Строки, порядок та суб’єкти касаційного оскарження судових рішень у кримінальних справах

ВСТУП

Конституцією України 1996-р. передбачено двоінстанційність перевірки судових рішень за ініціативою сторін. Законом від 21 червня 2001 р. до КПК було внесено зміни щодо нормативного регулювання касаційного провадження.

Статтею 383 КПК передбачено, що в касаційному порядку можуть бути перевірені такі судові рішення: 1) вироки, ухвали і постанови апеляційного суду, постановлені ним як судом першої інстанції; 2) вироки і постанови апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку (ч. 1); 3) вироки та постанови місцевих судів, які не були предметом розгляду апеляційної інстанції і набрали законної сили; 4) вироки та постанови місцевих судів, які були предметом розгляду в апеляційній інстанції і залишені без зміни, змінені, скасовані (повністю або частково) із закриттям справи, поверненням на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд, інші ухвали апеляційного суду щодо вироків та постанов місцевих судів, що набрали законної сили (ч. 2).

З урахуванням того, що апеляційна інстанція може погіршити становище засудженого чи виправданого місцевим судом, законом передбачено, що вироки і постанови, які винесені нею після скасування вироків та постанов місцевих судів, також можуть переглядатися в касаційному порядку (ст. 386 КПК).

Отже, за новим законодавством касаційне провадження є формою перевірки судових рішень з метою виправлення судових помилок, допущених як у рішеннях, що не набрали законної сили, так і в рішеннях нижчестоящих судів, що набрали законної сили (ст. 386 КПК).

Безумовно, касаційне провадження покликане здійснювати охорону прав, свобод і законних інтересів особи. Воно також є засобом процесуального впливу на діяльність нижчестоящих судів. Прокурору касаційне провадження дає можливість, як стороні у змагальному процесі, реагувати на неправосудне, на його погляд, судове рішення.

1. Суб'єкти, строки та порядок касаційного оскарження або внесення касаційного подання. Суди, які розглядають справи в касаційному порядку

Відповідно до ст. 384 КПК касаційні скарги на судові рішення, зазначені у ч. 1 ст. 383 КПК, мають право подати особи, коло яких визначено у ст. 348 КПК, тобто ті, які мають право подати апеляцію.

Касаційні скарги на судові рішення, зазначені у ч. 2 ст. 383 КПК, мають право подати:

1. засуджений, його законний представник і захисник — у частині, що стосується інтересів засудженого;

2. виправданий, його законний представник і захисник — у частині мотивів і підстав виправдання;

3. позивач, відповідач або їх представники — у частині, що стосується вирішення позову;

4. потерпілий, його представник — у частині що стосується інтересів потерпілого.

Касаційне подання на судові рішення, зазначені у ч. 1 ст. 383 КПК, має право подати прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції, або прокурор, який затвердив обвинувальний висновок.

Касаційне подання на судові рішення, зазначені у ч. 2 ст. 383 КПК, має право подати прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції, а також Генеральний прокурор України та його заступники, прокурор Автономної Республіки Крим, прокурор області, міст Києва і Севастополя, прирівняні до них прокурори та їх заступники в межах їх повноважень — незалежно від їх участі в розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції. Таким чином, на судові рішення, вказані в ч. 2 ст. 383 КПК, не може внести подання лише прокурор, який затвердив обвинувальний висновок.

Статтею 386 КПК встановлено два види строків касаційного оскарження і внесення касаційного подання щодо рішень, передбачених відповідно частинами 1 і 2 ст. 383 КПК.

Касаційні скарги і подання на судові рішення, зазначені у ч. 1 ст. 383 КПК, можуть бути подані протягом одного місяця з моменту проголошення вироку чи оголошення ухвали або постанови, які оскаржуються, а засудженим, який перебуває під вартою, — в той же строк з моменту вручення йому копії вироку чи постанови.

Касаційні скарги і подання на судові рішення, що набрали законної сили (ч. 2 ст. 383 КПК), можуть бути подані протягом шести місяців з моменту набрання ними законної сили. Передбачені законом шість місяців дано не для розгляду справ, а для принесення скарги (подання), тому до закінчення цього строку не завжди можна розглядати справу, оскільки особа, яка має право на подачу скарги (подання), відповідно до закону може звертатися до касаційного суду не один, а декілька разів — з різними позиціями, у тому числі і в останній день чи в останню годину шестимісячного строку. За цією справою можуть подати скарги та подання й інші особи. Отже, розглянути справу до закінчення шестимісячного строку з моменту набрання судовим рішення законної сили можна лише за наявності абсолютної впевненості, що інших скарг чи подань внесено не буде.

У разі подачі скарги чи подання з пропуском названих строків і при відсутності клопотання про його відновлення скарга чи подання постановою судді визнаються такими, що не підлягають розгляду. Цей строк може бути відновлений у випадках і в порядку, передбачених ст. 353 КПК. Питання про відновлення касаційного строку на оскарження судового рішення і внесення касаційного подання відповідно до вимог статей 386 і 353 КПК повинно вирішуватися:

-у справах, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 383 КПК, — судом першої інстанції;

• у справах, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 383 КПК, — судом апеляційної інстанції;

• у справах, передбачених ч. 2 ст. 383 КПК, — судом касаційної інстанції.

При відмові у відновленні строку в перших двох категоріях справ рішення відповідного суду може бути оскаржене в касаційну інстанцію, яка має право своєю ухвалою відновити пропущений строк, визнати скаргу (подання) такою, що підлягає розгляду, і дати розпорядження відповідному суду першої чи апеляційної інстанції щодо виконання ним вимог ст. 351 КПК.

Протягом строку, встановленого на касаційне оскарження, справа ніким не може бути витребувана із суду, який виконує судове рішення, за винятком суду касаційної інстанції. Клопотання про відновлення строків, які пропущені з поважних причин, має надійти до суду разом зі скаргою чи поданням, які принесені після передбаченого законом строку.

Особам, які вправі подати касаційну скаргу або касаційне подання, надається можливість ознайомитися в суді з матеріалами справи для вирішення питання про внесення касаційної скарги чи подання (ч. 5 ст. 384 КПК).

Стаття 387 КПК передбачає, що касаційні скарги і подання на судові рішення, зазначені у ч. 1 ст. 383 КПК, подаються через суд, який постановив вирок чи виніс ухвалу або постанову, а на інші рішення — безпосередньо до касаційного суду.

Закон також вимагає, щоб зміст касаційної скарги і подання на рішення по справах обох категорій (частини 1 і 2 ст. 383 КПК) відповідав вимогам, зазначеним у ст. 350 КПК, а також щоб до скарги (подання) додавалося стільки копій, щоб їх можна було вручити всім учасникам судового розгляду, інтересів яких вона стосується. Обов'язок подавати копії скарг не поширений лише на засудженого, який перебуває під вартою. Але ні в першому, ні в другому випадках відповідно до справ, зазначених в ч. 1 ст. 383, КПК не передбачає наслідків невиконання цих вимог. Наслідки невиконання вимог ст. 350 КПК передбачені відносно касаційних скарг у справах, зазначених у ч. 2 ст. 383 КПК. Видається, що ця норма має застосовуватися за аналогією.

Повідомлення про надходження касаційних скарг і подання на судові рішення, які не набрали законної сили (ч. 1 ст. 383 КПК), здійснюється судом, який постановив оскаржуване рішення (ч. З ст. 387 КПК). У названій статті зазначено, що це треба робити відповідно до вимог, передбачених ст. 351 КПК, а саме: про надходження скарги (подання) апеляційний суд зобов'язаний направити письмові повідомлення особам, інтересів яких стосується скарга (подання), а також на дошці об'яв суду помістити про це оголошення. Отже, законом передбачено два інформаційні джерела, за допомогою яких повідомляється про те, що по конкретній кримінальній справі надійшли скарга та (чи) подання. День розміщення оголошення на дошці об'яв має важливе значення, оскільки саме з ним пов'язується право на одержання в суді протягом п'яти діб копії скарги (подання) або ознайомлення з ними у суді. Час вручення копії скарги (подання) або ознайомлення з нею в суді, а також роз'яснення права на подачу протягом п'яти діб заперечень також має важливе значення, перш за все для заінтересованої особи. А тому і перша, і друга процесуальні дії мають бути зафіксовані у справі відповідним документом (довідкою секретаря судового засідання; розпискою відповідної особи).

Засудженому, який утримується під вартою, повідомлення про надходження касаційної скарги (подання) та їх копії вручаються через начальника відповідної установи, що також повинно бути зафіксовано розпискою, оскільки саме з часу вручення цих документів обчислюється п'ятидобовий строк на подачу заперечень на касаційну скаргу (подання).

Чинний КПК встановив, що єдиною касаційною інстанцією по перегляду кримінальних справ в Україні є Верховний Суд, а саме його судові палати — з кримінальних справ і військова. Відповідно до ст. 385 КПК касаційні скарги і подання розглядаються:

1. колегією суддів палати Верховного Суду з кримінальних справ — на судові рішення, постановлені Верховним судом Автономної Республіки Крим, обласними, Київським і Севастопольським міськими судами, вироки районних (міських) та міжрайонних (окружних) судів;

2. колегією суддів військової палати — на судові рішення, постановлені військовими судами регіонів і Військово-Морських Сил, вироки військових судів гарнізонів.

Видається, що в зв'язку з введенням з 1 червня 2002 р. в дію Закону «Про судоустрій України» усі судові рішення, які вступили в законну силу і не були предметом розгляду апеляційного перегляду, а також рішення судів апеляційної інстанції можуть бути перевірені відповідною палатою Касаційного суду України.

У порядку повторної касації рішення Касаційного суду можуть бути переглянуті відповідною судовою палатою Верховного Суду України.