Аудити фінансової звітності банків

Запевнення управлінського персоналу

47. Запевнення управлінського персоналу важливі в контексті аудиту банку, оскільки вони допомагають аудитору визначити повноту інформації та отриманих доказів для цілей аудиту. Це особливо справедливо щодо банківських операцій, які, як правило, можуть не відображатися у фінансовій звітності (позабалансові статті), але можуть підтверджуватися іншими документами, про існування яких аудитор може не знати. Часто аудитору необхідно також отримати від управлінського персоналу запевнення про значні зміни в бізнесі банку і структурі його ризиків. Аудитору також може бути потрібним ідентифікувати сфери діяльності банку, де аудиторські докази, які ймовірно будуть отримані, потрібно доповнити запевненнями управлінського персоналу (наприклад, резерви на втрати за позиками та повнота кореспонденції з регуляторними органами). МСА 580 «Письмові запевнення» дає рекомендації щодо використання таких запевнень управлінського персоналу як аудиторських доказів, процедур, які виконує аудитор, оцінюючи такі запевнення й документуючи їх, за яких запевнення слід отримувати у письмовій формі.

Залучення інших аудиторів

48. Часто через широке географічне розосередження офісів більшості банків аудитору потрібно використовувати роботу інших аудиторів у різних регіонах, де банки провадять свою діяльність. Це можна зробити, використовуючи інші офіси аудиторські фірми, розташовані у таких регіонах.

49. До використання роботи іншого аудитора аудитор:

• розглядає незалежність цих аудиторів та їхню компетентність для виконання необхідної роботи (включаючи їх знання банківської справи та відповідних нормативних вимог);

• визначає, чи чітко повідомлені умови завдання, бухгалтерські принципи, які слід застосовувати, та домовленості про надання звітів;

• виконує процедури для отримання достатніх і відповідних аудиторських доказів у тому, що робота, виконана іншим аудитором, достатня для цієї мети через обговорення з іншим аудитором, огляд письмового стислого викладу застосованих процедур і результатів, огляд робочих документів іншого аудитора чи у будь-якій інший спосіб, належний за конкретних обставин.

МСА 600 «Особливі міркування — аудити фінансової звітності групи (включаючи роботу аудиторів компонентів)», дає подальші рекомендації з питань, які слід розглядати, і процедур, які треба виконувати у подібних ситуаціях.

Координація роботи, яку слід виконати

50. Для ефективного та результативного аудиту важлива координація роботи, яку слід виконати, з огляду на розміри та географічне розосередження більшості банків. Здійснюючи таку координацію, потрібно врахувати такі чинники:

• роботу, виконувану:

• експертами;

• асистентами;

• іншими іншими офісами аудиторської фірми;

• іншими аудиторськими фірмами;

• обсяг запланованого використання роботи підрозділу внутрішнього аудиту;

• потрібні дати подання звітності акціонерам і регуляторним органам;

• будь-які спеціальні аналізи та інша документацію, яку має надати управлінський персонал банку.

51. Найкращого рівня координації між асистентами можна досягти через проведення регулярних засідань для обговорення ходу виконання аудиту. Проте з урахуванням кількості асистентів, залучених до проведення аудиту, і кількості місць розташування об’єктів, де вони будуть працювати, аудитор, як правило, повідомляє весь план чи відповідні частини плану аудиту письмово. Викладаючи письмово свої вимоги, аудитор розглядає, включаючи коментарі, такі питання:

• фінансову звітність та іншу інформацію, що є предметом аудиту (і за потреби юридичні чи інші повноваження для аудиту);

• деталі будь-якої іншої інформації, потрібної аудитору, наприклад, інформації про певні позики, структуру портфеля, докладні коментарі щодо аудиторської роботи, яку слід виконати (зокрема, щодо груп ризиків, описаних у параграфах 21-25, важливих для банків), результатів роботи аудитора, можливих питань, які слід включити до листів управлінському персоналу з приводу внутрішнього контролю, питань місцевого регулювання, а також, якщо це доречно, форми будь-яких необхідних звітів;

• Міжнародні стандарти аудиту та місцеві нормативні вимоги, які слід застосовувати при проведенні аудиту (і за потреби інформацію про ці вимоги);

• доречні принципи бухгалтерського обліку, яких слід дотримуватися при складанні фінансової звітності та іншої інформації (і за потреби — докладну інформацію про ці принципи);

• вимоги до надання проміжних звітів про хід аудиту і контро_ЛЬ((| - строки;

• докладну інформацію про посадових осіб суб'єкта господарюванн до яких слід звертатися;

• угоди про гонорари та виставлення рахунків;

• будь-які інші питання регулювання, внутрішнього контроль бухгалтерського обліку чи аудиту, з якими мають бути обізнаними ті, хто проводить аудит.

Операції з пов 'язаними сторонами

52. Аудитор завжди обережно ставиться до операцій з пов'язаними сторонами протягом аудиту, особливо у сфері залучення та розміщення коштів. Процедури, виконані на етапі планування аудиту, включаючи отримання розуміння щодо банку і банківської справи, можуть бути корисними в ідентифікації пов'язаних сторін. У деяких юрисдикціях операції з пов'язаними сторонами можуть підлягати кількісним чи якісним обмеженням. Аудитор визначає обсяг таких обмежень.

Розгляд припущення про безперервність

52. МСА 570 «Безперервність» дає рекомендації щодо розгляду аудитором прийнятності застосування припущення про безперервність управлінським персоналом. На додаток до питань, зазначених у цьому МСА, події чи умови, такі як наведені далі, також можуть викликати значні сумніви у здатності банку безперервно продовжувати свою діяльність:

• Швидке збільшення рівня операцій з похідними фінансовими інструментами. Це може свідчити про те, що банк проводить операції без установлення потрібних заходів контролю.

• Показники прибутковості чи прогнози, які припускають серйозне зменшення прибутковості, особливо якщо у банка нормативні рівні достатності капіталу чи ліквідності є мінімальними або близькі до мінімальних.

• Ставки відсотка, сплачувані на ринку короткострокових боргових зобов'язань та за зобов'язаннями вкладників вищі від звичайних ринкових ставок. Це може свідчити про те, що банк має підвищений ризик.

• Значне зменшення депозитів від інших банків чи інших форм фінансування ринку короткострокових зобов'язань. Це може свідчити про втрату довіри до цього банку з боку інших учасників ринку.

• Заходи, вжиті регуляторними органами, чи такі, що загрожують, можуть мати негативний вплив на здатність банку безперервно продовжувати свою діяльність.

• Збільшення сум до сплати центральним банкам, що може свідчити про те, що банк був нездатний отримати ліквідні кошти зі звичайних ринкових джерел.

• Висока концентрація залежності від позичальників або джерел фінансування.

52. МСА 570 також дає рекомендації аудиторам у разі виявлення подій чи обставин, які можуть стати підставою для значних сумнівів у здатності банку безперервно продовжувати свою діяльність. Цей МСА зазначає багато процедур, що можуть бути доречними; крім того, доречними також можуть бути такі процедури:

• огляд листування з регуляторними органами;

• огляд звітів, наданих регуляторними органами у результаті перевірки дотримання нормативних та законодавчих актів;

• обговорення результатів будь-яких інспекцій, що зараз відбуваються.

55. Нормативна база, згідно з якою банк провадить свою діяльність, може вимагати, щоб аудитор розкривав інформацію регуляторному органу про намір надати модифіковану думку чи про будь-які сумніви щодо здатності банку безперервно продовжувати діяльність. ПМПА 1004 надає обговорення взаємовідносин аудитора та інспектора з банківського нагляду.

Внутрішній контроль

Вступ

56. Базельський комітет з банківського нагляду видав документ «Концептуальна основа систем внутрішнього контролю у банківських організаціях» (вересень 1998 p.), який надає інспекторам з банківського нагляду концептуальну основу оцінки систем внутрішнього контролю банків. Цю Концептуальну основу використовують багато інспекторів з банківського нагляду, нею можна користуватися під час обговорень питань банківського нагляду з окремими банківськими організаціями. Знання цієї Концептуальної основи може бути корисним для аудиторів фінансової звітності банків щодо розуміння різних елементів системи внутрішнього контролю банку.

57. Управлінський персонал несе відповідальність за ведення відповідної системи бухгалтерського обліку та системи внутрішнього контролю, вибір і застосування облікових політик, а також збереження активів суб'єкта господарювання.

Аудитор отримує достатнє розуміння систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю для того, щоб планувати аудит і розробляти ефективний аудиторський підхід. Після отримання такого розуміння аудитор розглядає оцінку властивого ризику та ризик контролю, щоб визначити прийнятний ризик невиявлення, який слід прийняти для тверджень у фінансовій звітності, а також щоб визначити характер, час і обсяг процедур по суті для таких тверджень.

Якщо аудитор оцінює ризик контролю нижче від високого, процедури По суті, як правило, менш широкі, ніж в інших випадках, і можуть відрізнятися також за характером і часом.