітал товариства. Право голосу в таких фірмах мають лише дійсні члени товариства.

А) Переваги товариств перед одноосібними володіннями виявляються у зростанні фінансових можливостей фірми внаслідок об'єднання капіталів; зменшенні ризику банкрутства і створенні довіри у банків для отримання кредиту; вдосконаленні управління в результаті розподілу управлінських функцій між партнерами.

Б) Недоліками товариств є можливі розходження в поглядах, інтересах парт­нерів, що ускладнює процес управління.

18. Корпорація (акціонерне товариство) — провідна форма сучасного підприємства в країнах ринкової економіки. Корпорація є юридичною особою, що утворюється об'єднанням на пайових (дольових) засадах засобів своїх членів (акціонерів) і належить до товариств з обмеженою відповідальністю, оскільки кожний акціонер відповідає за свої зобов'язання лише власним капіта­лом. Отже, майновий ризик акціонерів обмежується тією сумою, яку вони заплатили за придбані акції.

А) Особливість акціонерних товариств полягає в тому, що їхній капітал утворюється у грошовій формі та поділяється на однакові за номінальною величиною і неподільні паї у вигляді акцій. Цим вони відрізняються від партнерств (товариств).

Б) Засновниками корпорацій можуть бути юридичні та фізичні особи, які купують або розподіляють акції між собою. Той, хто акумулює більшу кількість акцій, які мають право голосу, на загальних зборах, що є вищим органом управління акціонерних товариств, обирає керівні та контролюючі органи (раду директорів, правління, ре­візійну комісію тощо).