3. Гідрологічна зона недостатньої водності

Гідрологічна зона недостатньої водності - таксономічна одиниця гідрологічного районування території України, що відповідає в основному степовій зоні і включає річки басейну Дністра (нижня течія), Південного Бугу, Дніпра і Сіверського Дінця. В межах цієї зони виділяють Нижньобузько-Дніпровську гідрологічну область, Сіверсько-донецько-Дніпровську гідрологічну область, Причор­номорську гідрологічну область, Приазовську гідрологічну область та Кримську рівнинну гідрологічну область.

Густота річкової мережі на півдні 0,2 - 0,1 км/км², на Донецькій височині - 0,5 км/км².

Похил річок гідрологічної зони змінюється від 1 до 10 м/км. Річки мають переважно широкі долини з пологими схилами та звивисте річище. Швидкість течії 0,2 - 0,4 м/с (у межень).

Живлення річок переважно снігове (80 - 90%), тому максимальні витрати річок переважно навесні. В окремі роки на малих річках бувають дощові паводки, під час яких витрати у кілька разів можуть перевищувати весняні. Отже, основна частина стоку проходить навесні (80 - 100%), влітку (10 - 25%), узимку (3 - 8%).

Водність річок зменшується у південному напрямі від 1,5 л/с км² до 0,5 л/с км , а між Дніпром і затокою Сиваш - безстічно-подова область, де немає річок і тимчасові водотоки утворюються лише під час сніготанення або зливових дощів. Своєрідний розподіл стоку має Кримська рівнинна гідрологічна область, де влітку формується 40 - 65% річного стоку, навесні та в осінньо-зимовий період - 15 - 30%.

Влітку деякі річки (Сухий Торець, Кривий Торець, Чичиклія та ін.) пересихають.

Замерзають річки з грудня до березня. На півдні цієї гідрологічної зони льодостав нестійкий.

Каламутність річкових вод змінюється від 100 г/м у басейні Дніпра до 250 - 300 г/м³ - річки Донецької височини, а у басейні Берди пересічна річна каламутність перевищує 1000 г/м .

Нижньобузько-Дніпровська гідрологічна область - північно-західна частина гідрологічної зони недостатньої водності. Охоплює частину території Одеської, Миколаївської, Кіровоградської, Дніпропетровської та Херсонської областей. Включає область верхні й середні течії невеликих річок у межиріччі Дністра і Південного Бугу, нижню течію Південного Бугу (крім пригирлової частини) з Інгулом, Інгулець - праву притоку Дніпра.

Густота річкової мережі 0,2 - 0,1 км/км², найменша на Причорноморській низовині. Похили річок змінюються від 1,5 - 5,6 м/км на півночі до 0,3 - 1 м/км на півдні області. Лісистість водозборів близько 1%, заболоченості практично немає.

Живлення річок переважно снігове. Найбільша водність характерна для Південного Бугу - 1,8 л/с км², на малих річках вона не перевищує 0,5 л/с км , а на притоках Дніпра - 0,7 -1,3 л/с км². Внутрішньорічний розподіл стоку такий: навесні проходить 80 - 90% річного стоку, влітку - 10 - 17%, взимку - 3 - 7%. Максимальні витрати формуються навесні, проте в окремі роки на малих річках бувають дощові паводки, під час яких витрати води можуть значно перевищувати весняні. Найменші витрати спостерігаються влітку, коли значна кількість річок області пересихає. Такі річки як Малий Куяльник, Чичиклія, Гнилий Сланець мають стік лише в багатоводні роки. Льодостав на річках області з середини грудня до початку березня.

Пересічна каламутність річкових вод 150 - 250 г/м³, у пониззі Південного Бугу - близько 600 г/м³. Мінералізація води висока - до 1000 мг/дм³. Водні ресурси області широко використовуються для водопостачання, зрошування, рибництва.

Сіверськодонецько-Дніпровська гідрологічна область - це східна частина гідрологічної зони недостатньої водності. Включає річки басейну Сіверського Дінця (крім верхів'я) та ліві притоки Дніпра - Орель, Самару, Кінську і охоплює територію Луганської та частину Запорізької, Дніпропетровської, Донецької та Харківської областей.

Густота річкової мережі у південно-західній частині області 0,2 -0,1 км/км , а на Донецькій височині - до 0,35 км/км . Похили річок від 0,6 - 0,8 м/км до 1 - 3,3 м/км відповідно.

Живлення річок області переважно снігове. Найбільшу водність мають річки басейну Сіверського Дінця - 1,5 - 2,0 л/с км²; водність річок басейну Дніпра близько 1,0 л/с км². Основна частина стоку проходить навесні.

Влітку деякі річки пересихають. Льодостав на річках області з грудня до березня.

Пересічна каламутність річкових вод 100 - 400 г/м³. Мінералізація води висока - від 700 до 1200 мг/дм³.

Лісистість водозборів до 4%, озерність до 0,2 - 0,3%, заболоченості в областях немає.

Водні ресурси гідрологічної області широко використовуються для водопостачання, зрошування, рибництва.

Приазовська гідрологічна область - південно-східна частина гідрологічної зони недостатньої водності. Охоплює частину території Запорізької та Донецької областей. Включає область невеликі річки басейну Азовського моря - Молочну, Обитічну, Берду, Кальміус у середній та нижній течії, верхів'я приток Вовчої.

Річкова мережа розвинута помірно. Похили річок змінюються від 2 до 6 м/км. Водність річок змінюється від 0,5 - 1,0 л/с км² у західній частині до 1,5 - 2,5 л/с км на сході області. Основна частина стоку припадає на весну - 50 - 70%, 25 - 30% - на літо, 5 - 8% - на зиму. Влітку деякі річки пересихають.

Льодостав триває з середини грудня до початку березня, протягом зими нестійкий.

Каламутність річкових вод понад 500 г/м³, а у басейні Берди понад 1000 г/м³. Мінералізація води - 590 - 920 мг/дм³.

Лісистість водозборів дуже мала - 0,2 - 0,4%, в окремих басейнах лісів немає.

Водні ресурси гідрологічної області використовують для водопостачання і зрошування.

Причорноморська гідрологічна область - південно-західна частина гідрологічної зони недостатньої водності. Охоплює частину території Одеської, Херсонської, Миколаївської та Запорізької областей.

Річкова мережа в області розвинута слабо. Включає пригирлові ділянки транзитних річок Дністра, Південного Бугу, Дніпра та лимани в межиріччях цих річок (Хаджибейський, Тилігульський та ін.). На лівобережжі Дніпра області розташована безстічна - подова область, де лише під час сніготанення і сильних злив утворюються тимчасові водотоки.

Водність малих річок гідрологічної області надзвичайно мала - до 0,5 л/с км . Стік на річках відбувається під час весняної повені та зливових дощів влітку.

Водні ресурси області використовуються для водопостачання, зрошування, рибництва.

Кримська рівнинна гідрологічна область - частина гідрологічної зони недостатньої водності, охоплює степову частину території Криму.

Річкову мережа цієї області утворюють невеликі річки і струмки, які на тривалий час пересихають. Найбільші річки області - Салгир і Біюк-Карасу. Густота річкової сітки не перевищує ОД - 0,2 км/км , а у Присивашші цей показник зменшується до 0,05 - 0,04 км/км .

Похили річок значні - 20 - 30 м/км, в окремих випадках - до 80 -90 м/км, тому що більшість річок області бере початок у Кримських горах або передгір'ях.

Живлення річок області мішане, з переважанням снігового. Пересічна багаторічна величина стоку - 0,1 л/с км². Максимальні витрати води навесні 44%, взимку - 35%, мінімальні - влітку і восени (до 21%).

Льодоутворення на річках північної частини області спостерігаються з кінця грудня - початку січня і до кінця лютого. Льодостав нестійкий, в окремі роки зовсім відсутній.

Каламутність річкових вод протягом року змінюється від 100 до 400 г/м³, досягаючи максимальних значень у паводковий період (1000 -2000 г/м³ і більше).