Подробности 20:00 (Интер)

У вечірніх „Подробностях» матеріал про слухання був розташований на 4 місці з 13. Більш важливими для „гейткіперів” з „Інтера” виявилися проблеми з теплопостачанням у Харкові та Житомирі, візит в Україну директора Світового банку по Україні, Білорусі та Молдові, підписання протоколу про розподіл посад у Кабміні. В самому сюжеті були 7 синхронів. Причому цікавим є їх розподіл: 5 разів слово надавалося представникам влади та більшості, 1 раз — журналісту та 1 раз — представнику опозиції. Як бачимо, розподіл явно нерівномірний. Таким чином, при уявній зовнішній нейтральності основна увага була приділена висвітленню поглядів тільки однієї з сторін. Причому 4 останні синхрони були саме представників владної точки зору. А остання фраза: „Вице-премьер предложил создать рабочую группу, в которую войдут депутаты, министры и представители СМИ. Возможно, это поможет перейти от слов к делу», має закріпити у свідомості аудиторії враження про конструктивний настрой влади і не конструктивізм її опонентів із журналістських кіл („от слов к делу»). Отже, були використанні такі прийоми як „ухилення” (точка зору надається переважно одній стороні), „останнє слово”, а точка зору опонентів перекривалася синхронами провладних гравців („отруйний сандвіч”).

Подробности. Итоги дня (Интер)

Нічні „Подробности. Итоги дня” були повністю присвячені парламентським слуханням. Причому варто виділити, що слово було надано тільки журналістам, жодного політика! У трьох синхронах журналісти визнавали існування цензури та необхідність боротися з нею (С.Рахманін, О.Шилко, О.Кривенко), у 2 — заперечували це (О.Рущак, Д.Кисельов). Гостями в студії відповідно були представники двох точок зору: Р.Скрипін та В.Скачко. На жаль, розшифровки розмови у студії на сайті „Україна сьогодні. Огляд телеефіру” немає, тому ми її не аналізуємо.

Вікна-новини 19:00 (стб)

Питання парламентських слухань у вечірніх новинах СТБ було винесено на перше місце. Цікаво, що з самого початку сюжету ведучий в студії використав прийом іронії. Його вираз „журналісти трохи посиділи в нардепівських кріслах, а потім звичка взяла своє — вони поплелися в кулуари та до буфету” перевів розмову з серйозної на побутово-іронічну площину, намагався створити враження, що слухання були потрібні тільки якимось іншим „зацікавленим”, які „ламали списи”. Ще одним свідченням фальшивого нейтралітету є виділення факторів, які заважають свободі слова в Україні — „політика, економіка і фах”. Причому у глядача з’являється ефект, що ведучий просто виділив ці ознаки з промов „зацікавлених”. Таким чином, йде підміна понять: замість конкретних владних та політичних інституцій, політично заангажованих власників виявляється загрозу свободі слова становлять абстрактні політика, економіка і, чомусь, фах. Цікава також сама побудова репортажу: в ньому використано 4 синхрони журналістів та непровладних політиків, а відповідь на їх звинувачення дає журналіст, цитуючи виступи провладних політиків — Д.Табачника (кілька разів) та О.Зінченка. Останнім словом, яке, як відомо, важить більше, бо підсумовує різні точки зору, був переказ виступу О.Зінченка. А остання фраза репортажу: „...вважає неприпустимим, щоб журналістський рух організовували ззовні, щоб медійні профспілки організовували за грантові, закордонні гроші”, має створити у глядача відповідне враження про журналістів, які об’єдналися навколо ідеї створити незалежну медіа-профспілку. Тобто „пересмикування карт” виступає як елемент „фальшивого нейтралітету” журналіста.