3. Рух справи в касаційній інстанції. Результати розгляду справи судом касаційної інстанції

Рух справи у касаційній інстанції залежить від категорії справ, які мають бути розглянуті нею. Відповідно до ч. 1 ст. 392 КПК справи з касаційними скаргами і поданнями на судові рішення, що не набрали законної сили (зазначені у ч. 1 ст. 383 КПК), призначаються до касаційного розгляду не пізніше двох місяців з дня їх направлення до касаційного суду.

Одержавши скаргу чи подання на рішення суду, що набрали законної сили, суддя касаційного суду повинен перевірити, чи стосуються вони рішень, передбачених ч. 2 ст. 383 КПК; якщо стосуються, то чи набрали вони законної сили; якщо рішення набрали законної сили, то чи не пройшло на момент подачі скарги або подання більше шести місяців; якщо скарга чи подання подані пізніше шести місяців, то чи немає у справі клопотання про відновлення строку; чи є поважні причини для відновлення цього строку; чи скаргу (подання) подали ті особи, які вказані в ст. 384 КПК; чи відповідає зміст скарги (подання) вимогам, передбаченим у ст. 350 КПК; чи порушуються у скарзі (поданні) питання, передбачені ч. 1 ст. 398 КПК. Таким чином, після надходження до касаційної інстанції відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК справа вивчається і призначається до судового розгляду в судовому засіданні з метою вирішення питання: є підстави для скасування або зміни судового рішення чи їх немає. Це судове засідання має відбутися протягом ЗО діб з моменту надходження справи до касаційного суду. До складу суду входять три судді. Справа розглядається за участю прокурора. Якщо суд дійде висновку, що підстави до зміни чи скасування судового рішення відсутні, він своєю ухвалою відмовляє у задоволенні касаційного подання чи касаційної скарги. За наявності таких підстав він призначає справу до розгляду з обов'язковим повідомленням учасників судового розгляду про день і час цього розгляду, який не повинен перевищувати два місяці з моменту винесення цієї ухвали (ч. З ст. 394, ч. 1 ст. 392 КПК).

Статтею 397 КПК передбачено, що касаційний суд не вправі посилити покарання або застосувати закон про більш тяжкий злочин. Правило про недопустимість «повернення на гірше» означає, по-перше, що погіршення становища засудженого або виправданого не можливе у справі, яка переглядається за його скаргою, а також за скаргою його захисника, а по-друге — це не може зробити безпосередньо сам касаційний суд. Але суд може скасувати обвинувальний чи виправдувальний вирок та ухвалу апеляційного суду за поданням прокурора, скаргою потерпілого або його представника при умові, якщо в них ставиться питання про необхідність застосувати закон про більш тяжкий злочин або більш суворе покарання (ч. 2 ст. 397 КПК).

Виправдувальний вирок, постановлений апеляційним чи місцевим судом, крім того, може бути скасований за скаргою виправданої особи з мотивів виправдання (ч. З ст. 397 КПК). Строк такого перегляду законом не обмежений.

Відповідно до ч. 1 ст. 395 КПК касаційний суд зобов'язаний перевірити законність та обґрунтованість судового рішення за наявними у справі і додатково поданими матеріалами лише в тій частині, в якій воно було оскаржене. Разом з тим у законі передбачено, що касаційний суд вправі, а не зобов'язаний, вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого чи виправданого. Навпаки, в ч. 2 ст. 395 КПК на касаційний суд покладено обов'язок прийняти рішення на користь інших засуджених, від яких не надійшли скарги або щодо яких не внесено подання, якщо задоволення скарги чи подання щодо інших засуджених дає підстави для прийняття такого рішення.

Законом передбачено, що скасувати або змінити вирок, ухвалу, постанову можна лише за наявності підстав, передбачених статтями 370-372 КПК, тобто при: 1) істотному порушенні кримінально-процесуального закону; 2) неправильному застосуванні кримінального закону; 3) невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого (ч. 1 ст. 398 КПК).

Що стосується однобічності і неповноти дізнання, досудового чи судового слідства (ст. 368 КПК) або невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи (ст. 369 КПК), то з цих підстав може бути скасований або змінений лише вирок (а не ухвала і постанова) апеляційного суду, поставлений ним як судом першої інстанції.

Справа, призначена до розгляду з обов'язковим повідомленням прокурора та осіб, зазначених у ст. 384 КПК, розглядається судом у складі трьох суддів за участю прокурора з дотриманням правил, передбачених частини 1-3 ст. 362 КПК. Отже, розгляд справи касаційним судом відбувається у такому порядку:

1. відкриття судового засідання головуючим з оголошенням, яка справа буде розглядатися;

2. оголошення головуючим про те, хто з учасників судового розгляду і викликаних осіб з'явився, і повідомлення про причини неявки відсутніх;

3. роз'яснення головуючим обов'язків перекладача, якщо він бере участь у справі, і попередження його про відповідальність за ст. 384 КК України за завідомо неправильний переклад, про що від перекладача відбирається підписка;

4. встановлення осіб, що з'явилися для участі у засіданні касаційного суду, та з'ясування питання, чи виконані щодо них вимоги закону, передбачені ст. 351 КПК;

5. оголошення складу суду і роз'яснення права відводу;

6. з'ясування питання, чи реалізоване передбачене ст. 393КПК право особи подати до касаційного суду документи або інші матеріали, яких не було в справі;

7. роз'яснення головуючим учасникам судового розгляду їх прав, зокрема, права давати пояснення з приводу поданих скарг і подань, а особам, які подали скарги чи подання, — права підтримувати їх або відмовитися від них;

8. роз'яснення права учасників судового розгляду заявити клопотання, які повинні стосуватися частини судового рішення, що оскаржується (на яку внесене подання);

9. доповідь головуючого чи одного із суддів щодо суті вироку або інших рішень з повідомленням, ким і в якому обсязі вони були оскаржені (на них внесено подання), та викладення основних доводів скарг (подань) та заперечень інших учасників процесу, якщо вони були подані;

10. з'ясування головуючим питання, чи підтримують свої скарги (подання) особи, які їх подали;

11. ознайомлення головуючим учасників судового розгляду з додатковими матеріалами, якщо вони були подані, заслуховування пояснень учасників судового розгляду з приводу скарги(подання). Черговість заслуховування має відповідати вимогам, - передбаченим ст. 318 КПК;

12. видалення суду до нарадчої кімнати для постановлення рішення щодо законності та обґрунтованості рішення (рішень),яке перевіряється;

13. нарада суддів касаційного суду провадиться з додержанням вимог, передбачених статтями 322 і 325 КПК;

14. оголошення ухвали касаційного суду.

Неявка учасників процесу на засідання суду касаційної інстанції не є перешкодою для розгляду справи, якщо інше не передбачено КПК або рішенням касаційного суду (ч. 2 ст. 394, ч. З ст. 382 КПК). Наведена норма є загальною, але відповідно до ч. 1 ст. 391 КПК клопотання засудженого, який утримується під вартою, про виклик його для дачі пояснень при касаційній перевірці судових рішень, що не набрали законної сили, є обов'язковим для суду касаційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 396 КПК у результаті касаційного розгляду справи суд приймає одне з таких рішень:

1. Залишає вирок, постанову чи ухвалу без зміни, а касаційні скарги чи подання — без задоволення. Така ухвала приймається, якщо зазначені рішення визнано законними і обґрунтованими. В такій касаційній ухвалі наводяться мотиви, за якими касаційна інстанція визнає підстави та вимоги, зазначені у скарзі або поданні, незаконними та необґрунтованими.

2. Скасовує вирок, постанову чи ухвалу і направляє справу на нове розслідування або новий судовий чи апеляційний розгляд. Залежно від виду рішень, характеру порушень, їх впливу на правосудність рішення, яке перевіряється, а також з врахуванням стадії, на якій допущене це порушення, касаційна інстанція визначає, на яку стадію повинно бути направлено справу: на досудове розслідування, на судовий або на апеляційний розгляд. При цьому вказується на обставини, які слід встановити, або недоліки, які необхідно усунути при новому розслідуванні чи судовому розгляді справи.

Вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов'язковими для органів дізнання чи досудового слідства при додатковому розслідуванні і суду першої чи апеляційної інстанції при повторному розгляді справи (ст. 399 КПК),

Після скасування вироку, постанови чи ухвали справа розглядається в загальному порядку, тобто відповідно до вимог глав 23-30 КПК.

Посилення покарання або застосування закону про більш тяжкий злочин при новому розгляді справи судом першої інстанції або апеляційним судом допускається тільки за умови, що вирок було скасовано за м'якістю покарання або у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин за поданням прокурора або за скаргою потерпілого чи його представника, а також коли при новому розслідуванні справи буде встановлено, що обвинувачений вчинив більш тяжкий злочин, або коли збільшився обсяг обвинувачення (ст. 400 КПК).

Вдруге винесені вирок, постанова чи ухвала можуть бути оскаржені або на них можуть бути внесені подання на загальних підставах.

3. Скасовує вирок, постанову чи ухвалу і закриває справу. Відповідно до ст. 400^і КПК касаційний суд скасовує обвинувальний вирок чи постанову і закриває справу, встановивши обставини, передбачені статтями 6, 7, 7^і, 7², 8, 9, 10, 11^і КПК.

4. Змінює вирок, постанову чи ухвалу. Не скасовуючи вироку, постанови чи ухвали, касаційний суд вправі внести до них зміни і, таким чином, вправі виправити раніше припущені помилки. У справах, рішення по яких не набрали законної сили, зміни можуть стосуватися лише правової сторони, а у справах, по яких рішення набрали законної сили, зміни можуть стосуватися як фактичної, так і юридичної сторін, але й у першому, й у другому випадках зміни можуть бути внесені лише за однієї умови — вони мають бути сприятливими для особи, щодо якої винесено рішення.

Відповідно до ст. 398 КПК підставами для скасування або зміни вироку, ухвали, постанови є:

1. істотне порушення кримінально-процесуального закону;

2. неправильне застосування кримінального закону;

3. невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Вирок апеляційного суду, постановлений ним як судом першої інстанції, може бути скасований або змінений і в зв'язку з однобічністю, неповнотою дізнання, досудового чи судового слідства або невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи.

При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції керується статтями 368-372 КПК.

Касаційний суд не вправі скасувати виправдувальний вирок або ухвалу, постанову про закриття справи лише з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого.

Ухвала касаційного суду складається і оголошується з додержанням вимог, передбачених статтями 377 і 378 КПК. Крім того, у випадках, передбачених ст. 232 КПК, одночасно з постановленням ухвали касаційний суд може винести окрему ухвалу.

Для виконання ухвали касаційного суду справа надсилається до суду першої інстанції не пізніше п'яти діб після її розгляду, а у випадках, коли касаційна інстанція розглядала справу з рішеннями, які набули законної сили (ч. 2 ст. 379 КПК), — після складання й оголошення мотивованої ухвали.

Якщо на підставі касаційної ухвали засуджений підлягає звільненню з-під варти, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання. У випадку прийняття такого рішення у відсутності засудженого копія ухвали надсилається протягом доби адміністрації місця ув'язнення для виконання. Адміністрація протягом доби з дня одержання копії ухвали зобов'язана повідомити касаційний суд та суд першої інстанції про звільнення ув'язненого з-під варти.

Виконання ухвали про звільнення ув'язненого з-під варти зобов'язаний перевірити суд першої інстанції (ст. 400³ КПК).

Висновок

Сутність касаційного провадження полягає у розгляді за касаційною скаргою чи касаційним поданням прокурора питань щодо законності, обґрунтованості та справедливості вироків та інших судових рішень, постановлених судами першої чи апеляційної інстанцій. Надходження касаційної скарги або внесення подання прокурора є обов'язковою умовою вказаної діяльності, адже без них касаційне провадження не може здійснюватись.

Касаційне провадження є засобом процесуального впливу на ді­яльність нижче стоящих судів. Незважаючи на те, що суд касаційної інстанції, передусім, перевіряє судове рішення у тій частині, в якій воно оскаржувалося, і відносно тих засуджених, яких стосується каса­ційна скарга чи подання прокурора, у межах касаційного провадження суд має дієві важелі для усунення порушень кримінально-процесуального законодавства, виправлення помилок, пов'язаних з неправильним за­стосуванням кримінального закону та іншого законодавства. Підтвер­джуючи законність, обґрунтованість і справедливість судових рішень, постановлених судами першої чи апеляційної інстанцій, вносячи в них зміни, а також скасовуючи незаконні рішення, суд касаційної інстанції забезпечує охорону прав особи, сприяє дотриманню законності в кримінально-процесуальній діяльності, виключає звернення до вико­нання незаконних вироків, створює передумови правильного і одна­кового застосування закону нижчестоящими судами, у зв'язку з чим визначаються такі завдання касаційного провадження: 1) перевірка законності й обґрунтованості судових рішень першої чи апеляційної інстанції, які оскаржуються; 2) виправлення матеріальних чи проце­суальних помилок, якщо такі мали місце, без погіршення становища засудженого (виправданого); 3) недопущення виконання незаконних і необгрунтованих судових рішень з метою дотримання прав і законних інтересів засудженого (виправданого), потерпілого, цивільного пози­вача і цивільного відповідача, а також публічних інтересів; 4) здійснен­ня процесуального контролю за діяльністю нижчестоящих судів та органів досудового розслідування; 5) формування судової практики для забезпечення однакового застосування закону.