3. Теорія розміщення населених пунктів (в. Кристаллер)
Центральні місця – це економічні центри, які обслуговують товарами та послугами не тільки себе, але й населення зони збуту і обслуговування. Вони мають тенденцію оформлюватися в соти (правильні шестикутники), а вся заселена територія покривається шестикутниками без просвіту, і утворює так звану кристаллерівську решітку. Завдяки цьому мінімізуються середні відстані для збуту продукції або поїздок до центру для купівлі товарів і обслуговування.
Товари першої необхідності повинні надаватися в кожному населеному пункті; звичайний одяг, основні побутові послуги – в середніх поселеннях; театри, музеї, предмети розкоші – тільки в крупних. Таким чином центр виробляє товари та послуги типові для усіх міст більш низьких рангів.
Теорія центральних місць дозволила створити еталон системи розселення населення.
4. Загальна теорія розміщення , 1940 р. (Ав. Льоша) –зв’язує теорії Тюнена, Вебера, Кристаллера.
Представляє собою основи теорії просторової економічної рівноваги. Стан рівноваги він характеризує такими умовами:
Місце знаходження кожної фірми визначається максимально можливими перевагами для споживачів та виробників;
Фірми розміщуються так, що територія використовується повністю;
Існує рівність цін та витрат;
Всі ринкові зони мають мінімальний розмір у вигляді шестикутників.
Для кожного виду діяльності існує своя раціональна межа концентрації, перевищення якої повинно перекриватися зростанням транспортних витрат. На цьому заснований територіальний розподіл праці.
2.3. Закономірності розміщення продуктивних сил
Економічні закони – це об’єктивні суттєві причинно-наслідкові залежності між економічними явищами, що характеризується стійкістю та повторюваністю і діють в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ і послуг
На регіональну економіку найбільший вплив чинять такі загальні економічні закони:
сталого розвитку продуктивних сил,
територіального поділу праці,
економії часу,
концентрації виробництва,
глобалізації і регіоналізації тощо.
Закони розділяються на:
загальні закони розвитку природи і суспільства (закони діалектики),
загальнонаукові закони для конкретної науки (наприклад, для економічної науки – це закони підвищення продуктивності праці, економії часу, вартості, відповідності попиту і пропозиції)
конкретно-наукові закони, які стосуються окремих галузей науки і відображають особливості прояву загальнонаукових законів у конкретних економічних умовах і виступають як закономірності.
Закономірність – це прояв дії загального економічного закону у конкретних умовах.
Закономірність, як і закон, відображає стійкі причинно-наслідкові зв'язки, однак не однозначну залежність, а імовірнісну.
В основу закономірностей розміщення продуктивних сил покладено економічні закони (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Взаємозв’язок економічних законів та закономірностей РПС й формування економіки регіонів
На кожному етапі суспільного розвитку закономірності РПС та регіональної економіки мають особливості прояву і специфічні характеристики.
Основні закономірності розвитку РЕ на сучасному етапі :
1) економічно ефективне розміщення продуктивних сил;
2) комплексний розвиток і розміщення продуктивних сил;
3) територіальний поділ праці;
4) територіальна концентрація виробництва.
Закономірності РПС та регіональної економіки проявляються як стійкі відновлення між виробничою діяльністю людей і особливостями території, де ця діяльність проходить.