Гідрологічна країна Українських Карпат
Гідрологічна країна Українських Карпат охоплює територію Закарпатської, Івано-Франківської, Чернігівської і частково Львівської областей. Включає р.Тису та її притоки (Тереблю, Ріку, Боржаву), Латорицю з Ужем, верхів'я Пруту з притоками та верхні й середні течії правих приток Дністра. В межах цієї країни виділяють Тисо-Латорицьку гідрологічну область, Центрально-Карпатську гідрологічну область й Дністровсько-Прутську гідрологічну область.
Пересічна густота річкової мережі 1 км/км2 і більше. Річки переважно гірські, швидкістю течії до 3 - 5 м/с, зі значними похилами (60 - 80 м/км у верхів'ї, 5-10 м/км у пониззях).
Водність річок найбільша у верхів'ї Тиси (понад 35 л/с км2), зменшується від 15-25 л/с км у верхів'ях правих приток Дністра і в басейні Тиси при виході на Закарпатську рівнину.
Усі річки гідрологічної країни Українських Карпат мають паводковий режим, чому сприяють густа гідрографічна сітка, значне падіння та зливові дощі. Паводки бувають протягом року і супроводжуються селевими потоками. Внутрішньорічний розподіл стоку: на весну припадає 30 - 50% стоку, на літньо-осінній період - 30 - 45%, на зиму - 10 - 18%.
Льодостав на річках нестійкий, а на річках між Прутом і Дністром та в пониззях приток Тиси льодоставу не буває. Для річок цієї країни характерні затори.
Для річок цієї гідрологічної країни характерна висока каламутність вод: пересічна від 200 до 1400 г/м3, найбільша вона навесні під час дощових паводків - 1500 г/м3 (особливо в басейні Дністра біля Самбора); влітку - 3000 г/м3.
Мінералізація річкових вод становить 100 - 200 мг/дм3, в них невисокий вміст кальцію.
Лісистість водозбору найбільша у центральній частині Українських Карпат (70 - 90%), а найменша - на західних і східних схилах (10 - 50%).
Заболоченість водозбору невисока, лише у верхній частині басейну Дністра становить близько 7%.
Гідрологічна країна Українських Карпат добре забезпечена водними ресурсами, але нерівномірність розподілу річкового стоку протягом року потребує заходів, спрямованих на його регулювання і раціональне використання.
Гідрологічна країна Гірського Криму
Гідрологічна країна Гірського Криму - збігається з Гірсько-Кримською областю підвищеної водності. Найбільші річки цієї гідрологічної країни - Альма, Кача, Бельбек, Чорна беруть початок на схилах Головного пасма Кримських гір і мають гірський характер.
Пересічна густота річкової мережі 0,6 - 0,7 км/км . Похили річок коливаються від 6-7 м/км (р.Бельбек) до 160 м/км (р.Авунда). Швидкість течії річок 3-5 м/с і більше.
Водність річок цієї гідрологічної країни змінюється у значних межах - від 26 л/с км2 (у басейні Чорної) до 0,37 л/с км2 (басейн Булганаку-Західного). Але все таки для більшості річок водність становить 5 -10 л/с км2 .
Гідрологічний режим несталий, річки часто пересихають. Розподіл внутрішньорічного стоку: 65% - навесні, від 21 до 56% - влітку, від 7 до 40% - в осінньо-зимовий період. Взимку й навесні часто бувають паводки, які інколи супроводжуються селевими потоками.
Льодоставу на річках немає, бувають лише льодові утворення.
Каламутність річкових вод висока, особливо в паводковий період - на р. Авунді понад 10 000 г/м3, на р.Дерекойці - 14 300 г/м3. Пересічні значення цього показника - 1000 г/м3.
Мінералізація річкових вод становить 400 - 600 мг/дм3, що зумовлене поширенням вапнякових порід у Кримських горах і відповідно високим вмістом у воді солей кальцію і магнію.
Лісистість водозбору 45 - 95%, крім басейну Булганаку-Західного, де цей показник становить лише 8%.